Рішення № 119723269, 13.06.2024, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/1490/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Євгена Татуйка, за участю секретаря Анни Кривенької, розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Житомирського відділу державої виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся із вимогами до відповідача, якими просить суд ухвалити рішення про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 . У обґрунтування заявленого зазначив наступне. Успадкував після батька зазначену квартиру. Згодом з`ясував, що успадкована квартира під арештом накладеним за попереднього власника.

На даний момент виконавче провадження у рамках якого накладався арешт відсутнє у виконавчій службі, а тому наявні підстави для зняття арешту з такого майна.

Судовий розгляд цієї справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів. Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає правилам, встановленим реченням другим ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Представник Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав заяву, якою покладався на розсуд суду при вирішенні заявленого позову. Виконавче провадження у рамках якого накладено згадуваний арешт знищено за строками давності.

Дослідив надані суду матеріали, судом установлено наступні фактичні обставини справи і відповідно ним правовідносини.

Позивач є громадянином України, отримував номер платника податків, має зареєстроване місце проживання і при зверненні до суду із даним позовом сплатив судовий збір.

19 березня 2002 року видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

1 грудня 2005 року накладено арешт та оголошено заборону на відчудження майна боржника ОСОБА_3 . Арешт накладено нотаріальною конторою на підставі рішення ДВС Житомирського РУЮ.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3

12 жовтня 2023 року позивачеві видана довідка про те, що виконавчого провадження щодо нього не має і він не рахується у реєстрі боржників.

1 квітня 2024 року Житомирський ВДВС у Житомирському районі повідомив, що виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_3 знищено за закіченням строків зберігання.

Правовідносини між сторонами врегульовані наступними положеннями законодавства України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 2 постанови від 3 червня 2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Дані висновки підтвердила і ВП ВС у справі № 554/8004/16 від 5 травня 2020 року, на які зокрема посилається і позивач.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (ст. 1282 ЦК України).

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності з вимогами законодавства, якими врегульовані дані правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Суд не вважає, що позивачем наведено обставини, які б свідчили про порушення його прав саме відповідачем і підтверджено наявність правових підстав зняття арешту з майна накладеного у рамках виконавчого провадження. Дійсно, і суд погоджується з доводами позивача, що наразі відкритих виконавчих проваджень щодо нього не існує, а він не рахується у реєстрі боржників. Разом з тим, виконавче провадження відкривалось за життя батька позивача і саме він був боржником. Доказів, які б вказували, що виконавче провадження було завершено у зв`язку із фактичним його виконанням не має, а отже не виключається можливість заявляти вимоги до спадкоємців. Зняття арешту із заявленого майна позбавить можливості можливих кредиторів спадкодавця задовольнити наявні і не виконані вимоги.

Більше того, позов заявлено до неналежного відповідача.

Процесуальним законом визначено, що захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Звідси, позов має бути пред`явленим до особи, яка такі права порушила, не визнала або оспорила. Направлений позов та додатки до нього, на переконання суду, не свідчать про те, що саме підрозділ виконавчої служби порушував, не визнавав або оспорював права позивача. В даному випадку відповідач лише виконував обов`язки по виконанню рішення щодо накладення арешту.

З іншого боку, процесуальний закон не надає права залучати до участі у справі співвідповідача за ініціативою суду, оскільки це є виключним правом позивача.

З приводу з`ясування особи в інтересах якої накладено арешт на майно, позивачем не заявлялось жодного клопотання і суду не надано жодних матеріалів.

Результати вирішення спору не дають підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім та документально підтверджених судових витрат. Витрати відповідача перед судом не декларувались. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлене 13 червня 2024 року.

Суддя Євген Татуйко