Рішення № 119717964, 12.06.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2024 р. № 400/7616/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаБузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, пл. Центральна, 1, с. Бузьке, Вознесенський район, Миколаївська область, 56541, провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (далі - відповідач) про:

- визнання бездіяльності Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області протиправною;

- зобов`язання Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області застосувати до ОСОБА_2 захід адміністративного припинення для забезпечення безпеки руху транспортних засобів, пішоходів та інших учасників руху, у вигляді штрафу у розмірі, встановленому законодавством України, як такого, що вже було піддано адміністративному стягненню за повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Бузького сільського голови із заявою про розміщення його сусідом - ОСОБА_3 будівельних матеріалів на АДРЕСА_2 , що є порушення Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Просив прийняти заходи з даного питання. Листом № 31.-2.22-5 відповідач повідомив про те, що ОСОБА_2 було попереджено щодо загородження даних будівельних матеріалів червоною стрічкою. Додатково ОСОБА_2 повідомив, що на разі матеріали не можуть бути переміщені в зв`язку з тим, що будуть використані для будівництва. 20.03.2023 року позивач повторно звернувся до Бузького сільського голови із заявою щодо повторного розгляду питання про будматеріали ОСОБА_2 , які знаходяться на вулиці навпроти будинків АДРЕСА_3 та прийняти заходи по прибиранню цих будматеріалів з території вулиці та плавнів. 28.03.2023 року на вказане звернення Бузька сільська рада повідомила, що позивачем раніше була подана заява з аналогічним змістом, та згідно якої було проведено ретельну перевірку та надано ґрунтовну відповідь. Вказав, що до ОСОБА_2 Бузькою сільською радою Вознесенського району Миколаївської області застосовано захід адміністративного стягнення у вигляді попередження, отже, при повторному зверненні до відповідача із зверненням про правопорушення ОСОБА_2 . Бузька сільська рада повинна була відповідним чином зреагувати, а саме: враховуючи, що дану особу вже було піддано адміністративному стягненню, застосувати до нього більш жорстке адміністративне стягнення, передбачене ст. 24 КУпАІІ, наприклад - штраф. Але відповідач допустив протиправну бездіяльність, а саме до правопорушника ОСОБА_2 , не дивлячись на те, що він продовжує загороджувати проїзд дороги своїми будівельними матеріалами, не застосовано заходи адміністративного припинення для забезпечення безпеки руху транспортних засобів, пішоходів та інших учасників руху. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача протиправна та така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою від 27.06.2023 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/7616/23 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у відповідності до ст. 262 КАС України.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до положень ч. 4. ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області із заявою щодо розміщення його сусідом ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , будівельних матеріалів на прилеглій території біля свого будинку.

Листом від 24.01.2023 року №46/02.16 Бузька сільська рада повідомила позивача про те, що ОСОБА_2 було попереджено щодо загородження даних будівельних матеріалів червоною стрічкою. Додатково ОСОБА_2 повідомив, що на разі матеріали не можуть бути переміщені в зв`язку з тим, що будуть використані для будівництва.

20.03.2023 року позивач повторно звернувся до Бузької сільської ради із заявою щодо повторного розгляду питання щодо розміщення його сусідом ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , будівельних матеріалів на прилеглій території біля свого будинку та прийняти заходи по прибиранню цих будматеріалів з території вулиці та плавнів.

Листом від 28.03.2023 року за №244/02.16 Бузька сільська рада повідомила, що ОСОБА_1 раніше, а саме 22.12.2022 року була подана заява з аналогічним змістом, та згідно якої було проведено ретельну перевірку та надано ґрунтовну відповідь від 24.01.2023 року № 46/02.16. У відповідності до ст. 8 ЗУ «Про звернення громадян», повторні звернення від одного і того ж громадянина з одного того ж питання, якщо перше вирішено по суті, не розглядаються. Тому вказану заяву залишено без розгляду.

Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у не застосуванні до ОСОБА_2 штрафу за порушення правил благоустрою, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною ч. 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, заходи створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначено Законом України «Про благоустрій населених пунктів».

Згідно ст. 5 Закон України «Про благоустрій населених пунктів» управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема: забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

Приписами статті 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Умовами частини 2 статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом (ст. 20 Закону).

