Рішення № 119689760, 12.06.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2024 року м. Рівне№460/28130/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач-2), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 05.09.2023 № 172850022871 про відмову у призначенні пенсії позивачу;

зобов`язати відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як учаснику бойових дій з 29.08.2023, із виплатою заборгованості, що виникне внаслідок призначення такої пенсії;

зобов`язати відповідача 1 на виконання вимог підпункту "а" пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей та прирівняних до них осіб" на підставі відомостей довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 6/3117 від 24.05.2023, зарахувати позивачу в страховий стаж з розрахунку один місяць за три місяці період з 15.03.1987 по 05.04.1988, період проходження строкової військової служби у військовій частині "в/ч ПП НОМЕР_1 ".

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що після досягнення 55-річного віку, за наявності більше 25 років страхового стажу, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на умовах пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що статус учасника бойових дій йому надано з підстав проходження строкової військової служби в період бойових дій з 15.03.1987 по 05.04.1988 у складі обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані, як військовослужбовець військової частини «В/ч ПП НОМЕР_1 ». Позивач вважає протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.09.2023 № 172850022871 у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю документів, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком. З підстав, наведених у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

10.01.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що за принципом екстериторіальності, надані позивачем документи із заявою про призначення пенсії розглядались Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке своїм рішенням відмовило позивачу у призначенні пенсії, оскільки позивач не додав до заяви довідку, яка б підтверджувала його участь в бойових діях та безпосередню участь в АТО/ОСС в обороні України у зв`язку з військовою агресією російської федерації. З наведених у відзиві підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.

16.01.2024 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідач-2 не надав, тому в силу вимог частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 19.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 21.07.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач після досягнення 55-річного віку 29.08.2023 звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення йому пенсії за віком згідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи були передані відповідачу-2 для вирішення питання про призначення пенсії.

Рішенням відповідача-2 від 05.09.2023 № 172850022871, заявнику було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки ним не надано довідки яка б підтверджувала участь у бойових діях та безпосередню участь в АТО/ОСС в обороні України у зв`язку з військовою агресією російської федерації. Водночас, рішенням відповідача-2 констатовано, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж заявника на дату звернення становить 27 років 07 місяців 05 днів.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача-2 та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно положень пункту 1 частини першої статті 8 Закон № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Досягнення позивачем необхідного пенсійного віку (55 років) та наявність у нього необхідного стажу (25 років) не є спірним у даній справі.

Згідно оскаржуваного рішення, підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу на умовах пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058 слугувало фактично не надання довідки військового комісаріату про період (періоди) проходження військової служби й участі в бойових діях згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу № 637 від 12.08.1993, про що також зазначено відповідечем-1 у відзиві на позовну заяву.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у нього права на призначення пенсії за віком згідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058 суд бере до уваги Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Згідно підпункту 6 пункту 2.1 Порядку № 22-1 документами, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком є, зокрема, документи про проходження військової служби (служби); довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації; посвідчення учасника бойових дій.

Аналіз наведеної норми Порядку № 22-1 свідчить про те, що документами, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є один із зазначених вище документів, оскільки обов`язку позивача надавати всі документи в сукупності Порядком 22-1 не передбачено.

До заяви про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій позивачем додано:

1) посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 21.07.2023;

2) військовий квиток серії НОМЕР_3 від 14.05.1986 та обліково-послужну картку до нього.

Судом досліджено військовий квиток позивача та встановлено, що позивача зараховано до військової частини ПП 39908 15.05.1987, він проходив військову службу у військовій частині ПП НОМЕР_1 з 21.04.1987 по 28.03.1988 та має право на пільги, встановлені постановою Центрального Комітету КПРС та Ради Міністрів СССР № 59-17 від 17.01.1983 (розділ VII «Особливі відмітки» військового квитка) та з 21.04.198 по 28.03.1988 перебував у складі обмеженого контингенту радянських військ у Демократичній республіці Афганістан.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_5 із анкетами-запитами щодо підтвердження участі в бойових діях на території Республіки Афганістан, однак згідно відповідей вищезазначених органів, документи військової частини ПП НОМЕР_1 можуть знаходитися/знаходяться в Центральному архіві міністерства оборони російської федерації.

Суд зауважує, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації Верховною Радою України прийнято Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року" від 01.12.2022 № 2783-IX.

Тобто, починаючи з 23 грудня 2022 року (набрання чинності цього закону), правові відносини з російською федерацією та республікою білорусь зупинені офіційно, відтак жодні запити на отримання правової допомоги виконуватись не будуть. Дія Конвенції 1993 року не застосовується у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь й щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у вказаних країнах, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Це свідчить про те, що отримати інформацію з Центрального архіву міністерства оборони російської федерації щодо участі позивача у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан неможливо.

Отже, позивач через об`єктивні, незалежні від нього обставини не в змозі надати довідку, якою підтверджується його участь в бойових діях в Демократичній республіці Афганістан.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи долучено довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.05.2023 № 6/3117, відповідно до якої, за даними, які є в наявності, ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах у військовій частині ПП 39908 з 15.03.1987 по 05.04.1988.

В свою чергу, частиною першою статті 2 Закону України 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1-2 Закону № 2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із статтею 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

За приписами статті 6 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються, зокрема, учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України (абзаци перший та третій); військовозобов`язані, які призивалися на навчальні збори і направлялися до Афганістану в період ведення там бойових дій; військовослужбовці автомобільних батальйонів, які направлялися до Афганістану для доставки вантажів у цю країну в період ведення там бойових дій; військовослужбовці льотного складу, які здійснювали вильоти на бойові завдання до Афганістану з території колишнього Союзу РСР.

На виконання зазначеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" затверджено Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, до якого включено Афганістан у період квітень 1978 року - грудень 1989 року.

Як вже зазначав суд, військовий квиток позивача містить запис про його участь в бойових діях в період з 21.04.1987 по 28.03.1988 в складі обмеженого контингенту радянських військ у Демократичній республіці Афганістан.

Разом з тим, факт участі позивача у бойових діях уже був встановлений державою під час вирішення питання про наявність підстав для видачі позивачу посвідчення учасника бойових дій.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (надалі - Положення № 302).

Пунктом 3 Положення № 302 передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Учасникам бойових дій (стаття 6 Закону № 3551-XII) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій".

Згідно з пунктом 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Отже, повноваження щодо перевірки наявності у особи права на отримання статусу учасника бойових дій, в тому числі й перевірки факту чи брала така особа участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії, належать органам, які видають "Посвідчення учасника бойових дій".

Відповідно до пункту 7 Положення № 302 такими органами є Мін`юст, органи Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, ДФС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв`язку, а також Держспецтрансслужби за місцем реєстрації ветерана.

Таким чином, "Посвідчення учасника бойових дій" є належним документом, що підтверджує статус учасника бойових дій та надає особі право користування пільгами, встановленими законом, в тому числі й пільгами щодо дострокового призначення пенсії.

Посвідчення позивача серії НОМЕР_2 є чинним, недійсним та скасованим у встановленому порядку не визнавалось. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2018 у справі № 591/3086/16-а зазначив, що участь військовослужбовця у бойових діях може підтверджуватись і фактом набуття статусу учасника бойових дій у розумінні статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та відповідним посвідченням».

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29.08.2018 у справі № 295/1129/17.

Відтак, зазначене посвідчення підтверджує те, що позивач є військовослужбовцем, який брав участь у бойових діях, та є документом, який надає йому право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону 1058-IV.

Так, суд дійшов висновку, що рішення відповідача-2 про відмову у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

При вирішенні спору суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, у якій колегія суддів дійшла висновку про те, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Зважаючи на те, що позивач набув право на призначення пенсії після досягнення 55 річного віку, звернувся до пенсійного органу із заявою 29.08.2023 а тому, саме з цієї дати відповідач-2 зобов`язаний призначити таку пенсію.

Тому, для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 призначити позивачу пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 29.08.2023.

Стосовно вимоги позивача здійснити йому виплату заборгованості, що виникне внаслідок призначення такої пенсії, суд зазначає наступне.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення в майбутньому.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що така вимога є передчасною, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки призначення пенсії в межах спірних правовідносин не відбулося, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання пенсійного органу зарахувати йому в страховий стаж період проходження строкової військової служби у військовій частині «В/ч ПП НОМЕР_1 » за період з 15.03.1987 по 05.04.1988 з розрахунку один місяць за три місяці відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 393, суд зазначає таке.

Відповідно до положень частин другої та четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З огляду на наведене, за період до 01.01.2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачають зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу, а також пільгове (кратне) обчислення цього періоду військовослужбовцям, які за рішенням Уряду СРСР проходили військову службу в державах, де в той час велися бойові дії, для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення та отримання різних видів пенсій і соціальних виплат.

Зокрема, Законом СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VII «Про загальний військовий обов`язок» і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року № 193, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю.

Спільною постановою Центрального Комітету КПРС і Ради Міністрів СРСР від 17 січня 1983 року № 59-27 «Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім`ям» було передбачено зарахування до вислуги років для призначення пенсії один місяць служби за три місяці часу служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, які прослужили встановлений строк служби в цій країні, а тим, хто отримав поранення, контузії, каліцтво або захворювання, незалежно від строку служби, і час безперервного перебування у зв`язку із цим на лікуванні в лікувальних закладах.

Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» було установлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України.

Статтею 57 Закону № 1788-XII в редакції від 14 серпня 2021 року, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії, установлено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановлену для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Так, у пункті 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 (далі Постанова № 393) установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років зараховується, зокрема дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

У пункті 3 вказаної Постанови закріплено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним у її пункті 1, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці - участь у бойових діях у воєнний час.

В оскаржуваному позивачем рішенні про відмову у призначенні пенсії, відповідач-2 зазначає, що відповідно до пункту 6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, зараховується до стажу роботи на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток 2).

Однак, з урахуванням того, що позивач через об`єктивні, незалежні від нього обставини не в змозі надати довідку, якою підтверджується його участь в бойових діях в Демократичній республіці Афганістан, а період участі позивача у бойових діях на території Республіки Афганістан підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 , у якому зазначено, що приймав участь у бойових діях у складі військової частини ПП НОМЕР_1 з 21.04.1987 по 28.03.1988 та посвідченням серії НОМЕР_2 , то цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 на пільгових умовах, з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Тому, для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 зарахувати до страхового стажу періоду участі позивача у бойових діях у складі військової частини ПП НОМЕР_1 з 21.04.1987 по 28.03.1988 в складі обмеженого контингенту радянських військ у Демократичній республіці Афганістан з розрахунку один місяць служби за три місяці (а не періоду проходження служби в Збройних силах у військовій частині ПП НОМЕР_1 з 15.03.1987 по 05.04.1988, як просить позивач).

Згідно частини першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл судового збору між сторонами у відповідності до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.09.2023 № 172850022871 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його участі у бойових діях з 21.04.1987 по 28.03.1988 в складі обмеженого контингенту радянських військ у Демократичній республіці Афганістан з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 29.08.2023.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 22 травня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3,м. Слов`янськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84122, ЄДРПОУ/РНОКПП 13486010)

Суддя О.В. Поліщук