Ухвала суду № 119707571, 13.06.2024, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1424/21 Провадження № 1-кп/613/24/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Богодухові врежимі відеоконференціїклопотання прокурорапро продовженнястроку діїзапобіжного заходуу кримінальномупровадженні №12019220000000046від 15.01.2019за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Богодухівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України.

13.06.2024 у судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтоване з посиланням на наявність ризиків, визначених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, та недостатність більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків. На думку прокурора, ризик переховування від суду підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_5 , отримавши під підпис пам`ятку про його права та обов`язки, був обізнаний про те, що в силу приписів ч. 7 ст. 42 КПК України він як обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк заздалегідь повідомити про це суд. Однак, 17.11.2022, 12.12.2022, 29.12.2022, 26.01.2023, 21.02.2023, 16.03.2023, 07.04.2023, 26.04.2023 обвинувачений ОСОБА_5 в судові засідання не з`явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце слухання справи, причини неявки до суду в підготовчі судові засідання 17.11.2022, 12.12.2022, 29.12.2022, 26.01.2023, 21.02.2023 не повідомляв, чим переховувався від суду, у зв`язку із чим судом неодноразово приймалось рішення про здійснення приводу обвинуваченого, а саме 29.12.2022, 26.01.2023, 21.02.2023, 26.04.2023. Крім того, наявність ризику переховування від суду підтверджується тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за вчинення якого передбачено покарання від 3 до 8 років позбавлення волі. Також, за твердженням прокурора, існує ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих, оскільки показання, надані на стадії досудового розслідування, судом не беруться до уваги при розгляді кримінального провадження. У разі непродовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 може незаконно вплинути на свідків з метою надання ними показань на користь обвинуваченого, що може призвести до викривлення показань та втрати доказів учинення кримінального правопорушення. На думку прокурора, обрання більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, особистої поруки, не зможе запобігти вищевказаним ризикам, оскільки ОСОБА_5 раніше переховувався від суду, не повідомляючи причини своєї неявки. З огляду на викладене, з посиланням на ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, прокурор стверджує про наявність підстав для продовження стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України та те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив тяжкі наслідки для потерпілого, наявні достатні підстави для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

У судовому засіданні прокурор підтримала подане клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 з підстав, викладених у клопотанні.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, та зазначив, що ОСОБА_5 не має наміру переховуватися від суду або незаконно впливати на свідків, оскільки вони до суду неодноразово не з`являлися і фактичне їх місцезнаходження невідоме. Крім того, просив врахувати, що вчинений ОСОБА_5 злочин є необережним, тому тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом. Неявка обвинуваченого у судове засідання викликана виключно воєнними діями та недбалістю обвинуваченого, однак, не свідчить про переховування ОСОБА_5 від суду. Вказав, що ним як захисником повідомлялось фактичне місце проживання обвинуваченого як внутрішньо переміщеної особи. При цьому, працівниками поліції не вживались належні заходи для приводу ОСОБА_5 та забезпечення його явки до суду, хоча для цього не було перешкод. Пояснив, що розмір застави, визначений судом під час обрання запобіжного заходу, є непомірним для обвинуваченого, з огляду на скрутне матеріальне становище ОСОБА_5 , та просив зменшити розмір застави. Зазначив, що дружина і донька обвинуваченого знаходяться у Німеччині, його син є студентом. Вказав, що дотримання ОСОБА_5 процесуальних обов`язків може бути забезпечено застосуванням більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, та просив змінити запобіжний захід на більш м`який.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, розглянувши клопотання прокурора, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 17.01.2024 обрано стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» до 16 березня 2024 року включно.

Ухвалами судувід 13.03.2024та від06.05.2024продовжено діюзапобіжного заходустосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у виглядітримання підвартою вумовах Державноїустанови «Харківськийслідчий ізолятор»до 11травня 2024року тадо 04липня 2024року відповідно,з визначеннямрозміру заставиу 50розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,встановленого на01.01.2024,що складає151400(стоп`ятдесят однатисяча чотириста)грн.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За приписами ч. 1 ст.178КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан його здоров`я; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у нього постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; його майновий стан, наявність у нього судимостей ; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Судом встановлено, що підставою для обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слугувала обґрунтованість підозри у вчиненні обвинуваченим злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а також наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення була досліджена судом під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , і наразі є предметом розгляду в рамках судового засідання. Оцінка обґрунтованості цієї підозри та пред`явленого обвинувачення буде надана судом під час ухвалення одного з рішень, передбачених ст. 373 КПК України.

Як зазначено у п. 57 рішення Європейського суду з прав людини у справі «K.F. проти Німеччини» факти, які породжують підозру, не обов`язково мають такий саме рівень з`ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального розслідування, тобто факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку (рішення ЄСПЛ по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року).

При цьому, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», затримання та тримання особи під вартою можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою розгляду провадження, сприяти якому має тримання під вартою.

Враховуючи викладене, незгода з пред`явленим обвинуваченням, з урахуванням того, що ОСОБА_5 не заперечується сам факт події ДТП, в ході якого загинув ОСОБА_6 , сама по собі не є підставою для відмови у продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Водночас, під час розгляду клопотання прокурора судом надається оцінка наявності або відсутності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують.

Підставою для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на думку прокурора, є наявність, зокрема, ризику переховування від суду, передбаченого пунктом 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наявність цього ризику підтверджується тим, що обвинувачений, будучи під підпис попередженим про обов`язок з`являтися у судові засідання за викликом суду, а в разі неможливості прибуття повідомити про це суд, тривалий час не з`являвся в судові засідання, а саме 17.11.2022, 12.12.2022, 29.12.2022, 26.01.2023, 21.02.2023, 16.03.2023, 07.04.2023, 26.04.2023, причини неявки в підготові судові засідання, призначені на 17.11.2022, 12.12.2022, 29.12.2022, 26.01.2023, 21.02.2023 не повідомляв, тим самим переховувався від суду.

У клопотаннях, що надходили від захисника на адресу суду 03.04.2023, 26.04.2023, 24.05.2023 повідомлялося про неможливість захисника взяти участь в підготовчих засіданнях, призначених на 07.04.2023, 26.04.2023 та 24.05.2023 з огляду на участь в іншому судовому засіданні та у зв`язку з сімейними обставинами захисника, разом з тим, у цих клопотаннях жодного разу не було зазначено про місцезнаходження та об`єктивні причини неприбуття самого обвинуваченого.

Про кожне з підготовчих судових засідань обвинувачений був повідомлений судовою повісткою, надісланою SMS-повідомленнями, а захисник шляхом надіслання судових повісток SMS-повідомленнями та/або електронною поштою, однак, це не призвело до його явки в судове засідання.

Враховуючи неодноразову неявку обвинуваченого ОСОБА_5 в підготовче судове засідання, ухвалами суду від 29.12.2022, 26.01.2023, 21.02.2023 та від 26.04.2023 судом за клопотанням прокурора було постановлено здійснити привід обвинуваченого ОСОБА_5 у підготовче судове засідання. Ухвали для виконання направлено до Богодухівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Однак, обвинувачений жодного разу не був доставлений приводом, оскільки, за повідомленнями Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 27.01.2023, 22.02.2023, 16.03.2023 та від 24.05.2023, він був відсутній за місцем проживання: АДРЕСА_1 , його місцезнаходження не було встановлено, протягом тривалого періоду його фактичне місцезнаходження було невідоме.

Протягом тривалого часу місце перебування ОСОБА_5 не було встановленим, лише 16.03.2023 захисником була надана копія довідки про реєстрацію ОСОБА_5 як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 .

Слід відмітити, що ОСОБА_5 був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа у АДРЕСА_3 ще 26.03.2022, однак, майже протягом року не повідомляв суду свого нового фактичного місця проживання, незважаючи на те, що був зобов`язаний це зробити в силу приписів ч.7 ст.42 КПК України.

Судом було надіслано судові повістки про виклик ОСОБА_5 в підготовчі судові засідання, призначені на 07.04.2023 та 24.05.2023 на адресу, зазначену в наданій захисником довідці про реєстрацію ОСОБА_5 як внутрішньо переміщеної особи, однак, конверти з поштовим відправленням на адресу ОСОБА_5 повернулись без вручення адресату з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Систематична неявка ОСОБА_5 в підготовчі судові засідання, неповідомлення обвинуваченим про зміну свого фактичного місця проживання майже протягом року, відсутність його як за зареєстрованим місцем проживання, так і за фактичним місцем проживання як внутрішньо переміщеної особи, що унеможливило проведення підготовчого судового засідання більше ніж протягом року, свідчать про ухилення ОСОБА_7 від явки до суду та переховування обвинуваченого від суду, та слугували підставою для оголошення обвинуваченого у розшук ухвалами від 24.05.2023 та 25.12.2023.

Проживаючи за місцем своєї реєстрації у м. Харкові протягом останніх 3-4 місяців та достовірно знаючи про наявність у провадженні суду кримінальної справи стосовно нього, обвинувачений не повідомив суду про своє місце перебування та не цікавився станом судового розгляду.

Лише 16.01.2024 ОСОБА_5 було затримано за ухвалою суду від 25.12.2023.

Крім того, судом враховано, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами прокурора про наявність ризику переховування від суду, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

При цьому, судом при наданні оцінки наявності такого ризику взято до уваги не лише тяжкість інкримінованого обвинувачення та суворість ймовірного покарання, а й відсутність у обвинуваченого офіційного працевлаштування, постійного джерела доходу, а також міцних соціальних зв`язків у місці постійного проживання, оскільки, як пояснив захисник у судовому засіданні, дружина та донька обвинуваченого наразі проживають за кордоном.

Крім того, заслуговують на увагу доводи прокурора про наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, оскільки на даний час судом не допитані потерпілі та допитані не всі свідки, зокрема, незважаючи на заходи, які були вжиті судом, не допитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , при цьому, в силу приписів ч.4 ст.95 КПК України показання, надані свідками на досудовому розслідуванні, не повинні братися судом до уваги.

З огляду на викладене, суд вважає, що ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати та не зменшився, крім того, на даний час наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Доказів зменшення або усунення вказаних ризиків стороною захисту не надано.

Керуючись приписами ч.1 ст.194 КПК України, судом надано оцінку можливості застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Разом з тим, з підстав, наведених вище (попередня поведінка обвинуваченого, перебування обвинуваченого у розшуку протягом 7 місяців, неповідомлення про зміну місця свого проживання, та як наслідок - ризик втечі та переховування від суду), суд вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, у тому числі особистого зобов`язання чи домашнього арешту, не здатне забезпечити запобігання ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України та належного виконання ОСОБА_5 процесуальних обов`язків.

Згідно з п. 3, п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду; до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд зауважує, що обґрунтованості застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав наявності ризику, передбаченого п.1 ч1 ст.177 КПК України, була надана оцінка судом апеляційної інстанції. Ухвала Богодухівського районного суду Харківської області від 17.01.2024 про обрання стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою була оскаржена захисником до Харківського апеляційного суду. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.02.2024 апеляційну скаргу захисника було залишено без задоволення, а ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 17.01.2024 без змін.

Крім того, як вказує ЄСПЛ у рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії», тривале тримання під вартою може бути виправдане в тому чи іншому випадку тільки тоді, коли є певні ознаки існування суспільного інтересу, що, попри презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої свободи.

З урахуванням стадії, на якій перебуває кримінальне провадження, зокрема, того, що у судовому засіданні були допитані не всі свідки та не був допитаний сам обвинувачений, не досліджені письмові матеріали кримінального провадження, беручи до уваги позицію потерпілих, які у надісланих до суду письмових клопотаннях просили обрати стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, суд приходить до висновку, що заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.

В силу ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст.182КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших відомостей про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Разом з тим, беручи до уваги, що ОСОБА_5 раніше не судимий, а також те, що злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, є необережним, суд вважає за необхідне визначити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.

Виходячи із обставин та ризиків, зазначених у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України, суд вважає достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків розмір застави у 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024, що складає 151400 грн. (3028,00 грн. x 50 = 151400 грн.).

При цьому, обґрунтованість застосування судом альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави саме у цьому розмірі підтверджено судом апеляційної інстанції у постанові від 26.02.2024.

Беручи до уваги тяжкість наслідків, заподіяних злочином, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , позицію потерпілих, які категорично заперечували проти можливості визначення обвинуваченому розміру застави, а також обставини, повідомлені захисником, суд не вбачає підстав та можливості для зменшення розміру застави у даному кримінальному провадженні та вважає, що права обвинуваченого можуть бути забезпечені шляхом найбільш оперативного судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 331, 372, 376, 392 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який та про зменшення розміру застави відмовити.

Клопотання прокурора Богодухівської окружної прокуратури Харківської області у кримінальному провадженні № 12019220000000046 від 15.01.2019 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 11 серпня 2024 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у кримінальному провадженні 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024, що складає 151400 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, до спливу терміну тримання під вартою.

Реквізити депозитного рахунку для зарахування коштів при обранні судом міри запобіжного заходу: отримувач коштів ТУ ДСА України у Харківській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку отримувача: 820172; рахунок отримувача: UA208201720355299002000006674.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали або у разі продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає (м. Харків), без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст.182КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, та до обвинуваченого може бути застосовано інший запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - протягом 5 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1