Ухвала суду № 119715255, 12.06.2024, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 1-і/593/18/2024

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2024 р. Бережанський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Бережани клопотання прокурора в рамках кримінального провадження, внесеного 19 січня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024211050000026 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродження села Купчинці Козівського району Тернопільської області, громадянина України, українця, із базовою середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця, солдата військової частини НОМЕР_1 , не депутата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженніБережанського районногосуду Тернопільськоїобласті знаходиться кримінальне провадження,внесене 19 січня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024211050000026 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України.

Під час розгляду справи по суті прокурор Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою, термін дії якого спливає 17 червня 2024 року, оскільки розгляд справи по вказаному провадженні ще не проведено, а змінювати обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою вважає недоцільним, бо інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть усунути ризики, які були передумовою для його обрання.

У своєму клопотанні прокурор зазначив, що 19 січня 2024 року в чергову частину ВП №. 1 (м. Бережани) Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області надійшла письмова заява від громадянки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 про те, що в період часу з 23 години 00 хвилин 18.01.2024 року по 08 годину 19.01.2024 року, невідома особа проникла в приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно викрала грошові кошти та товаро - матеріальні цінності (грошові кошти в сумі близько 2000 гривень, 50 запальничок марки ВІС, 30 запальничок марки "FROG, 15 карток поповнення домашнього інтернету ''ПЛІТОС''), чим завдала ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму близько 6 500 гривень.

19 січня 2024 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024211050000026 за ознаками правової кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.

Крім вказаного, 3 березня 2024 року, в період часу з 11 години по 15 годину, ОСОБА_4 , перебуваючи в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу таємно викрав мобільний телефон торговельної марки Samsung A145F Galaxy А14 об`ємом 4/64 Gb чорного кольору без чохла ІМЕ1 1 НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 НОМЕР_3 , який належав ОСОБА_7 , чим завдав останньому матеріальної шкоди.

03 квітня 2024 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових рослідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024211050000076 за ознаками правової кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4

ст. 185 КК України.

Постановою прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 від 18.04.2024року об`єднано матеріали кримінального провадження №12024211050000026 від 19.01.2024року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, із кримінальним провадженням за №12024211050000076 від 03.04.2024року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, в одне кримінальне провадження №12024211050000026.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Верховною Радою України 24 лютого 2022 року прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, зокрема строк дії воєнного стану продовжено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05 лютого 2024 року № 49/2024, відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 годин 30 хвилин 14 лютого 2024 строком на 90 діб.

Досудовим розслідування встановлено, що 19 січня 2024 року, у нічний період доби (точного часу досудовим слідством не встановлено), ОСОБА_4 перебував біля магазину Маркет, що за адресою: АДРЕСА_3 . Знаючи, що магазин зачинений і у середині нікого немає, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме: товаро - матеріальних цінностей з магазину Маркет.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 19 січня 2024 року, у нічний період доби (точного часу досудовим слідством не встановлено), ОСОБА_4 , перебуваючи біля вхідних дверей ресторану Золота Липа, що за адресою: АДРЕСА_3 , переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені, за допомогою фізичної сили, шляхом розбиття скла металопластикових дверей дерев`яною битою, проник в середину вказаного ресторану.

В подальшому ОСОБА_4 за допомогою фізичної сили шляхом розбиття скляних вставок дверей дерев`яною битою проник в середину суміжного з рестораном приміщення магазину Маркет та, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, таємно викрав товаро - матеріальні цінності, а саме: грошові кошти в сумі 5372 грн., 50 запальничок торговельної марки ВІС вартістю 1231,50 грн., 30 запальничок торговельної марки FROG вартістю 300 грн., 7 карток поповнення домашнього інтернету ПЛІТОС вартістю 1435 грн., після чого покинув приміщення магазину.

З викраденим майном ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, отримавши реальну можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 8338,50 грн..

