Рішення № 11971379, 08.09.2010, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 2-1207/10/0205

№56

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

8 вересня 2010 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі : головуючого судді Заярного А.М.,

секретаря Попеско Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринка про визнання дій неправомірними та зобовязання провести перерахунок призначеної основної та додаткової пенсії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом і вказав, що він є постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, а також є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, повязаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Вважає, що управлінням Пенсійного фонду України пенсія по інвалідності нараховується та виплачується невірно, так як відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ розмір пенсії інвалідів ІІ групи, призначеної у відповідності з цим Законом, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Крім того, згідно ст. 50 цього Закону інвалідам ІІ групи призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю 75% мінімальної пенсії за віком.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів №523 від 30.05.1997 року пенсія для інвалідів 2-ї групи, щодо яких встановлений зв'язок з чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8-ми мінімальних пенсій за віком, що повністю відповідає положенням статей 54, 50 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно п. 2 зазначеної Постанови міністерству праці і соціального захисту населення було доручено привести пенсії по інвалідності, які настали внаслідок каліцтва або захворювання, у відповідність з порядком, починаючи з 01.02.1997 року та забезпечити перерахунок цих пенсій на протязі 2-х місяців з дня прийняття постанови.

На момент введення в дію цього порядку мінімальна пенсія за віком визначалась на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.07.1999р. №1788-ХІ та ст. 2 Закону України «про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-ХІІ.

У супереч даним нормативним актам відповідач, розрахунок пенсії позивача здійснював в порядку, визначеному постановою КМУ від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету» виходячи з розміру, що становив 19 грн. 91 коп., що суперечить ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, виходячи з якого повинен визначатися мінімальний розмір пенсії за віком. А відповідно до ст. 67 Закону, при зміні прожиткового мінімуму Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, змінюється розмір мінімальної та додаткової пенсії.

Позивач вважає, що з вини відповідача, з дня настання групи інвалідності 20.07.1998 р. по 21.05.2008р. отримував держану (основну) і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоровю, в менших розмірах, а ніж передбачено законом.

Крім того вказав, що згідно ч. 1 ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергетики та радіаційну безпеку» від 08.02.1995 року №39/95-ВР, право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоровю особи, не обмежується строком давності.

В звязку з цим, позивач просить визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка щодо нарахування і виплати йому державної (основної) та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 20.07.1998р. по 21.05.2008р. у розмірах менших, ніж передбачено ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка здійснити перерахунок і виплату призначеної йому державної (основної) та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю з 20.07.1998р. по 21.05.2008р., виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням індексації пенсії, відповідно до ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та додаткової пенсії у розмірі не менше 75% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

До судового засідання позивач подав до суду заяву, в якій просив судовий розгляд справи провести у його відсутність, підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити.

До судового засідання представник відповідача Левченко Н.М. надала суду заяву, в якій просила судовий розгляд провести у її відсутність, заявлений позов не визнала повністю, підтримала письмове заперечення проти позову.

У письмовому запереченні представник відповідача позов не визнала повністю, посилаючись на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року визначено, що пенсії, призначені відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі по інвалідності, визначаються виходячи з розміру мінімальної пенсії 19 грн. 91 коп.; згідно ч. 1 ст. 67 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до змін індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Відтак, Кабінетом Міністрів України, на реалізацію повноважень наданих йому законодавцем у вищезазначеній статті, прийнято дві постанови №530 від 28.05.2008 року та №654 від 16.07.2008 року, відповідно до яких на сьогодні встановлені розміри державної та додаткової пенсії, що виплачуються за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, фінансування витрат на виплату пенсії та надбавки до пенсії пільговим категоріям громадян здійснюється за рахунок державного бюджету, тому управління Пенсійного фонду в м. Жмеринка немає коштів для виплати необхідних сум. Пенсії, основна і додаткова, позивачу обчислено виходячи із вимог законодавства за даний період. Просить звернути увагу суду на те, що у відповідності до ст.ст. 256,257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. На підставі ч. 2 ст. 72 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення, або продовження строку. В даному випадку, позивач звернувся до суду в серпні 2010 року, тому вимоги позивача, не підлягають задоволенню з підстав пропущення строку звернення до суду. Просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до посвідчення НОМЕР_1, яке видане 17.07.1998 року Вінницькою обласною державною адміністрацією (а.с.7), позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1. Також відповідно до довідки МСЕК позивач є інвалідом ІІ групи, в звязку з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.8).

Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» якою визначено порядок та розмір обчислення державної пенсії особам, віднесеним до І категорії та у звязку з втратою працездатності, в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до І категорії, інвалідам ІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів №523 від 30.05.1997 року пенсія для інвалідів 2-ї групи, щодо яких встановлений зв'язок з чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6-ти мінімальних пенсій за віком, що повністю відповідає положенням статей 54, 50 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Наявність такого права гарантується ст. 46 Конституцією України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» №9 від 01.11.1996 року судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти державного чи іншого органу ( в т.ч. постанови Кабінету Міністрів України) підлягають оцінці на відповідність як Конституції так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобовязаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно ст.1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права і свободи, викладені у цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, незалежно від того, що порушення було вчинено особами, які діяли як офіційні особи.

Станом на 12.10.1998 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протокол № 1. Відповідно до ст.1 даної Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції. Це значить, що держави, що ратифікують Конвенцію, тим самим беруть на себе подвійне зобовязання згідно зі ст. 1. По-перше, вони повинні забезпечити, щоб їхнє внутрішнє законодавство було приведено у відповідність до положень Конвенції. Ця вимога у поєднанні з передбаченою у ст.64 забороною застосовувати застереження загального характеру означає, що держави, які ратифікують Конвенцію, повинні дотримуватись цих зобовязань з моменту набуття Конвенцією чинності на їхній території. Для дотримання цих зобовязань в окремих випадках їм необхідно внести певні зміни у своє законодавство та правозастосовчу практику. По-друге, нові держави-члени, що ратифікують Конвенцію, мають виправити будь-які порушення тих основних прав і свобод, які захищає Конвенція.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, підлягає застосуванню ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», а іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір мінімальної пенсії, немає. Таким чином, ч. 3 ст. 28 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом не є підставою для відмови в реалізації позивачами конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування для виплати пенсії позивачу в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за віком та доплати в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком щомісячно, як на причину невиконання покладених на державу зобовязань, до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на застосування постанови №530 від 28.05.2008 року та №654 від 16.07.2008 року, відповідно до яких на сьогодні встановлені розміри державної та додаткової пенсії, що виплачуються за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», адже вони не охоплюють період, за який позивач просить визнати дії відповідача неправомірними та порахувати пенсію.

Суд, також, не приймає до уваги доводи позивача щодо пропуску позивачем 3-х річного строку звернення до суду, адже згідно ч. 1 ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергетики та радіаційну безпеку» від 08.02.1995 року №39/95-ВР, право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоровю особи, не обмежується строком давності, норми якої кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 68 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю.

Згідно абзацу 22 ст. 1 Закону України «Про використання ядерної енергетики та радіаційну безпеку» ядерна шкода це втрата життя, будь-які інші ушкодження завдані здоровю людини. Отже, оскільки позивач є учасником ліквідації наслідків ядерної катастрофи на Чорнобильській АЕС і його інвалідність прямо повязана з участю в ліквідації наслідків ядерної катастрофи (витяг із акту огляду МСЕК (а.с.8)), тому він має повне право на відшкодування завданої його здоровю шкоди, шляхом виплати йому основної та додаткової пенсії на підставі ст.ст. 50, 54 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в повному обсязі, починаючи з 20.07.1998 року по 21.05.2008 року.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню вищевказані статті Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови КМ України №530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та №654 від 16.07.2008 року.

Керуючись ст.ст.10, 27, 60, 61, 209, 210, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 19, 22, 46, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 13, 64 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України», ст.ст. 48, 50, 54, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне забезпечення», ст. 1, ч. 1 ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергетики та радіаційну безпеку» суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка Вінницької області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 державної (основної) та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 20.07.1998р. по 21.05.2008р. у розмірах менших, ніж передбачено ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними;

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка Вінницької області здійснити перерахунок і виплату призначеної ОСОБА_1 державної (основної) та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю з 20.07.1998р. по 21.05.2008р., виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням індексації пенсії, відповідно до ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та додаткової пенсії у розмірі не менше 75% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стягнути з Управління пенсійного фонду України у м. Жмеринка Вінницької області на користь ОСОБА_1 37 (тридцять сім) гривень витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Стягнути з Управління пенсійного фонду України у м. Жмеринка Вінницької області на користь держави 8,50 грн. державного мита (КЕКД 22090100, р/р 3141853770006 банк ГУДК у Вінницькій області, МФО 802015, ЗКПОУЕ 34701261).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

С У Д Д Я: ( підпис)

Копія вірна:

Суддя Жмеринського міськрайонного суду А.М. Заярний

Секретар: