Рішення № 119737780, 06.06.2024, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7455/23

Провадження № 2/645/743/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: Головуючого судді Шарка О.П., при секретарі судових засідань - Мухіні В.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визначення додаткового строку, достатнього для подання спадкоємцем заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради, в якому просить про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була зареєстрована та мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , терміном три місяці.

В обгрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_2 . 19.12.2023 року вона звернулася до Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори від 19.12.2023 року за №3716/02-31 їй було відмовлено у вчиненні вищезазначеної нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із пропуском встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України строку на прийняття спадщини. Як зазначено у постанові, спадкова справа №772/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була заведена 19 грудня 2023 року на підставі ОСОБА_1 , поданої після спливу встановленого законодавством строку для прийняття спадщини; із заявами про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини ніхто не звертався, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №75180760 від 19 грудня 2023 року. Усіма питаннями, пов`язаними із оформленням факту смерті та похованням матері - ОСОБА_2 , займалася позивач особисто, вона не зверталася нотаріальної контори з приводу вступу у спадщину після смерті матері, оскільки у зв`язку із змінами у законодавстві, вона була переконана, що має достатньо часу для вступу у спадщину, а саме, що на момент воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється, та отримати спадщину можна буде лише після завершення війни. Зважаючи на це, вона вирішила, що зможе оформити спадщину у будь-який час, або взагалі після закінчення бойових дій. Таке рішення у тому числі було пов`язано з матеріальним становищем, яке погіршилось через війну в країні. Після того, як у неї з`явились відповідні кошти, вона звернулась до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини. Позивач зазначає, оскільки вона з поважних причин пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини, у зв`язку зі зміною законодавство, яке на момент її звернення до нотаріуса давало їй змогу прийняти спадщину після завершення бойових дій на території України, вважає, що має право на визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом. Вказані вище обставини змусили її звернутися до суду із даною позовною заявою про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити, надали суду пояснення, аналогічні викладеним вище.

Представник відповідача Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що розглянувши позовні вимоги ОСОБА_1 вважають їх необґрунтованими і такими, що не підтверджуються належними доказами, а тому не підлягають задоволенню, виходячи із наступного. Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності або відсутності поважних причин пропущеного позивачем строку на подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини. право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Вовкожа Оксани Миколаївни від 19.12.2023 № 3716/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що відповідно до ст. ст. 1269, 1270, 1272 ЦК України нею не подана заява про прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк до 01.12.2023, згідно з встановленим законом терміном. У матеріалах справи відсутні докази, що позивач намагалася скористатися наданим їй правом звернутися у шестимісячний строк до нотаріуса з метою вчинення відповідної нотаріальної дії, позивач не зазначає, які у неї були перешкоди у поданні такої заяви, вищенаведене свідчить про недоведеність поважності причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до положень п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду);характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положеннямст.280 ЦПК України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що предявляється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності прийнявши докази, що є наявними у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 02.06.2023 складено відповідний актовий запис № 6346, місце державної реєстрації - Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 02.06.2023 серія НОМЕР_1 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Вовкожа Оксани Миколаївни від 19.12.2023 № 3716/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що відповідно до ст. ст. 1269, 1270, 1272 ЦК України нею не подана заява про прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк до 01.12.2023, згідно з встановленим законом терміном.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннямиЦК України.

Відповідно до змістустатей1216,1217 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу) ч.ч. 1, 2 ст. 1220ЦПК України.

За правиламистатті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини першоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1ст. 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина першастатті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першоїстатті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно з частиною третьоюстатті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до цієї норми поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьоїстатті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання щодо визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеногостаттею 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, провадження № 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19).

Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.

Таким чином, в практичній площині до загального 6-місячного строку від смерті спадкодавця на прийняття спадщини додається ще 4 місяці, і загалом строк прийняття спадщини в умовах воєнного стану в Україні становить 10 місяців.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 676/47/21 зазначив, що правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюютьсяЦивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті1270,1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку "присікає" право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272ЦК України); законодавець як устатті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як "зупинення перебігу строку на прийняття спадщини" та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини. Пункт 3постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року N 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечитьстаттям1270,1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

У даній справі її матеріалами підтверджено, що спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з заявою про прийняття спадщини позивачка звернулася до нотаріуса лише 19 грудня 2023 року, тобто більш ніж через шість місяців з часу відкриття спадщини.

Юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, в зв`язку з чим у даному випадку відсутні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, встановивши, що підстави, на які посилається позивач, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст.12,13,18,76,81,89,263-265 ЦПК України, ст.ст.12,13,1220,1222,1272,ЦК Українисуд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визначення додаткового строку, достатнього для подання спадкоємцем заяви про прийняття спадщини, відмовитиу повномуобсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://fr.hr.court.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення виготовлено 14 травня 2024 року.

Головуючий-суддя: