Ухвала суду № 11969730, 21.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1115/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Штогун С.Г.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М.В.,

суддів: Бистрик Г.М., Кучми А.Ю.,

при секретарі судового засідання Соловей Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АЛМІ" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АЛМІ", Приватного підприємства "Івіон Стар" про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, -

в с т а н о в и л а:

В липні 2009 року Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області звернулась до суду з позовною заявою, в якій, посилаючись на положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України просила, з урахуванням уточнень позовних вимог, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АЛМІ" та Приватного підприємства "Івіон Стар" грошові кошти отримані за нікчемними угодами на користь державного бюджету, одержаних за договором №26061 від 26.06.2007 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АЛМІ" та Приватним підприємством "Івіон Стар" на загальну суму 5836140, 34 грн..

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АЛМІ", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати дану постанову і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АЛМІ" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Приватним підприємством "Івіон Стар" за період з 29.06.2007 року по 01.08.2007 рік. За результатами якої, був складений Акт перевірки № 179/23-2/34248929 від 05.03.2009 року, яким встановлено, що 26.06.2007року між відповідачами був укладений договір підряду № 260661 від 26.06.2007 року.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі, відповідно до вказаного договору у період з червня серпень 2007 року здійснювали господарсько-фінансову діяльність. Згідно Актів виконаних робіт Приватне підприємство "Івіон Стар" виконувало будівельні роботи, роботи по прокладенню земельних траншей, електромонтажні висотні роботи. Розрахунки між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АЛМІ" та Приватним підприємством "Івіон Стар" за надані послуги проводились у безготівковій формі.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений між відповідачами договір є таким, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, отже є недійсним, а відтак вимоги податкового органу щодо застосування наслідків визнання правочину недійсним, передбачених ст.208 ГК України є обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з поданою ТОВ "Будівельна компанія "АЛМІ" податковою декларацією з ПДВ за червень-серпень 2007 року відображено, що до податкового кредиту ТОВ "Будівельна компанія "АЛМІ" віднесено по взаємовідносинах з ПП "Івіон Стар" на суму 731499, 90 грн.

Загальна сума операцій складає 2 918 070,17 грн. в т.ч. ПДВ 731499, 90 грн..

Відповідно до положень ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити відповідні реквізити, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; податкова накладна, видана платником податку, який поставляє товари (послуги), є підставою для нарахування податкового кредиту. Якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), невключається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього»пункту). (Абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 в редакції Закону N 2505-ІУ від 25.03.2005р.).

Як вбачається з матеріалів справи, директор ПП "Івіон Стар" Звягінцева Олена Станіславівна в поясненнях від 08.04.2008 року стверджує, що підприємство протягом червня-серпня 2007 року ніякої господарсько-фінансової діяльності не здійснювало.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що послуги, які згідно Актів виконаних робіт виконувало ПП "Івіон Стар" згідно ч.1 ст. 17 Закону України «Про архітектурну діяльність»підлягали ліцензуванню відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 61 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року № 668 підрядник може, якщо інше не встановлено договором підряду, залучати до виконанняробіт інших осіб (субпідрядників). При цьому договори субпідряду укладаються та виконуються з дотриманням вимог, визначених цими Загальними умовами. Підрядник відповідає за результати роботи субпідрядників і виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Так як ПП "Івіон Стар" ліцензію на виконання будівельних робіт не отримував.

Судова колегія погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що укладений договір між відповідачами призвів до порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.1 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями, згідно з п.2 ст.9 вищезазначеного Кодексу, визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-12 від 25.06.91р., під податком ... слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протизаконні дії відповідачів руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

При укладанні зазначеного договору, сторони не могли не усвідомлювати їх протиправність і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнули настання протиправних наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, що потягнуло б за собою збитки у великих розмірах для державного бюджету.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочин не відповідає моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, відповідно така мета в свою чергу, є завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно, даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу є недійсним (нікчемним), оскільки його недійсність встановлена законом таким чином визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Господарські зобов'язання за договором підряду між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні договором, а укладене з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 червня 2007 року положення статей 207 и 208 Господарського Кодексу України слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 р. №509-ХІІ, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Санкції застосовуються за вчинення договору, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Згідно змісту ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України застосування передбачених цією статтею санкцій можливе у випадку виконання умов договору хоча б однією стороною. Відповідно до виписаних платіжних доручень та актів виконаних робіт, можна вважати, що умови даного договору були виконані.

Укладення договорів та видача податкових накладних з порушенням вищевикладених вимог законодавства об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави її бюджетної системи, вимог Закону України «Про систему оподаткування»№1251-12 від 25.06.91р., Конституції України, оскільки протизаконні дії відповідачів руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

При укладені зазначеного договору відповідачі не могли не усвідомлювати її протиправність і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули настання протиправних наслідків у вигляді несплати податків, що потягнуло б за собою збитки в великих розмірах для державного бюджету.

Статтею 208 ГК України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможтивості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта про те, що договори між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АЛМІ" та Приватним підприємством "Івіон Стар" було укладено з додержанням вимог чинного законодавства, підписано повноважними особами і відсутній умисел з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, з тих підстав, що відповідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). Зазначена норма означає, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону. Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а відтак у апелянта були відсутні підстави для заявлення суми ПДВ, сплаченої за даною угодою до відшкодування. Враховуючи те, що ПП "Івіон Стар" податок на додану вартість за вище вказаним договором до бюджету не сплачувало, даний факт свідчить про намір на настання неправомірних наслідків у обох контрагентів.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що окружний адміністративний суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АЛМІ"залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 26 жовтня 2010 року.