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у приміщення, вчиненій в умовах воєнного стану.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 3 березня 2024 року, в період часу з 11 години по 15 годину (точного часу досудовим слідством не встановлено), ОСОБА_4 перебував у приміщенні житлового будинку по місцю проживання ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_2 , коли ОСОБА_7 заснув, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 3 березня 2024 року, в період часу з 11 по 15 годину (точного часу досудовим слідством не встановлено), ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні житлового будинку по місцю проживання ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_2 , переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені, діючи умисно, шляхом вільного доступу, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, із приміщення спальної кімнати таємно викрав мобільний телефон торговельної марки Samsung A145F Galaxy А14 об`ємом 4/64 Gb чорного кольору без чохла ІМЕІ 1 НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 НОМЕР_3 .

З викраденим майном ОСОБА_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, отримавши реальну можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_7 майнової шкоди на загальну суму 5111,16 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану.

18 квітня 2024 року ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та цього ж дня слідчим суддею Бережанського районного суду Тернопільської області підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 17 червня 2024 року (включно).

11 червня 2024 року кримінальне провадження № 12024211050000026 від

19.01.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України з обвинувальним актом та додатками скеровано до Бережанського районного суду.

Крім вказаного, у поданому суду клопотанні прокурор зазначив, що в даний час виникла необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , який закінчується 17 червня 2024 року (включно), оскільки зберігаються ризики, передбачені ч.1ст. 177 КПК України, встановлені в ході досудового розслідування, які не зменшилися.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам:

1)переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

Існування вказаного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи міру покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності, оскільки, як встановлено, він не працевлаштований, неодружений, проживає сам, джерело його доходів невідомо, відтак у нього відсутні міцні соціальні зв`язки. Також, повідомлення про підозру ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України було вручено його матері, оскільки останній переховувався від органу досудового розслідування, змінив місце свого проживання, яке не було відоме.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів»;

2) незаконно впливати на свідків і потерпілих у кримінальному провадженні (п.3 ч.І ст.177 КПК України). Вказаний ризик підтверджується тим, що у випадку обрання більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного із позбавленням волі, обвинувачений ОСОБА_4 може впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, чинити відповідний тиск шляхом погрози та вмовляння, він може схиляти їх до дачі неправдивих показів на свою користь, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування, адже відповідно до положень ст. 42 КПК України має право ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування.

Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні полягає у процедурі отримання свідчень від таких учасників кримінального процесу, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. І, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

У даній справі ризик впливу на свідків існує, тому що розгляд даного кримінального провадження ще не відбувся.

3) вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.І ст.177 КПК України). Про наявність цього ризику свідчать обставини про те, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, непрацевлаштований, джерела доходу відсутні, що може спонукати його до вчинення інших кримінальних правопорушень.

У поданому суду клопотанні прокурор також зазначив, що вироком Бережанського районного суду Тернопільської області від 20 липня 2017 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, ОСОБА_4 було засуджено до 4 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України він був звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном. Незважаючи на вказане, ОСОБА_4 на шлях виправлення не став та знову вчинив нові умисно - корисливі злочини.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Бєлозоров проти Росії та України1', визначено, що «тяжкість обвинувачення може бути підставою для тримання під вартою на початкових етапах провадження».

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, що узгоджується із санкцією статтей за якою обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_4 .

У поданому суду клопотанні прокурор зазначив, що інший запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується. До того ж, не має беззаперечних доказів, які би свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені п. 1, 3, 5, ч.І ст. 177 КПК України.

У зв`язку із закінченням строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , виникла необхідність у його продовженні, оскільки ризики, визначені ст. 177 КПК України, які описані в ухвалі суду про його застосування на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

З врахуванням вищенаведеного, з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого, зважаючи на те, що термін тримання під вартою ОСОБА_4 закінчується17червня 2024року,а ризики,передбачені ч.1ст.177КПК України,які булипідставою обраннявказаного запобіжногозаходу,продовжують існуватита забезпечитидотримання обвинуваченим виконання покладенихна ньогопроцесуальних обов`язківбудь-якиміншим способомніж триманняпід вартоюз метоюзапобіганню виникненнявищевказаних ризиківнеможливо, томупосилаючись нанорми КПКУкраїни,прокурор у своєму клопотанні просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене ним клопотання, просив його задоволити, дав суду пояснення, аналогічні поданому ним клопотанню.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 із клопотанням прокурора не погодився та просив суд змінити обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_4 погодився із думкою свого захисника та просив змінити обраний йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Суд,вивчивши заявленіклопотання,прийшов довисновку,що запобіжнийзахід,обраний обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, слід продовжити, а клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 про зміну обраного щодо підзахисного запобіжного заходу на більш м`який, яким являється цілодобовий домашній арешт, залишити без задоволення, виходячи із наступного.

Згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Із оглянутихматеріалів справивстановлено,що 18 квітня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

А так як ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, що він раніше вже вчиняв умисні кримінальні правопорушення та належних висновків не зробив, а знову вчинив умисні кримінальні правопорушення. Крім вказаного, він переховувався від слідства та з метою уникнення відповідальності за вчинене, може переховуватися від суду та перешкоджати встановленню істини по справі, тому враховуючи вищезазначене, 18 квітня 2024 року ухвалою слідчого судді Бережанського районного суду обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, тобто до 17 червня 2024 року.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

А оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 17червня 2024року,однак розглядсправи щене проведено та наведеніпрокурором уклопотанні ризикиє дійснимита триваючими,вони виключаютьна данийчас змінувиду запобіжногозаходу щодообвинуваченого набільш м`якийі станздоров`яобвинуваченого неперешкоджає перебуваннюйого умісцях попередньогоув`язненнята будь-якихданих прозменшення чивідсутності ризиківдля застосуваннябільш м`якогозапобіжного заходу,ніж триманняпід вартою, судомне здобуто,тому судвважає,що клопотання прокурорає підставнимі таким,що підлягаєдо задоволення.

Суд також вважає, що продовження обвинуваченому обраного раніше запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя.

Крім цього, суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку оскільки ОСОБА_4 обвинувачуються увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.4 ст.185КК України,які увідповідності із ст.12КК України є тяжкимизлочинами,за які передбачено покаранняу видіпозбавлення волівід п`ятидо восьмироків,він немає неповнолітніх дітейта іншихосіб,щодо яких зобов`язаний був биздійснювати опікучи піклування,а такожне маєпостійного місцяроботи,що свідчитьпро слабкуміцність йогосоціальних зв`язківв місційого проживаннята підтверджуєтой факт,що обвинувачений,усвідомлюючи тяжкістьвчинених нимзлочинів тарозмір покарання,яке йомузагрожує, може переховуватися від суду та може незаконно впливати на потерпілих та свідків і таким чином перешкоджати розгляду кримінального провадження, тому враховуючи зазначене, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження обраного обвинуваченому такого виду запобіжного заходу є виправданим.

Суд,вирішуючи клопотанняпрокурора пропродовження обраногораніше дообвинуваченого запобіжногозаходу, також розглядав питанняпро можливістьзастосування дообвинуваченого альтернативнихзапобіжних заходів, якпро цепросив всудовому засіданнізахисник обвинуваченогота,враховуючи наявніризики татяжкість вчиненихзлочинів,прийшов довисновку,що іншізапобіжні заходине здатнізабезпечити належнупроцесуальну поведінкуобвинуваченого, а томувважає,що клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м`який, яким являється цілодобовий домашній арешт, є безпідставне.

Суд, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , а також наявність визначених національним законодавством підстав для його утримання під вартою, не вбачає протиріччя з європейською практикою розгляду подібної категорії справ, оскільки тяжкість вчинених обвинуваченим злочинів, які викликають негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу ( рішення у справі Летельє проти Франції ).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 194, 197, 199, 201, 331, ч.2 ст. 369, ст.ст. 371, 372, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задоволити.

Продовжити дію запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Купчинці Козівського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб - до 10 серпня 2024 року.

Ухвала підлягає виконанню з моменту її проголошення та діє до 10 серпня 2024 року включно.

Клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - залишити без задоволення.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику і направити для виконання начальнику ДУ «Чортківська установа виконання покарань» (№ 26) за місцем утримання обвинуваченого ОСОБА_4 .

Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 376 КПК України повний текст ухвали складено та проголошено о 12год. 30хв. 13 червня 2024 року.

Головуюча суддя: