Рішення № 119689842, 12.06.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2024 року м. Рівне№460/8483/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 доРівненська митниця про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Рівненської митниці (далі по тексту відповідач) про визнання протиправними та скасування карток відмови №UA204020/2023/000177, №UA204020/2023/000196 та рішень про коригування митної вартості товарів №UA204020/2023/000024/2 від 21.02.2023 року, №UA204020/2023/000026/2 від 23.02.2023 року.

Позовна заява обґрунтована тим, що з метою митного оформлення товарів декларантом подано митні декларації від 21.02.2023 №23UA204020007041U9 та від 22.02.2023 №23UA204020007418U8 на імпортовані товари шини пневматичні, гумові,що вже використовувались,для вантажних автомобілів,придатні для подальшого використання.

Митну вартість імпортованих товарів позивачем заявлено за основним методом визначення митної вартості за ціною договору. Проте, митний орган дійшов висновку про наявність неточностей та розбіжностей у документах та сформував повідомлення про необхідність надання декларантом додаткових документів. Позивач вказує, що він надав митному органу усі належні документи, що підтверджують числові значення митної вартості товару за ціною договору, а тому рішення про коригування митної вартості та картки відмови є протиправними, просив скасувати картку відмови №UA204020/2023/000177, №UA204020/2023/000196 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2023/000024/2 від 21.02.2023 року, №UA204020/2023/000026/2 від 23.02.2023 року.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, подав відзив на позовну заяву. На обґрунтування заперечення зазначає, що у інформації, наданій декларантом під час подання митних декларацій на імпортовані позивачем товари, було відсутнє обґрунтування числового значення рівня заявленої митної вартості товарів, що імпортується, наявні окремі розбіжності в поданих до митного оформлення документах та не містилися всі данні відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості тому, відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовими особами відповідача було направлено позивачу електронні вимоги щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митних деклараціях, які останнім належним чином виконано не було. Враховуючи те, що заявлені числові значення складових митної вартості не були підтверджені документально та не піддаються обчисленню, відповідач стверджував, що застосування методу визначення митної вартості товару за ціною угоди було неможливим, відповідно до чого було прийнято оскаржувані картки відмови №UA204020/2023/000177, №UA204020/2023/000196 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2023/000024/2 від 21.02.2023 року, №UA204020/2023/000026/2 від 23.02.2023 року. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою від 13.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та юридичною особою "Reifenwelt", Німеччина (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № GMBH-1306, відповідно до якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує шини до вантажних автомобілів, що були у вжитку та придатні для подальшого використання, у кількості та по цінах, що вказані у інвойсах, які є невід`ємною частиною договору. Ціна за товари визначена у валюті Євро за одиницю та вказана у інвойсі. Умови поставки визначаються на умовах FCA (Zwickau), згідно Інкотермс 2010.

Згідно обставин адміністративної справи та її матеріалів з метою митного оформлення товарів уповноваженою особою позивача подано митні декларації від 21.02.2023 №23UA204020007041U9 та від 22.02.2023 №23UA204020007418U8 на імпортовані товари шини пневматичні, гумові,що вже використовувались,для вантажних автомобілів,придатні для подальшого використання. Митна вартість імпортованих товарів визначена за основним методом.

Під час здійснення митного контролю та перевірки, поданих до митного оформлення митних декларацій від 21.02.2023 №23UA204020007041U9 та від 22.02.2023 №23UA204020007418U8, товаросупровідних документів, митним органом сформовані повідомлення про необхідність надання декларантом додаткових документів (далі Повідомлення): рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписки з бухгалтерської документації продавця щодо формування відпускної ціни товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціям; банківські платіжні документи, що можливо кореспондувати із імпортованим товаром. Згідно частини 6 статті 53 Митного кодексу України, уповноважену особу позивача митного брокера повідомлено про право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Також, надано консультацію стосовно рівня вартості товарів, яким володіє митниця, та який можливо застосувати до імпортованих товарів.

На вказані вимоги щодо надання додаткових документів в межах та з підстав частини 3 статті 53 Митного кодексу України Рівненській митниці направлено листи від 21.02.2023 року Б/Н та від 22.02.2023 року Б/Н про те, що більше документів надано не буде та просить завершити митне оформлення в порядку та терміни передбачені статтею 255 Митного кодексу України, без врахування термінів визначених статтею 53 Митного кодексу України.

Як встановлено судом за наслідками дослідження матеріалів справи, за результатами опрацювання поданих до митного оформлення товаросупровідних документів, з урахуванням листів від 21.02.2023 року Б/Н та від 22.02.2023 року Б/Н, відповідачем було прийнято спірні картки відмови №UA204020/2023/000177, №UA204020/2023/000196 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2023/000024/2 від 21.02.2023 року, №UA204020/2023/000026/2 від 23.02.2023 року.

Випуск у вільний обіг товарів здійснено за наступними митними деклараціями: щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2023/000024/2 від 21.02.2023 року митна декларація від 21.02.2023 №23UA204020007153U0; щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2023/000026/2 від 23.02.2023 року митна декларація від 23.02.2023 №23UA204020007546U0; із застосуванням положень ч.7 статті 55 Митного кодексу України.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів (стаття 1 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України)).

Згідно з частиною другою статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина перша статті 51 МК України).

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 МК України).

За правилами частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

В ситу приписів пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку.

Згідно частини 1 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено що, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та зокрема у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України визначає такі методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами частини 1 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

В силу вимог частини другої цієї статті метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 9 статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Як встановлено судом із спірних рішень про коригування митної вартості товарів, імпортованих за митними деклараціями від 21.02.2023 №23UA204020007041U9 та від 22.02.2023 №23UA204020007418U8, за результатами опрацювання посадовими особами відповідача наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, виявлено, що такі документи містять неточності та розбіжності.

Так, згідно графи 33 рішення про коригування митної вартості №UA204020/2023/000024/2 від 21.02.2023 року уповноваженою посадовою особою відповідача зазначено, що вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: 1)В графі 44 МД зазначено документ за кодом « 3014» (Прейскурант (прайс-лист) виробника товару) від 14.02.2023 б/н, проте даний документ виданий постачальником Reifenwelt (який не є виробником зазначених товарів) та зазначений ним як PRICE OFFER, тобто Цінова пропозиція щодо товарів різних виробників. Крім того, Цінова пропозиція не містить інформації про стан товарів (бувші у використанні), що суперечить пункту 1.1 Зовнішньоекономічному договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 13.06.2016 №GMBH-1306 . Також даний документ не містить інформації щодо терміну дії цінової пропозиції. Вказане ставить під сумнів дійсність документу за кодом « 3014» Прейскурант (прайс-лист) виробника товару.

2)При цьому у PRICE OFFER від 14.02.2023 відображено усі позиції товару за поданим інвойсом від 14.02.2023 № 230025, що наштовхує на спеціальну ціну для конкретного підприємства, а саме імпортера за поданим інвойсом. Також у поданій ціновій пропозиції відсутня конкретна назва товару (шини до вантажних автомобілів бувші у вжитку), що також не ідентифікує предмет пропозиції по відношенню до товарів, за інвойсом від 14.02.2023 № 230025.

3)Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МКУ документами, що підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно положень пункту 5 частини 10 статті 58 МКУ При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари , додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Поряд з тим, відповідно до графи 20 Розділу ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Однак до митного оформлення жодного з перерахованих вище документів не надано, а подана до митного оформлення довідка про транспорті витрати від 20.02.2023 20/02-1. 4) В графі 44 МД зазначено документ за кодом « 4301» Разовий Договір-Заявка про надання послуг з перевезення вантажу в міжнародному сполученні від 01.01.2021 № б/н, що не кореспондується з інформацією зазначеною в довідці про транспорті витрати від 20.02.2023 20/02-1. 4 в частині номера та дати документа.

5) Відповідно до п. 3.1. контракту від 13.06.2016 № GMBH-1306 вказано, що оплата проводиться протягом 30 днів з дати отримання товару Покупцем, якщо інше не вказано в інвойсі, однак в інвойсі від 14.02.2023 № 230025 зазначено, що форма оплати може бути: оплата після отримання або передплата. 6) Надана в графі 44 МД під кодом « 9610» Копія експортної декларації від 15.02.2023 № 23DE575699730991E7 не містить відомостей про заявлений товар.

7) Системою АСУР сформовано ризики 105-2 та 106-2 контролю правильності визначення митної вартості товарів з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України».

Відповідно до графи 33 рішення про коригування митної вартості №UA204020/2023/000026/2 від 23.02.2023 року уповноваженою посадовою особою відповідача зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: 1) в графі 44 МД зазначено документ за кодом « 3014» (Прейскурант (прайс-лист) виробника товару) від 17.02.2023 б/н, проте даний документ виданий постачальником Reifenwelt (який не є виробником зазначених товарів) та зазначений ним як PRICE OFFER, тобто цінова пропозиція щодо товарів різних виробників. Крім того, вказана цінова пропозиція не містить інформації про стан товарів (бувші у використанні), що суперечить пункту 1.1 зовнішньоекономічному договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 13.06.2016 №GMBH-1306 . Також даний документ не містить інформації щодо терміну дії цінової пропозиції.

2) в документі, що заявлений під кодом « 3014» (Прейскурант (прайс-лист) виробника товару), тобто в PRICE OFFER від 17.02.2023 відображено усі позиції товару за поданим до митного оформлення інвойсом від 17.02.2023 №230028, що наштовхує на спеціальну ціну для конкретного підприємства, а саме імпортера за поданим інвойсом. Також у поданій ціновій пропозиції відсутня конкретна назва товару (шини до вантажних автомобілів бувші у вжитку), що також не ідентифікує предмет пропозиції по відношенню до товарів, за інвойсом від 17.02.2023 №230028;

3) відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МКУ документами, що підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно положень пункту 5 частини 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Поряд з тим, відповідно до графи 20 Розділу ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Однак до митного оформлення жодного з перерахованих вище документів не надано, а подана до митного оформлення довідка про транспорті витрати від 21.02.2023 №21/02-1 не включає вартість всіх послуг, що надані згідно договору транспортного експедирування від 01.01.2021 №б/н.

Суд бере до уваги, що в силу приписів пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягють сплаті витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до зазначеного та положень статті 58 Митного кодексу України, транспортні витрати є важливою складовою митної вартості товарів, а відтак не підтвердження її декларантом унеможливлює визначення митної вартості за першим методом за ціною угоди, оскільки згідно частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтвердженні документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як слідує із матеріалів справи, умовами поставки оцінюваних товарів визначено умови FCA (Zwickau), згідно "Інкотермс-2010", тобто оплата витрат щодо транспортування оцінюваних товарів здійснюється безпосередньо покупцем ФОП ОСОБА_1 .

У спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач зазначає, що до митного оформлення товарів за митними деклараціями від 21.02.2023 №23UA204020007041U9 та від 22.02.2023 №23UA204020007418U8 в якості підтвердження витрати на транспортування товарів долучено лише довідки про транспортні витрати, що не є належним підтвердженням таких витрат як обов`язкової складової митної вартості товарів.

Частиною 9 статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Суд зазначає, що в силу приписів частини 2 статті 53 Митного кодексу України, декларація митної вартості є одним із документів, що підтверджує митну вартість імпортованих товарів.

Так, згідно Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 року №984/21296) у розділі "Б" графи 15 Складові митної вартості, зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною 10 статті 58 Митного кодексу України, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо).

Крім того, згідно пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, що підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до вище вказаних норм законодавства транспортні витрати мають бути підтвердженні відповідними документами, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно матеріалів справи на підтвердження транспортних витрат позивачем до митного оформлення подавалися довідки про транспортні витрати, які в свою чергу та відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не є документом первинного обліку та не є документом, що підтверджує господарську операцію.

Як встановлено судом позивачем до матеріалів справи надано рахунки фактури від 22.02.2023 року та від 24.02.2023 року, а також платіжні доручення від 23.02.2023 року та від 24.02.2023 року щодо оплати транспортних витрат.

При цьому, вказані платіжні документи до митного оформлення не подавалися, однак згідно митних декларацій від 21.02.2023 №23UA204020007153U0 та від 23.02.2023 №23UA204020007546U0, по яких товари були випущені у вільний оббіг, позивачем подані із застосуванням положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України, тобто під гарантійні зобов`язання.

Згідно частини 7 статті 55 Митного кодексу України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Водночас, суд зазначає, що згідно частини 8 статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Згідно частини 9 статті 55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Суд приходить до висновку, що відповідно до вказаних норм Митного кодексу України декларанту надається право та відповідний строк на надання додаткових документів для підтвердження заявлених ним відомостей у митних деклараціях, зокрема і відомостей щодо складових митної вартості імпортованих товарів.

Однак, як слідує з матеріалів даної справи, позивачем не було, у встановлені терміни, надано таких документів митному органу, хоча такі документи у нього були наявні.

Разом з тим, суд звертає увагу на тому, що згідно частини 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частиною 8 статтею 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Отже, суд приходить до висновку, що митне оформлення товарів здійснюється на підставі поданих до митного оформлення документів та відомостей про імпортовані товари, у відповідності до обраного митного режиму.

Отже, транспортні витрати є обов`язковою складовою митної вартості товарів та в силу положень Митного кодексу України та Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Судом встановлено, що з метою підтвердження транспортних витрат оцінюваних товарів позивачем до митного оформлення долучено лише довідки про транспорті витрати та не долучено, жодного із документів, передбачених вище вказаними нормами чинного законодавства України, а саме відповідачу не надано належного документального підтвердження транспортно-експедиційних витрат, понесених позивачем, оскільки такі витрати, згідно Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, підтверджуються відповідними договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо.

За наведеного суд уважає, що у відповідача були підстави вважати, що позивачем заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, через відсутність у поданих до митного оформлення документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відтак митний орган правомірно визначив митну вартість за резервним методом.

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України, визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Таким чином, до виключних повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

При цьому, обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові, а митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідність витребування додаткових документів є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість товару.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Таким чином, митний орган мав повне право витребувати у позивача додаткові документи.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем в дотримання положень Митного кодексу України, а саме у відповідності до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

У зв`язку із здійсненням позивачем електронного декларування імпортованих товарів, посадовою особою відповідача, у відповідності до положень частини 3 статті 53 Митного кодексу України витребувано ряд додаткових документів.

На вказані вимоги щодо надання додаткових документів в межах та з підстав частини 3 статті 53 Митного кодексу України Рівненській митниці направлено листи від 21.02.2023 року Б/Н та від 22.02.2023 року Б/Н про те, що більше документів надано не буде та просить завершити митне оформлення в порядку та терміни передбачені статтею 255 Митного кодексу України, без врахування термінів визначених статтею 53 Митного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що згідно пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної, зокрема в постановах від 14.07.2020 у справі № 809/1557/17, від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752, від 28.09.2020 у справі №520/2133/19, від 10.04.2020 у справі № 822/2806/15, наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для коригування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості.

Запропонувавши надати додаткові документи та інші документи на підтвердження заявлених в митних деклараціях відомостей, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару.

З огляду на наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару за першим методом, у відповідача були правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, проте декларант жодних інших документів митному органу не подав, що стало підставою для коригування митної вартості товарів не за ціною договору (контракту).

З наведеного суд дійшов висновку, що без надання додаткових документів неможливо достовірно встановити чи були включені всі витрати понесені позивачем на перевезення товарів, а також їх реальний розмір. Тому відповідачем вмотивовано було витребувано від декларанта додаткові документи. Поряд з цим, суд зазначає, що декларант позивача, подаючи до митного оформлення документи, які містили зазначені вище недоліки повинен був розуміти, що такі обставини можуть призвести до виникнення сумнівів у органу митного контролю щодо достовірності відомостей, які у них містяться.

Отже, суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, перевіривши їх наявними доказами дійшов висновку, що дії відповідача по запиту у декларанта позивача додаткових документів вчиненні вмотивовано, у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень.

Щодо посилань представника позивача, про те, що митний орган не обґрунтував застосування резервного методу, то суд звертає увагу на таке.

У цьому конкретному випадку, виходячи з наведеного вище, митна декларація не могла бути оформлена за основним методом у зв`язку із розбіжностями в поданих до митного оформлення документах.

Щодо не доведеності неможливості застосування попередніх п`яти методів, то суд зазначає, що при визначені митної вартості оцінюваного товару, якщо немає можливості застосування основного методу, застосовуються другорядні.

При митному оформленні імпортованого позивачем товару посадова особа відповідача не могла застосувати жоден із другорядних методів, крім резервного, виходячи з наступного.

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами.

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміють товари, які хоч і є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Використання двох попередніх методів не здійснюється через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає, бо характеристики бувших у використанні автомобілів різняться.

Метод на основі віднімання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання вартості.

Відповідно до статті 63 Митного кодексу України, для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі. яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Згідно із частиною першою статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

При цьому, відповідач при проведенні консультацій з декларантом надавав йому можливість підтвердити заявлену за основним методом митну вартість товару додатковими документами, що не було ним здійснено у повній мірі. Відтак, митним органом обґрунтовано використання при здійсненні митного оформлення імпортованого позивачем товару, резервного методу.

Так зокрема, при вирішення даного спору суд враховує, що у постанові від 21.12.2021 року по справі №140/1979/21, провадження №А/857/13165/21, Восьмий апеляційний адміністративний суд розглядаючи справу щодо подібних спірних правовідносин, прийшов до висновків, що з системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 804/16271/15, від 15 травня 2018 року № 809/1260/17.

Суд вважає, що митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість; у них вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості з покликанням на реквізити митних декларацій, зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом.

Підсумовуючи наведене, суд виснує, що під час процедури митного оформлення ввезеного позивачем товару у митного органу були наявні правові підстави для обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару.

Узагальнюючи наведене, суд переконаний, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті Рівненською митницею правомірно, в межах та у спосіб визначений чинним законодавством України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Контролюючий орган навів переконливі аргументи, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем доведена.

Судові витрати, відповідно до ст. 139 КАС України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови №UA204020/2023/000177, №UA204020/2023/000196 та рішень про коригування митної вартості товарів №UA204020/2023/000024/2 від 21.02.2023 року, №UA204020/2023/000026/2 від 23.02.2023 року відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, 104,м. Рівне,33000, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя Д.Є. Махаринець