Вирок № 119731523, 14.06.2024, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження № 1 КП-932-366-24

Справа №932/7717/22

В И Р О К

іменем УКРАЇНИ

14 червня 2024 року Бабушкінський районний суд

м.Дніпропетровська

у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро кримінальну справуза обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетрвська, громадянина України, який має середню освіту, не одружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

-12.02.2018 Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.1 ст.309, 75 КК України до 1 року позбавлення волі з випробуванням на 1 рік;

- 17.05.2018 Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.185, ч.3 ст.357, ч.1 ст.70, ст.71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 13.09.2019 по відбуттю строку покарання;

- 06.02.2023 Деснянським районним судом м.Києва за ч.1 ст.309 КК України до трьох місяців арешту. Звільнений по відбуттю покарання 25.08.2023,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12020040640000182 від 17.01.2020, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , в порушення ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, ст.16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п.1.12 Розділу 5 Правил безпеки систем газопостачання України, п.4.3 та п.4.16 Розділу 3 Кодексу газорозподільних систем, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», з 05.01.2020 по 24.01.2020, достовірно знаючи про відсутність у нього передбачених законом підстав, а саме: права власності на землю чи права користування землею та за відсутності будь-якого вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки, діючи умисно, усвідомлюючи те, що земельна ділянка йому не передавалась у користування і не передавалась у власність, достовірно знаючи та розуміючи те, що земельна ділянка поблизу будинку АДРЕСА_3 перебуває в охоронній зоні, з метою ведення господарської діяльності та отримання прибутку, без будь-яких правовстановлюючих документів, самовільно зайняв в особистих інтересах земельну ділянку, площею 0,0020 га, що знаходиться в охоронній зоні та де не витримана відстань чотирьох метрів від осі підземного газопроводу середнього тиску, розташовану в районі будинку АДРЕСА_3 , де самовільно встановив кіоск та впродовж зазначеного періоду фактично користувався чужою земельною ділянкою, що належить Дніпровській міській раді.

Враховуючи наведене, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а його умисні дії, які виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України.

Суд вважає доведеним дане обвинувачення, оскільки встановлені судом обставини повністю підтверджено доказами у їх сукупності, дослідженими судом у судовому засіданні.

Поясненнями обвинуваченого ОСОБА_4 , який вину визнав повністю та пояснив, що дійсно він самовільно встановив кіоск, поблизу будинку АДРЕСА_3 , для продажу фруктів та овочів. Будь-які дозволяючі документи на встановлення кіоска він не оформляв. Мешканці будинку його неодноразово попереджали, що там підземний газопровід. Однак, він це проігнорував та продовжував торгувати овочами та фруктами. В скоєному щиро кається і просить суворо не наказувати.

А також дослідженими судом письмовими доказами по справі:

-протоколом огляду від 17.01.2020 та фототаблицею до нього, відповідно якого була оглянута земельна ділянка поблизу будинку АДРЕСА_3 , де розташований кіоск з продажу овочів та фруктів (а.с.7-10);

-листом КП «Благоустрій міста» від 21.01.2020, відповідно якого дозвіл на власність або користування чи оренду земельної ділянки за адресою: навпроти будинку АДРЕСА_3 , не надавався (а.с.13);

-листом з РГК АТ «Дніпрогаз» від 23.01.2020 та схемою до нього, відповідно якого навпроти будинку АДРЕСА_3 розташовані МАФИ 2 шт. з наближенням до газопроводу середнього тиску 273 мм, що є охороною зоною (а.с.14-15);

-приписом АТ «Дніпрогаз» від 22.01.2020, відповідно якого встановлення кіоску з приближенням до газопроводу середнього тиску 273 мм прокладеному по АДРЕСА_4 , є порушенням (а.с.16);

-постановою від 19.07.2022, відповідно якої ОСОБА_4 був оголошений у розшук (а.с.59-61);

-постановою від 19.12.2022, відповідно якої було відновлено досудове розслідування (а.с.74).

Суд вважає вину ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, повністю встановленою та доведеною, оскільки досліджені вищезазначені докази отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, вони мають значення для кримінального провадження та відповідають фактичним обставинам справи, а його умисні дії, які виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, правильно кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України

Відповідно до ст.349 КПК України, інші докази, подані на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення не досліджені в судовому засіданні, у зв`язку з визнанням їх дослідження недоцільним, оскільки ОСОБА_4 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчиненого діяння, прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин та фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. До обставин, які обтяжують покарання, суд відносить рецидив злочину.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі у межах визначених санкцією частини 2 статті 197-1 Кримінального кодексу України. Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_4 злочину, обставини вчинення кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, який в скоєному щиро розкаюється, активно сприяв його розкриттю, суд знаходить можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання і на підставі ст.75 КК України суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд не вбачає підстав для застосування ч.4 ст.70 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 відбув повністю призначене покарання за вироком Деснянського районного суду м.Києва від 06.03.2023.

Керуючись ст.ст.369-371, ст.ст.373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати виним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 року іспитового строку не скоїть нового злочину, зобов`язавши його відповідно до п.1 та п.2 ч.1 ст.76 КК України повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з`являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації.

На вирок суду з підстав, передбачених ст.394 КПК України, може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя

Бабушкінського районного суду ОСОБА_1

м.Дніпропетровська