Рішення № 119715982, 13.06.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 червня 2024 р. Справа № 120/4544/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - Головне управління ПФУ в Тернопільській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - Головне управління ПФУ у Вінницькій області, відповідач 2), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №213050033497 від 14.03.2024 р. про відмову в призначенні пенсії згідно ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ;

- зобов`язати зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 26.11.1997 р. по 25.12.1998 р., з 01.06.2000 р. по 01.09.2000 р., з 02.04.2001 р. по 30.04.2001 р., 01.05.2001 р. по 02.04.2002 р., з 03.04.2002 р. по 30.06.2003 р. та призначити пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що йому безпідставно не зараховано до стажу періоди роботи з 26.11.1997 р. по 25.12.1998 р., з 01.06.2000 р. по 01.09.2000 р., з 02.04.2001 р. по 30.04.2001 р., 01.05.2001 р. по 02.04.2002 р., з 03.04.2002 р. по 30.06.2003 р., які підтверджено записами в трудовій книжці, що позбавило його права на призначення пенсії за віком.

Ухвалою від 15.04.2024 р. відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження в порядку визначеному ст. 263 КАС України.

02.05.2024 р. надійшов відзив, в якому відповідач 1 просив відмовити в задоволенні позову вказуючи на те, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж, а отже відсутні підстави для призначення пенсії. При цьому вказав, що оскільки Україна припинила участь в Угоді Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, позивачу правомірно не зараховано періоди роботи та служби в Російській Федерації до стажу.

06.05.2024 р. надійшов відзив, в якому відповідач 2 також заперечив проти задоволення позову з підстав аналогічних у відзиві Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Також вказав , що суд не може підміняти пенсійний орган при вирішенні питання про призначення пенсії, адже такі повноваження є дискреційними.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступне.

06.03.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. За екстериторіальністю заяву передано до Головного управління ПФУ в Тернопільській області.

За наслідком розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення №213050033497 від 14.03.2024 р. про відмову в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Зокрема, у рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 27 років 8 місяців 20 днів, тоді як у достатній стаж для призначення пенсії складає 31 років.

Окремо вказано, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в РФ з 02.04.2001 р. по 30.04.2001 р., 01.05.2001 р. по 02.04.2002 р., з 03.04.2002 р. по 30.06.2003 р., оскільки Україна припинила участь в Угоді Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Також не враховано період роботи в РФ з 26.11.1997 р. по 25.12.1998 р., оскільки відсутній апостиль. Період з 01.06.2000 р. по 01.09.2000 р. не враховано , оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб.

Не погоджуючись із цим рішенням, позивач звернувся до суду із позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За змістом ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється також Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон 1058-IV; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

Так, спірним у даній справі є рішення в тому числі щодо не зарахування до стажу періоди роботи з 26.11.1997 р. по 25.12.1998 р., з 01.06.2000 р. по 01.09.2000 р., з 02.04.2001 р. по 30.04.2001 р., 01.05.2001 р. по 02.04.2002 р., з 03.04.2002 р. по 30.06.2003 р.

Згідно з вимогами ст. 62 Закону 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно положень статті 56 Закон №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби

Оцінюючи спірне рішення в частині не зарахування до страхового стажу періодів роботи в РФ з 02.04.2001 р. по 30.04.2001 р., 01.05.2001 р. по 02.04.2002 р., з 03.04.2002 р. по 30.06.2003 р., з підстав того, що з 1 січня 2023 року Російська Федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка діяла в період виникнення спірних правовідносин та в період роботи позивача на території РФ, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацом 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року (діючої в період роботи позивача на території РФ), трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Аналіз наведеного вище вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до Постанови КМУ від 29.11.2022 №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (надалі Постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу.

Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст. 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з повномаштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні стажу позивача за періоди роботи на території росії.

Як видно із записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працював з 02.04.2001 р. по 30.04.2001 р., 01.05.2001 р. по 02.04.2002 р., маляром на ТОВ Барс- Волга та з 03.04.2002 р. по 30.06.2003 р. - маляром на ТОВ Барс .

Вказані записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаного підприємства та не містять виправлень/підтирань, які б давали підстави для сумніву у їх правдивості.

Відтак, періоди з 02.04.2001 р. по 30.04.2001 р., 01.05.2001 р. по 02.04.2002 р. та з 03.04.2002 р. по 30.06.2003 р. підлягають зарахуванню до страхового стажу.

Щодо не зарахування до стажу роботи з 26.11.1997 р. по 25.12.1998 р. водієм (згідно довідки №26 від 28.10.2010 р.) з підстав відсутності апостилю, суд вказує на те, що при обставинах, які склались у зв`язку з повномаштабним вторгненням 24.02.2022 Російської Федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, позивач позбавлений можливості проставлення апостиля.

При цьому, дана обставина не може підставою для не зарахування до стажу спірного періоду.

Відтак, суд доходить висновку, що цей період також підлягає зарахуванню

Щодо відмови у зарахуванні до стажу періоду роботи з 01.06.2000 по 01.09.2000 через відсутність інформації про сплату страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, слід зазначити наступне.

За змістом ч. 1, 10, 12 ст. 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 16 ст. 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового/трудового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а.

Як слідує з матеріалів справи, єдиною підставою для неврахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.06.2000 по 01.09.2000 слугувала не сплата страхових внесків.

При цьому відповідачі не заперечують факт роботи позивача в СП Актапом-СП в період з 01.06.2000 по 01.09.2000, адже він підтверджений записами трудової книжки.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо обов`язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а відтак, несплата страхувальником страховим внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.

А отже, період роботи з 01.06.2000 по 01.09.2000 р. безпідставно не враховано до стажу.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Як наслідок, слід зобов`язати Головне управління ПФУ Тернопільські області зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача з 26.11.1997 р. по 25.12.1998 р., з 01.06.2000 р. по 01.09.2000 р., з 02.04.2001 р. по 30.04.2001 р., 01.05.2001 р. по 02.04.2002 р., з 03.04.2002 р. по 30.06.2003 р.

Стосовно вимоги про зобов`язання призначити пенсію, то тут суд вказує, що стаж, який підлягає зарахуванню згідно рішення суду складає понад 3 роки 7 місяців, а отже із урахуванням стажу, який зарахований пенсійним органом 27 років 8 місяці 20 днів, загальний страховий стаж складе 31 рік 3 місяці, що є достатнім для призначення пенсії за віком. А отже, підлягає задоволенню вимога про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з дня досягнення пенсійного віку.

При цьому, суд вказує, що до Головного управління ПФУ у Вінницькій області не заявлено жодних вимог.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивачки, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, відтак такий не сплачувався, а отже не підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №213050033497 від 14.03.2024 р. про відмову в призначенні пенсії згідно ст.. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 26.11.1997 р. по 25.12.1998 р., з 01.06.2000 р. по 01.09.2000 р., з 02.04.2001 р. по 30.04.2001 р., 01.05.2001 р. по 02.04.2002 р., з 03.04.2002 р. по 30.06.2003 р. та призначити пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з дня досягнення пенсійного віку.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (майдан Волі, 3, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 14035769)

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул.Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст рішення сформовано 13.06.2024 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна