Ухвала суду № 119716028, 12.06.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

12 червня 2024 р.Справа № 120/11432/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши в письмовому проваджені заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.09.2023 року позов задоволено, зокрема визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.07.2021 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.07.2021 року виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з урахуванням нарахованої щомісячної доплати до пенсії, встановленої постановою КМУ від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" ", без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.

26.01.2024 року за вх.№5490/24 до суду від позивача надійшла заява в порядку ст. 383 КАС України щодо виконання рішення суду від 28.09.2023 року. Так, позивач вказував, що відповідач, виконуючи рішення суду у справі № 120/11432/23, здійснив перерахунок його пенсії починаючи з 01.07.2021 року, при цьому за період з 01.03.2022 року по 28.02.2023 року повторно застосував обмеження максимального розміру пенсії, зафіксувавши розмір до виплати на рівні 30 970,67 грн, а з 01.03.2023 року на рівні 32470,67 грн без нарахованої щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн.

04.03.2024 року судом постановлено окрему ухвалу, якою заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем-суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі №120/11432/23 задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неналежного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.09.2023 року у справі № 120/11432/23.

Вказану ухвалу направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

20.03.2024 року за вх.№16696/24 до суду від відповідача надійшли пояснення щодо виконання вимог окремої ухвали.

24.04.2024 за вх.№24664/24 до суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду згідно ст. 382 КАС України, шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в частині обмеження виплати пенсії позивача з 01.03.2023 року.

Ухвалою суду від 15.05.2024 року вказану заяву призначено до розгляду та встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області строк для надання письмових пояснень по суті поданої заяви.

22.05.2024 року за вх.№30395/24 до від відповідача надійшли пояснення, у яких зазначається, що на виконання рішення суду проведено розрахунок розміру пенсії позивача, який станом на 01.07.2021 року становить 29 167,25 грн, та донараховано кошти в сумі 16000,00 грн за період з 01.07.2021 року по 28.02.2022 року. Відповідач вказує, що відповідно до судового рішення у справі №120/7323/21-а позивачеві здійснено перерахунок пенсії за період з 01.04.2019 року по 30.11.2021 року, дане судове рішення включає період з 01.07.2021 року, який згідно рішення суду по справі №120/11432/23 також підлягає перерахунку. Таким чином, розмір пенсії позивача станом на 01.07.2021 року обраховано наступним чином: фактично отримано 18 540,00 грн., донараховано кошти 2000,00 грн. (доплата згідно рішення суду у справі №120/11432/23), 8 627,25 грн. (доплата згідно рішення суду у справі №120/7323/21-а), що в загальній сумі становить 29 167,25 грн. Розмір пенсії позивача з 01.07.2021 року розраховано Головним управлінням виходячи з того, що у випадку, коли на виконання рішення суду, яким зобов`язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, пенсія встановлюється без обмеження її максимального розміру станом на дату, з якої судом зобов`язано здійснити такий перерахунок. Відповідач також вказує, що рішенням суду у справі №120/11432/23 надавалась оцінка спірним правовідносинам щодо виплати пенсії без врахування вимог щодо обмеження її максимальним розміром з 01.07.2021 року та визнано протиправними дії Головного управління щодо обмеження пенсії максимальним розміром саме з 01.07.2021 року, тобто предметом розгляду у даній справі були правовідносини, які існували на момент розгляду справи по суті. Розмір виплачуваної пенсії в судовому рішенні не встановлювався, як і не ставилось питання подальших перерахунків пенсії позивача.

Вирішуючи питання про встановлення судового контролю, суд керується такими мотивами.

Згідно з вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Ч. 1 ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2-4 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Такі ж вимоги передбачені ст. 14 КАС України.

Ст. 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абз. 3 п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

У Рішенні від 26.06.2013 року Конституційний Суд України взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в п. 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

На підставі аналізу ст. 3, 8, ч. 1 та 2 ст. 55, ч. 1 та 2 ст. 1291 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, п. 1 ст. 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прослідковується однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Таким чином, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Відтак, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Розділом IV КАС України врегульовано окремі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив.

Форми судового контролю за виконанням судового рішення встановлені приписами ст. 382, 383 КАС України.

Деякі особливості встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені ст. 382 КАС України.

Так, ч. 1 цієї статті передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Отже, вказаною нормою передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. При цьому, для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Так, в ході розгляду поданої заяви суд встановив, що підставою звернення до суду з позовом стало застосування відповідачем обмеження пенсії максимальним розміром з 01.07.2021 року після нарахування щомісячної доплати до пенсії, встановленої постановою КМУ від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".

Рішенням суду від 28.09.2023 року позов задоволено, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.07.2021 року виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з урахуванням нарахованої щомісячної доплати до пенсії, встановленої постановою КМУ від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.

При цьому суд звертає увагу, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.10.2021 року у справі №120/7323/21-а зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.04.2019 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 89% від сум грошового забезпечення, визначеного у довідці від 15.03.2021 року за №ХЛ60165, з урахуванням уже виплачених сум.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.08.2022 року у справі №120/5227/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.03.2022 виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року у справі №120/2992/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.03.2023 виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з урахуванням нарахованої індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.

Водночас, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив, що, виконуючи рішення суду від 28.09.2023 року у справі №120/11432/23, відповідач дійсно здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.07.2021 року з урахуванням доплати у розмірі 2000 грн без застосування обмеження максимального розміру пенсії, однак з 01.03.2023 року визначив суму доплати на рівні 500, 00 грн. Крім того, з розрахунку пенсії станом на 01.03.2023 року, що наданий листом від 22.04.2024 року, слідує, що розмір пенсії позивача становить 34 470, 67 грн, однак до виплати визначено 32 970, 67 грн.

Отже, виходячи з характеру спірних правовідносин між сторонами та беручи мотиви суду щодо ухвалення рішення на користь позивача, дату рішення та вищенаведене формулювання його зобов`язальної частини, є очевидним, що відповідач не мав законних підстав для обмеження розміру пенсії позивача з 01.03.2023 року, оскільки як рішенням та окремою ухвалою у справі №120/11432/23, так і іншими судовими рішеннями, про які зазначено вище, констатовано неправомірність застосування пенсійним органом обмеження пенсії позивача, в тому числі після її перерахунку з 01.03.2023 року.

Враховуючи викладене, а також те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, всупереч вимог ст. 1291 Конституції України, ст. 14, 370 КАС України, не виконується рішення Вінницького окружного адміністративного суду та окрема ухвала суду у справі №120/11432/23, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів судового контролю за виконанням рішення у даній справі та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протягом 10 днів, з дня отримання цієї ухвали, подати звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.09.2023 року.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.09.2023 у справі №120/11432/23 задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протягом 10 днів, з дня отримання цієї ухвали, подати звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.09.2023 року в адміністративній справі №120/11432/23, з урахуванням висновків, викладених в окремій ухвалі суду від 04.03.2024 року.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяМаслоід Олена Степанівна