Постанова № 119723228, 13.06.2024, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/8802/24

Категорія 146

3/295/2467/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2024 року м. Житомир

Суддя Богунськогорайонного судум.Житомира КузнецовД.В.,розглянувши матеріали,які надійшлиз Управлінняпатрульної поліціїв Житомирськійобласті пропритягнення доадміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ,який проживаєза адресою: АДРЕСА_1 , завчиненняадміністративних правопорушень,передбачених ст.ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 31.05.2024 року об 11 годині 10 хвилин, керуючи транспортним засобом ВАЗ 111930 номерний знак НОМЕР_2 , по проспекту Незалежності, 55-В, в м. Житомирі, при перестроюванні з правої смуги в ліву не надав перевагу в русі автомобілю Peugeot 301 номерний знак НОМЕР_3 , що рухався в попутному напрямку, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього рухуУкраїни.

Також згідно з протоколом ОСОБА_1 31.05.2024 року о 11 годині 10 хвилин, керуючи транспортним засобом ВАЗ 111930 номерний знак НОМЕР_2 , по проспекту Незалежності, 55-В, в м. Житомирі, став учасником дорожньо-транспортної пригоди, місце якої залишив. ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимоги п.2.10а Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину за ст.124 визнав, а за ст.122-4 КУпАП заперечував, наголошуючи на тому, що в результаті ДТП його дружині були заподіяні тілесні ушкодження та він одразу повіз дружину до лікарні, оскільки мав побоювання за стан її здоров`я та похилий вік, після чого повернувся до поліції, але стверджував, що не мав наміру залишати місце пригоди з метою уникнення відповідальності, а діяв вимушено. Також надав до суду копію довідки із лікарні про звернення із дружиною за медичною допомогою.

Суддя, вислухавши ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Таким чином, суд вважає необхідним об`єднати матеріли про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , в одне провадження.

Так, положеннямистатті 9 КУпАПвизначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно дост. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 КУпАП.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Так, адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у випадку порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та у сфері власності.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).

Провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост. 124 КУпАПпідтверджується протоколом про адміністративне правопорушення; письмовими поясненнями іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , письмовими поясненнями працівника поліції, схемою та ілюстративною таблицею місця дорожньо-транспортної пригоди, якою зафіксовано обстановку місця події та пошкодження транспортних засобів; а також не заперечується ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згідно п.10.3 Правил дорожнього рухуУкраїни у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.

Таким чином, суд вважає, що провина ОСОБА_1 доведена в повному обсязі, а дії правильно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, як порушення Правил дорожнього руху.

При вирішенні питання про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченогост. 122-4 КУпАП, суд виходить з таких обставин.

Відповідно дост. 122-4 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за залишення водієм транспортного засобу на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний.

Відповідно до п.2.10ПДРУкраїни у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 1.10 ПДР України під залишенням місця дорожньо-транспортної пригоди слід розуміти дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 31.05.2024 року о 11 годині 10 хвилин, керуючи транспортним засобом ВАЗ 111930 номерний знак НОМЕР_2 , по проспекту Незалежності, 55-В, в м. Житомирі, при перестроюванні з правої смуги в ліву не надав перевагу в русі автомобілю Peugeot 301 номерний знак НОМЕР_3 , що рухався в попутному напрямку, залишив місце ДТП, до якої був причетний, до приїзду працівників поліції та не повідомивши працівників поліції діяв під впливом чинників, які в сукупності свідчать про здійснення дій не пов`язаних з умисним порушенням правил дорожнього руху, які забороняють залишати місце пригоди, з метою збереження життя та здоров`я своєї дружини ОСОБА_3 та надання їй невідкладної медичної допомоги, тобто діяв у стані крайньої необхідності.

Положеннямист. 18 КУпАПвизначено, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Крайня необхідністьце суб`єктивне право кожної людини.

Правомірність крайньої необхідності визначається низкою умов, які зазвичай ділять на дві групи: а) умови, що характеризують небезпеку; б) умови, що характеризують дії з її усунення.

До першої групи умов належать: реальність - небезпека дійсно існує, а не уявляється особою, що її усуває; наявність - загроза для правоохоронюваних об`єктів уже виникла, вона не викликає сумніву, безпосередньо існує, ще не минула та вимагає дій для її усунення; неминучість - усунення небезпеки не може бути здійснено іншим способом, окрім завдання шкоди іншим інтересам, що охороняються державою.

До другої групи (умов правомірності заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності) умов належать: наявність небезпеки заподіяння шкоди інтересам, які охороняються законом; неможливість усунення наявної небезпеки без заподіяння шкоди іншим інтересам, що охороняються правом; заподіяна шкода не повинна перевищувати шкоду відвернену, тобто не повинні бути перевищені межі крайньої необхідності.

Загроза заподіяння шкоди для визнання дій особи як вчинених у стані крайньої необхідності має бути наявною, існуючою реально, а не в уяві особи. Якщо реально загрози заподіяння шкоди не існує, або ж вона вже минула, чи можливість заподіяння шкоди віддалена в часі, а не є негайною і неминучою, то заподіяння шкоди інтересам, які охороняються, не може бути визнане правомірним і йому має даватися оцінка на загальних підставах із урахуванням положень про вплив помилки на кваліфікацію дій винного. Але якщо особа сумлінно помиляється щодо наявності загрози, її реальності, то її дії мають розглядатись як вчинені в стані крайньої необхідності.

У відповідності до п. 4.1Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Згідност. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні будь-якого правопорушення, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно п. 4ст. 247 КУпАПпровадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю якщо дії були вчинені особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

Згідно з п. 4 ч. 1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю: у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.

Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 після дорожньої пригоди діяв у стані крайньої необхідності, оскільки намагався надати невідкладну медичну допомогу своїй дружині та відвезти її до лікарні, що підтверджується відповідною медичною довідкою, після чого одразу повернувся до працівників поліції, тобто не мав умислу на приховання факту пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу, тобто в його діях відсутній умисел на вчинення правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, у зв`язку з чим провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно нього заст. 122-4 КУпАПнеобхідно закрити, на підставі п. 4 ч. 1ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст.18, 247,283-284,287 КУпАП, на підставі ст.ст.122-4,124 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Об`єднати в одне провадження справу (№295/8802/24, 3/295/2467/24) про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП України та справу (№295/8804/24, 3/295/2469/24) про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП України, присвоїти номер провадження 3/295/2467/24 (295/8802/24).

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченогост. 124 КУпАПта накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Штраф стягнути на рахунок: Отримувач: ГУК у Житомир обл./Житомирська обл.; Код отримувача:37976485; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача:UA368999980313060149000006001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, в особі ДСА України, судовий збір в розмірі 605,60 грн. (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; Код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

На підставі п. 4 ч. 1ст. 247 КУпАПпровадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченогост. 122-4 КУпАПзакрити, у зв`язку із вчиненням ОСОБА_1 дій у стані крайньої необхідності.

Роз`яснити особі, щодо якої застосоване адміністративне стягнення, що відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установленийч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з моменту її винесення.

Суддя: Д.В.Кузнецов

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.