З вищевикладеного вбачається, що повноваження у сфері благоустрою має сільська, селищна, міська рада або її виконавчі органи.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: 1) утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів; 5) допускати на об`єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Приписами частини 1 статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що елементами (частинами) об`єктів благоустрою є: 1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм; 2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; 3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; 4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; 5) технічні засоби регулювання дорожнього руху; 6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території; 7) комплекси та об`єкти монументального мистецтва, декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади; 8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків; 9) малі архітектурні форми; 10) інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

Так, порушеннями правил благоустрою вважаються: неналежний санітарний стан територій, влаштування звалищ побутового та будівельного сміття на прилеглій та дворовій території, самовільне розміщення на спорудах, стовпах, опорах та інших не відведених для цього місцях оголошень, плакатів, об`яв, несвоєчасне косіння об`єктів рослинного карантину, забур`яненість тощо.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Згідно зі статтею 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів і здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів; надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон № 2807-ІV) до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема: затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

Положеннями частини другої статті 10 Закону № 2807-ІV також передбачено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Повноваження якими наділяються ограни місцевого самоврядування, як правило мають бути повними і виключними. Вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачено законом.

В силу статті 12 Закону № 2807-ІV суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Відповідно до статті 34 Закону № 2807-ІV правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Частиною першою статті 40 Закону № 2807-ІV визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Отже, Закон № 2807-ІV наділяє повноваженнями міські ради та їх виконавчі органи здійснювати контроль у сфері благоустрою населених пунктів.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом:

1) проведення перевірок території;

2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян;

3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій;

4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.

До відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у: 1) порушенні встановлених норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів; 2) проектуванні об`єктів благоустрою населених пунктів з порушенням затвердженої в установленому законодавством порядку містобудівної документації та державних будівельних норм; 3) порушенні встановлених законодавством екологічних, санітарно-гігієнічних вимог та санітарних норм під час проектування, розміщення, будівництва та експлуатації об`єктів благоустрою; 4) порушенні правил благоустрою територій населених пунктів; 5) порушенні режиму використання і охорони територій та об`єктів рекреаційного призначення; 6) самовільному зайнятті території (частини території) об`єкта благоустрою населеного пункту; 7) пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) вулично-дорожньої мережі, інших об`єктів благоустрою населених пунктів; 8) знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об`єктів озеленення населених пунктів, крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону; 9) забрудненні (засміченні) території населеного пункту; 10) неналежному утриманні об`єктів благоустрою, зокрема покриття доріг, тротуарів, освітлення територій населених пунктів тощо.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, 22.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області із заявою щодо розміщення його сусідом ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , будівельних матеріалів на прилеглій території біля свого будинку.

Листом від 24.01.2023 року №46/02.16 Бузька сільська рада повідомила позивача про те, що ОСОБА_2 було попереджено щодо загородження даних будівельних матеріалів червоною стрічкою. Додатково ОСОБА_2 повідомив, що на разі матеріали не можуть бути переміщені в зв`язку з тим, що будуть використані для будівництва.

20.03.2023 року позивач повторно звернувся до Бузької сільської ради із заявою щодо повторного розгляду питання щодо розміщення його сусідом ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , будівельних матеріалів на прилеглій території біля свого будинку та прийняти заходи по прибиранню цих будматеріалів з території вулиці та плавнів.

Листом від 28.03.2023 року за №244/02.16 Бузька сільська рада повідомила, що ОСОБА_1 раніше, а саме 22.12.2022 року була подана заява з аналогічним змістом, та згідно якої було проведено ретельну перевірку та надано ґрунтовну відповідь від 24.01.2023 року № 46/02.16. У відповідності до ст. 8 ЗУ «Про звернення громадян», повторні звернення від одного і того ж громадянина з одного того ж питання, якщо перше вирішено по суті, не розглядаються. Тому вказану заяву залишено без розгляду.

Оскільки, порушення, про яке зазначено у заявах позивача від 22.12.2022 року та від 20.03.2023 року, є триваючим, відповідач повинен був розглянути повторну заяву ОСОБА_1 по суті викладених ним питань.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.03.2023 року по суті.

За встановлених судом обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, але не в спосіб обраний позивачем, а зобов`язати Бузьку сільську раду Вознесенського району Миколаївської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2023 року, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області застосувати до ОСОБА_2 захід адміністративного припинення для забезпечення безпеки руху транспортних засобів, пішоходів та інших учасників руху, у вигляді штрафу у розмірі, встановленому законодавством України, як такого, що вже було піддано адміністративному стягненню за повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, суд зазначає наступне.

Визначення конкретного виду адміністративного стягнення належить до виключної компетенції відповідача.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (пл. Центральна, 1, с. Бузьке, Вознесенський район, Миколаївська область, 56541, ідентифікаційний код 04376185) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.03.2023 року.

3. Зобов`язати Бузьку сільську раду Вознесенського району Миколаївської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2023 року, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (пл. Центральна, 1, с. Бузьке, Вознесенський район, Миколаївська область, 56541, ідентифікаційний код 04376185) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1073,00 грн.

6. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко