Рішення № 11972798, 12.10.2010, Апеляційний суд Вінницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2010 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Міхасішина І.В.

Суддів: Щолокової О.В., Колоса С.С.,

При секретарі: Топольській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій незаконними, зобовязання нарахувати та виплатити підвищення пенсії,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 липня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці щодо недоплати у повному обсязі ОСОБА_1 підвищення пенсії, як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.07.2010 року. Зобовязано управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці провести нарахування та здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.07.2010 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 51 грн. та по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В апеляційній скарзі УПФУ в Ленінському районі м. Вінниці просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що дана скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням №НОМЕР_1 (а.с. 10).

Положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст.71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007рік», яким зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.

При цьому, підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції. А саме дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з 9липня до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

У 2007 році підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 не виплачувалося, а у 2008-2010 роках виплачувалося у неповному обсязі.

Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Аналогічне положення викладене в ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Отже, нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року.

Розмір мінімальної пенсії за віком згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (№1058-IV) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Законом, який визначає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у даному випадку є Закон України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши обставини спору, дав належну оцінку наявним доказам, а тому прийшов до правильного висновку про те, що УПФУ в Ленінському районі м. Вінниці як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування. Однак, відповідач у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводив, а тому висновок суду першої інстанції про визнання дій відповідача щодо недонарахування та недоплати позивачці підвищення до пенсії неправомірними та часткове задоволення позову ОСОБА_1 обґрунтованим, до якого суд дійшов з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Проте, місцевим судом, в резолютивній частині рішення при розподілі судових витрат у справі було помилково зазначено стягнути з управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 51 грн. та по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. Тобто судом було вирішено питання щодо компенсації судових витрат на користь особи, яка не брала участі у даній справі.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга УПФУ в Ленінському районі м. Вінниці підлягає до часткового задоволення, а рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Керуючись ст. 307, ч.1 ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 липня 2010 року змінити.

Абзац четвертий резолютивної частини рішення суду викласти в такій редакції:

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень, а судовий збір в сумі 51 гривні компенсувати за рахунок коштів державного бюджету України.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці на користь держави витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн. за наступними реквізитами отримувач: Держбюджет м. Вінниці 22050002; Код ЄДРПОУ: 34701167; Р/р: 31214263700002; Банк: УДК у Вінницькій обл.; МФО: 802015 ККД 22050002.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: