Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 216/1599/24
Провадження № 2/216/1460/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 травня 2024 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,
за участю: секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
в с т а н о в и в:
06 березня 2024 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позовна заява мотивована тим, 29 серпня 2017 року між акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір Угоду № С16.217.73429.
07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № С16.217.73429 перейшло до позивача. За Реєстром боржників № 4 до Договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 16386,29 грн, з яких: 5998,96 грн заборгованість за основним боргом, 10387,33 грн заборгованість за відсотками, 0,00 грн заборгованість за комісіями. Відповідачем не погашено вищевказану заборгованість, тому представник позивача змушений був звернутися до суду за захистом порушеного права.
17 квітня 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 звернулася до суду з відзивом на позов. Як на підставу заперечень посилалася на те, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № С16.217.73420 від 29.08.2017, в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем первісному кредитору плати за таку грошову вимогу. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності у три роки, а тому просила суд відмовити в позові, та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, що складаються із витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
У додаткових поясненнях до справи від 25 квітня 2024 року представник позивача посилався на те, що договір факторингу був укладений між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в порядку встановленому чинним законодавством. Всі нарахування, що відбулись до дати отримання позивачем права вимоги здійснювались безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися, однак відповідач своїх зобов`язань не виконував.
При укладенні кредитного договору сторони погодили, що позовна давність за спорами, що випливають з угоди включаючи, але не обмежуючись, відшкодуванням збитків, сплати неустойки (штрафів) тощо, становить 10 років. Також, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, строк позовної давності починає відраховуватись з моменту відступлення права вимоги підписання договору факторингу, з цього моменту позивач дізнався про порушення відповідачем кредитних зобов`язань. Вимоги відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу безпідставні.
Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з`явився, його представник ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи без її участі, просила відмовити в позові із посиланням на заперечення викладені у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 29 серпня 2017 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір Угоду № С16.217.73429 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної карти. Банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках Угоди та договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу, та випускає клієнту міжнародну платіжну картку МаsterCard.
Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди становив 3000 грн, із визначенням процентної ставки за користування коштами кредитної лінії 48 % річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлено у розмірі 200000 грн.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах передбачених договором.
Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.
07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № С16.217.73429 перейшло до позивача.
Згідно п. 5.1 договору факторингу права вимоги вважаються такими, що перейшли від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в день підписання відповідного Реєстру боржників, за умови виконання ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язань передбачених п. 4.1 цього договору.
11 липня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатила АТ «Ідея Банк» оплату за відступлення прав вимоги за договором факторингу № 07072023 від 07.07.2023 в розмірі 15300000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 19913 від 11.07.2023.
Відповідно до Реєстру боржників № 4 до Договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 16386,29 грн, з яких: 5998,96 грн заборгованість за основним боргом, 10387,33 грн заборгованість за відсотками, 0,00 грн заборгованість за комісіями.
Статтею 202 ЦК Українивстановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно дочастини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
За змістом ч. 1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
В силу ч. 1ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зіст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Із положень ч. 1ст. 634 ЦК Українислідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1статті 1054 ЦК Українивстановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Як передбачено ч. 1ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу ч. 2ст. 1054 ЦК Українипоширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно положень пункту 1 частини 1статті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).
Стаття 514 цього Кодексувизначає, щодо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі строки і на умовах, передбачених договором.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2ст. 1050 ЦК України).
Так, відповідно до частини 1статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннямистатті 1048 ЦК України, яка на підставі частини 2статті 1054 цього Кодексузастосовується до відносин за кредитним договором), передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За правилами, встановленими статтями526,530,611,629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексута у встановлений строк, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1статті 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Представником відповідача заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.
Положеннямистатті 256 ЦК Українивизначено поняття позовної давності як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно достатей 257-258 ЦК Українизагальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки, спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації в один рік.
Згідностатті 261 ЦК Україниперебіг позовноїдавності починаєтьсявід дня,коли особадовідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).
Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 04 листопада 1950 року передбачає, що кожен маєправо на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51)», - йдеться у постанові.
Такожу постанові Верховного Суду від 04.12.2018 по справі №910/18560/16(12-143гс18) сказано, щопозовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними, однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.
Відповідно до п. 6 кредитного договору, сторони погодили, що позовна давність за спорами, що випливають з Угоди, включаючи, але не обмежуючись, відшкодуванням збитків, сплати неустойок (штрафів) тощо, становить 10 років.
Судом встановлено, що відповідачем порушено право позивача, за захистом якого останній звернувся до суду з позовом 06.03.2024, спірний кредитний договір між відповідачем та АТ «Ідея Банк» (яке передало право вимоги позивачу), був укладений 29.08.2017, та з урахування погодженого сторонами в кредитному договорі строку позовної давності 10 років, саме в межах цього строку позивачем реалізовано право на звернення до суду за захистом порушеного права, а тому вимоги позивача правомірні, позов обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.
Заперечення відповідача не знайшли підтвердження в ході слухання справи, не відповідають матеріалам справи та дійсним обставинам справи, а тому судом не враховуються.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та для позивача при зверненні до суду з даним позовом, станом на 2024 рік, складала 3028 грн.
З урахуванням задоволення позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 3028 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5-8, 10, 11, 12, 13, 141, 264-265 ЦПК України, ст.ст. 512, 516, 517, 526,527,530,610,1048,1049,1050,1054 ЦК України, суд
у х в а л и в:
Позовну заяву товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимидоговорами задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № С16.217.73429 від 29.08.2027, яка складається із заборгованості за основним боргом 5998,96 грн, заборгованості за відсотками 10387,33 грн, а всього 16386,29 грн (шістнадцять тисяч триста вісімдесят шість гривень двадцять дев`ять копійок).
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ: 35625014, місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30;
- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Ю.В.Онопченко
Судове рішення № 119703312, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 30.05.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 216/1599/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: