Рішення № 119715947, 11.06.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 червня 2024 р. Справа № 120/925/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

24.01.2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначила, що 23.11.2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Вподальшому, заява про призначення пенсії була передана для розгляду та прийняття відповідного рішення за принципом екстериторіальності до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області №0253500102017 від 28.11.2023 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

При цьому, рішенням не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи з 12.07.2006 року по 29.06.2009 року, оскільки в довідці від 20.11.2023 року №415 відсутнє посилання на списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відсутній наказ про результати атестації робочих місць за умовами праці.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 29.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

21.03.2024 року представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до поданих документів, на момент звернення вік позивача - 50 років, страховий стаж - 32 роки 06 місяців 26 днів, пільговий стаж - 9 років 5 місяців 9 днів.

До пільгового стажу не зараховано період з 12.07.2006 року по 29.06.2009 року, оскільки в довідці від 20.11.2023 року №415, виданій Ладижинським дитячим будинком-інтернатом, відсутнє посилання на списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відсутній наказ про результати атестації робочих місць за умовами праці за посадою медичної сестри по дієтичному харчуванню.

Враховуючи наведене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняте правомірне та обґрунтоване рішення №0253500102017 від 28.11.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку.

З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи, ухвала суду про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 30.01.2024 року о 16:18 год., разом з тим, правом на поданням відзиву не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 23.11.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Вподальшому, заява про призначення пенсії була передана для розгляду та прийняття відповідного рішення за принципом екстериторіальності до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

За результатом розгляду заяви позивача та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду в Хмельницькій області прийнято рішення №0253500102017 від 28.11.2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу та недосягненням пенсійного віку.

При цьому, рішенням не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи з 12.07.2006 року по 29.06.2009 року, оскільки в довідці від 20.11.2023 року №415 відсутнє посилання на списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відсутній наказ про результати атестації робочих місць за умовами праці.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За правилами пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, яке здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Як встановлено судом, рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області №0253500102017 від 28.11.2023 року підтверджено страховий стаж позивача - 32 роки 06 місяців 26 днів, пільговий стаж роботи за списком №2 - 9 років 5 місяців 17 днів. Водночас, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку.

Визначаючись щодо питання досягнення позивачем віку, який необхідний для призначення такого виду пенсії, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII, у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 року) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Зі змісту оскаржуваного рішення №0253500102017 від 28.11.2023 року вбачається, що станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії вік позивача - 50 років 2 місяці 22 дні.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII (далі - Закон №213-VIII) віковий ценз для жінок при вирішенні питання про призначення пенсії за списком №2 збільшено із 50 років до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу та змінено мінімальний обов`язковий страховий стаж із 20 років до 25 років у жінок теж поетапно.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 року (далі - Закон №2148-VIII), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, Законом №2148-VIII у новій редакції викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відтак, з огляду на наявність спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017 року.

З огляду на викладене, суд зауважує, що з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 року та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.

Положення згаданих законів щодо умов призначення пенсії за віком були повністю уніфікованими (ідентичними).

Разом з тим, таке правове регулювання існувало до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII".

Пунктом 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 року.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак, з 23.01.2020 року, зокрема й станом на дату прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області оскаржуваного рішення, в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком №2, а саме: пункт "б" статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015 року та пункт 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.

Суд зауважує, що відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015 року та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи положення частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та №37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 року у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, щодо застосування вікового цензу для призначення пільгової пенсії за віком 50 років, що відповідає пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №1-р/2020 встановлювалось право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років.

Суд зауважує, що у межах спірних правовідносин відповідачем слід було віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ та умови призначення пенсії, зокрема після досягнення 50 річного віку.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або Законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Вказана правова позиція була неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04.05.2022 року по справі №440/2850/20, від 30.03.2023 року по справі №300/1951/20, від 02.06.2023 року по справі №160/13468/20.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №0253500102017 від 28.11.2023 року в цій частині суперечить положенням чинного законодавства, прийняте всупереч та не на підставі закону, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Крім цього, як встановлено судом, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №0253500102017 від 28.11.2023 року не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи з 12.07.2006 року по 29.06.2009 року, оскільки в довідці від 20.11.2023 року №415 відсутнє посилання на списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відсутній наказ про результати атестації робочих місць за умовами праці.

Надаючи правову оцінку підставам не зарахування пільгового періоду роботи позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).

Цим порядком передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за №1451/11731, затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (надалі - Порядок №383).

Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 10 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

В свою чергу, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442, (далі - Порядок №442) та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Суд зауважує, що зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992, тобто при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку №442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.

Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. Водночас особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.03.2020 року у справі №398/2728/16-а та № 678/65/17.

Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Суд зазначає, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (до 1 липня 2000 року). У разі відсутності трудової книжки або відсутності у ній відповідних записів, що не дозволяє з`ясувати відомості про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Підтвердження спеціального трудового стажу шляхом подання уточнюючої довідки має проводитися тоді, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право особи на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років. Зокрема, підтвердження спеціального трудового стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, що дають право на пенсію на пільгових умовах, має здійснюватися шляхом подання уточнюючої довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (додаток №5 до Порядку №637), яка видається підприємством або його правонаступником. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до пільгового стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Судом встановлено, що позивач разом із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах серед інших документів для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці надала, крім іншого, довідку про підтвердження наявного трудового стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №415 від 20.11.2023 року, видану Ладижинським дитячим будинком-інтернатом.

Зі змісту вказаної довідки вбачається, що ОСОБА_1 у період з 12.07.2006 року працювала повний робочий день дієт сестрою, з 23.05.2008 року - медичною сестрою по дієтичному харчуванню, з 01.07.2008 року медичною сестрою, наглядала за станом підопічних в дитячому будинку-інтернаті, з 12.05.2009 року по 29.06.2009 року - медичною сестрою по дієтичному харчуванню, організовувала раціональне харчування підопічних та правильне розподілення та видачу їжі в дитячому будинку-інтернаті.

Загальний стаж роботи в закладі складає 12 років 6 місяців 23 дні, з них 10 років 5 місяців 16 днів - на посаді сестри.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36 затверджено Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Зокрема, до Розділу XXIV "Охорона здоров`я та соціальна допомога" Списку №2 включено посади:

- молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині, молодші спеціалісти з медичною освітою, які безпосередньо обслуговують хворих у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини;

- молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині, молодші спеціалісти з медичною освітою, які безпосередньо обслуговують хворих у будинках-інтернатах для психічно хворих, дитячих будинках-інтернатах для розумово відсталих дітей системи соціального забезпечення

Зазначена постанова втратила чинність 03.08.2016 року.

Отже, займана позивачем посада у період з 12.07.2006 року по 29.06.2009 року надавала їй право на врахування цього періоду до пільгового стажу, що свідчить про необґрунтованість підстав для неврахування відповідачем спірного періоду роботи позивача до пільгового стажу при вирішенні питання про призначення їй пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, період з 12.07.2006 року по 29.06.2009 року, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №0253500102017 від 28.11.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суд зазначає, що в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач відповідає усім умовам, які є необхідними для прийняття відповідачем рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2.

Визначаючись щодо дати, з якої слід призначити пенсію суд зазначає, що відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи, що позивач набула право на призначення пенсії після досягнення 50 річного віку (31.08.2023 року), звернулась до відповідача із заявою 23.11.2023 року, тобто в межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, відповідача слід зобов`язати призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 01.09.2023 року.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №0253500102017 від 28.11.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.07.2006 року по 29.06.2009 року, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та з 01.09.2023 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 у відповідності до вимог статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211, 20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 21318350).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403);

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 21318350).

Суддя Дончик Віталій Володимирович