Рішення № 119736030, 14.06.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/9525/22

Провадження 2-а/760/1083/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 3 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції рядового поліції Попка Олександра Володимировича, Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора 3 батальйону 3 роти УПП м. Києва ДПП рядового поліції Попка О.В., УПП м. Києва ДПП, ДПП, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5645299 від 21 липня 2022 року, винесену інспектором 3 батальйону 3 роти УПП м. Києва ДПП рядовим поліції ОСОБА_2 ;

- стягнути за рахунок державних асигнувань з ДПП на користь позивача судовий збір у розмірі 496,20 грн.;

- стягнути за рахунок державних асигнувань з ДПП на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив порушення ПДР. 21 липня 2022 року позивач перебуваючи за кермом автомобіля MERCEDES-BENZ E180 д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , рухався в крайній лівій смузі по бульвару Дружби Народів в бік мосту Патона коли інспектор зупинив рух транспортну на зазначеній ділянці дороги і вказав позивачу зупинитись біля правого краю проїзної частини дороги, та пояснив, що останній порушив п.17.1 ПДР, а саме здійснював рух по смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.11. На питання позивача щодо наявності фото, відеофіксації скоєного правопорушення інспектор в усній формі повідомив про наявність зазначеного без ознайомлення з даним доказом та надав позивачу винесену постанову. Також інспектором не було вказано адресу реєстрації місця проживання позивача, натомість помилково вказано адресу проживання власника автомобіля. Такими діями інспектор порушив цілу низку норм законодавства, а саме:

не надав можливості ознайомитись з матеріалами справи; не надав можливість подати заперечення, докази, клопотання; не надав можливість ознайомитись з матеріалами справи; не надав можливість користуватися юридичною допомогою адвоката; постанову винесено з порушенням вимог статті 283 КУпАП, а саме не зазначено місця проживання позивача. Позивач з даною постановою не згоден, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 липня 2022 року визначено для розгляду цієї справи головуючого суддю Аксьонову Н.М.

Ухвалою суду від 02 серпня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07 грудня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначив, що оскаржувана постанова винесена в межах повноважень відповідача в порядку і спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі. Вказав, що під час несення служби 21.07.2022 екіпажем патрульної поліції було виявлено транспортний засіб «MERCEDES-BENZ E180» н.з. НОМЕР_1 , який здійснював рух по смузі для маршрутних транспортних засобів по бульвару Дружби Народів у м. Києві. Після чого інспекторами було подано сигнал про зупинку транспортного засобу на підставі ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Інспектор належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР на підставі ст. 32 Закону України «Про національну поліцію». Зазначив, що інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18 грудня 2018 року №1026, таким чином проводився відеозапис спілкування інспектора з позивачем на портативну боді камеру, оптичний диск долучено до матеріалів відзиву.

Також просить суд врахувати, що справа №760/9525/22 відноситься до категорії справ незначної складності та по ним є стала судова практика, а тому написання позовної заяви не потребує додаткових зусиль та знання у представника позивача, як наслідок сума на її написання є завищеною. Вважає, що кількість потраченого часу для підготовки та подачі позовної заяви, а також ціна за дану послугу є в значній мірі завищеною, чим потребувало насправді.

21 грудня 2022 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій він вказує, що твердження представника відповідача не відповідають дійсності, оскільки відповідно до відеозапису наданого разом з відзивом на позовну заяву інспектор підійшов до автомобіля, яким керував позивач, запитав «Навіщо?» та попросив водійське посвідчення, надалі повернувся до службового автомобіля та виніс оскаржувану постанову, жодних доказів скоєного правопорушення інспектором не було надано, як і не було надано таких доказів разом з відзивом на позовну заяву. Відеозапис повністю підтверджує викладені в позовній заяві фактичні обставини.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник позивача вказав, що для подання позовної заяви необхідно провести ряд дій, для цього необхідно мати певну кваліфікацію, знання та досвід. Ціна за дані послуги є навіть заниженою відносно середньо ринкової, а розмір штрафу ніяк не впливає на об`єм робіт, які необхідно провести для відновлення порушеного права.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України судовий розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, викладені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.

21 липня 2022 року інспектором 3 батальйону 3 роти УПП в м. Києві Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Попко О.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5645299, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП, та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 21 липня 2022 року о 16 год. 44 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «MERCEDES-BENZ E180», н.з. НОМЕР_1 , на бульварі Дружби Народів, 42а у м. Києві, здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1 ПДР.

Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, вважає таку постанову необґрунтованою, неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає нормам КУпАП, винесена без з`ясування та доведеності обставин, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки адміністративного проступку (правопорушення), за який законодавством України встановлено адміністративну відповідальність. Оскаржувана постанова не містить посилань на жодні докази, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями п.8 ч.1 ст.23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частина 3 статті 122 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за ненадання переваги у русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки , стоянки, що створюють перешкоди дорожнього руху або загрозу безпеці.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР).

За пунктом 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

На дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі (п.17.1 ПДР).

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).

Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що суд бере до уваги лише ті докази які здобуті в порядку, що не суперечить Закону.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на жоден із доказів, які передбачені ст.251 КУпАП. До відзиву також не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, як і не надано доказів на спростування аргументів позивача.

Представником відповідача надано відеозапис спілкування інспектора із позивачем на портативну бодікамеру вже після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , однак факту керування позивачем транспортним засобом по смузі для руху маршрутних транспортних засобів на ньому не зафіксовано.

За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, з огляду на задоволення позовних вимог, та згідно з вимогами ч.1 ст. 139 КАС України, з відповідача - Департаменту патрульної поліції, який є суб`єктом владних повноважень, на користь позивача необхідно стягнути понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 496,20 грн.

Що стосується витрат на правову допомогу суд зазначає таке.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами частин третьої-четвертої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 5, 6 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Позивач у позовній заяві просив стягнути на його користь за рахунок державних асигнувань з ДПП витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн. На підтвердження надання правничої допомоги позивачем додано:

- копію договору про надання правової допомоги №09/22 від 22.07.2022;

- копію додаткової угоди №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №09/22 від 22.07.2022;

- копія акту №1 прийому-передачі наданих послуг від 27.07.2022;

- копію ордеру №1257636 від 27.07.2022;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №9659/10 від 18.12.2020.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу з предметом позову.

Враховуючи, що з доданих до позовної заяви доказів не вбачається можливим встановити, що такі витрати пов`язані з розглядом саме цієї справи, у відшкодуванні витрат на правову допомогу необхідно відмовити.

Разом з тим, на підставі ст.139 КАС України необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача 496,20 гривень в рахунок відшкодування сплаченого позивачем судового збору.

Керуючись статтями 2, 9, 90, 139, 244- 246, 255, 286, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5645299 від 21 липня 2022 року, винесену інспектором 3 батальйону 3 Управління патрульної поліції м. Києва рядовим поліції Попко Олександр Володимирович, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 3496 (три тисячі чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - інспектор 3 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Попко Олександр Володимирович, адреса місця роботи; 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 9;

відповідач - Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 9;

відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова