Рішення № 119689510, 12.06.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9513/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Фермерського господарства «Віка» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №№ 10146588/22494057 від 12.12.2023, 10146589/22494057 від 12.12.2023, 10146590/22494057 від 12.12.2023, 10146591/22494057 від 12.12.2023 про відмову у реєстрації податкових накладних № 36 від 15.09.2023; № 35 від 15.09.2023; № 34 від 14.09.2023, № 33 від 14.09.2023 відповідно; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 33 від 14.09.2023; № 34 від 14.09.2023; № 35 від 15.09.2023, № 36 від 15.09.2023 постачальника (продавця) Фермерського господарства «ВІКА» та отримувача (покупця) ТОВ «ЖАР КО», подані Фермерським господарством «ВІКА», щодо товару насіння соняшника, врожаю 2023 року на суми 1000008,00 грн., 1000008,00 грн., 1000008,00 грн., 1145009,16 грн. відповідно, датою їх фактичного надходження 22.09.2023, 25.09.2023, 26.09.2023, 27.09.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем складено та направлено для реєстрації в ЄРПН податкові накладні № 36 від 15.09.2023; № 35 від 15.09.2023 року; № 34 від 14.09.2023, № 33 від 14.09.2023, однак рішеннями Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН №№ 10146588/22494057 від 12.12.2023, 10146589/22494057 від 12.12.2023, 10146590/22494057 від 12.12.2023, 10146591/22494057 від 12.12.2023 позивачу відмовлено у реєстрації податкових накладних. На виконання вимог пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим податковим накладним. Не зважаючи на подання платником податків усіх необхідних документів, спірні податкові накладні зареєстровані не були, що зумовило позивача звернутися за судовим захистом.

Ухвалою судді від 23.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

09.05.2024 до суду від ГУ ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що за отриманими Квитанціями з Єдиного вікна приймання звітності Державної податкової служби України Позивачу було повідомлено, що реєстрація податкових накладних зупинена, оскільки: «ПН складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку). Додатково повідомляємо: показник "D"=15.5125%, "P"=0 Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних». На виконання п. 11 Порядку №1165, та у відповідності п.4 порядку № 520, ФГ «ВІКА» було подано до контролюючого органу Повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено. Під час моніторингу наданих платником документів, Контролюючим органом були виявлені наступні недоліки: - Додаток № 2 до договору поставки нафтопродуктів № ПЕГ-24/11/2022-3 неналежним чином завірений покупцем; - Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.10.2023 не завірений підписом керівника; - Товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів від 06.02.2023 не завірена водієм; - Товарно-транспортна накладна № 57 від 15.09.2023 не завірена підписом водія; - Товарно-транспортна накладна № 58 від 15.09.2023 не завірена підписом водія; - Товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів від 29.11.2022 не завірена підписом водія; - Товарно-транспортна накладна № 55 від 14.09.2023 не завірена підписом водія; - Товарно-транспортна накладна № 56 від 14.09.2023 не завірена підписом водія; - Видаткові накладні № 32386 від 27.04.2023; № 45250 від 23.05.2023; № 45418 від 23.05.2023; № 45239 від 25.05.2023; № 47416 від 26.05.2023 не завірені підписами водіїв; - Порушено норми п. 51 Постанови Правління Національного Банку України від 04.07.2018 № 75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України», а саме: Платіжні інструкції № 311; № 322; № 245; № 203; № 201; № 271; № 293; № 231; № 2964 не завірені належним чином платником, а отже, не відповідають приписам п.п. 5, 6 зазначеної Постанови. Слід зазначити також, що серед наданих Платником до Контролюючого органу документів, відсутні наступні: - Звіт про реалізацію продукції сільського господарства; - Звіт про використання добрив і пестицидів під врожай; - Картка аналізу зерна.

На переконання Відповідачів, надіслані позивачем пояснення на додані до них документи поза розумним сумнівом не можливо вважати достатніми для розкриття та підтвердження інформації, зазначеної у направлених на реєстрацію податкових накладних № 33 від 14.09.2023; № 34 від 14.09.2023; № 35 від 15.09.2023; № 36 від 15.09.2023.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що Фермерське господарство «Віка» (22494057) зареєстровано 03.03.1995 та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС в Одеській області.

Основним видом діяльності господарства обрано: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; Інші види діяльності: 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; 52.10 Складське господарство; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 01.63 Післяурожайна діяльність; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

14.09.2023 ФГ «ВІКА» було укладено договір купівлі-продажу № 14/09-23 з ТОВ «ЖАР КО» на поставку насіння соняшника врожаю 2023 року.

14.09.2023 ФГ «ВІКА» здійснена поставка здійснена поставка насіння соняшника ТОВ «ЖАР КО» в кількості 40 000 кг на суму 2000016,00 гривень, в тому числі по накладній №33 від 14.09.2023 року було реалізовано 20 000 кг на суму 1000008, 00 гривень та по накладній № 34 було реалізовано 20 000 кг на суму 1000008, 00 гривень, що підтверджується видатковими накладними №№33,34 від 14.09.2023, товарно-транспортними накладними №№ 55, 56 від 14.09.2023.

15.09.2023 ФГ «ВІКА» здійснена поставка насіння соняшника ТОВ «ЖАР КО» в кількості 42 900 кг на суму 2145017,16 гривень, в тому числі по накладній №35 від 15.09.2023 було реалізовано 20 000 кг на суму 1000008, 00 гривень та по накладній № 36 було реалізовано 22 900 кг на суму 1145009, 16 гривень, що підтверджується видатковими накладними №№35,36 від 15.09.2023, товарно-транспортними накладними №№ 57,58 від 15.09.2023.

14.09.2023 від ТОВ «ЖАР КО» на розрахунковий рахунок ФГ «ВІКА» надійшло 2000000,04 гривень - оплата за насіння соняшника.

15.09.2023 від ТОВ «ЖАР КО» на розрахунковий рахунок ФГ «ВІКА» надійшло 2145017,16 гривень - оплата за насіння соняшника, в тому числі згідно платіжного доручення 2966 від 15.09.2023 року надійшло 1000008,00 грн та згідно платіжного доручення №2967 від 15.09.2023 року надійшло 1145009,16 гривень.

З урахуванням статті 187 ПКУ, за правилом першої події-складання та підписання видаткових накладних № 33 від 14.09.2023, № 34 від 14.09.2023, № 35 від 15.09.2023, № 36 від 15.09.2023 були виписані в електронній формі відповідні податкові накладні № 33 від 14.09.2023, № 34 від 14.09.2023, № 35 від 15.09.2023, № 36 від 15.09.2023 на суми 1000008,00 грн., 1000008,00 грн., 1000008,00 грн., 1145009,16 грн., в тому числі ПДВ 122808,00 грн., 122808,00 грн., 122808,00 грн., 140615,16 грн. відповідно, та направлені на реєстрацію в ЄРПН.

Як вбачається з квитанцій від № 1 реєстрація податкових накладних від 02.11.2022 № 36 від 15.09.2023; № 35 від 15.09.2023; № 34 від 14.09.2023, № 33 від 14.09.2023 була зупинена через відповідність платника податків п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомлено: показник "D"=15.5125%, "P"=0.

На виконання п. 11 Порядків № 1165 позивачем були подані до контролюючого органу Повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено.

Разом з повідомленням про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, позивачем надано додатки в кількості 30 од.

Однак, рішеннями Голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №№ 10146588/22494057 від 12.12.2023, 10146589/22494057 від 12.12.2023, 10146590/22494057 від 12.12.2023, 10146591/22494057 від 12.12.2023 відмовлено у реєстрації вищезазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства.

Позивачем були подані скарги № 9346922541 від 20.12.2023, № 9347862709 від 21.12.2023, № 9349568853 від 22.12.2023, № 9350517531 від 23.12.2023, за результатами розгляду яких комісією центрального рівня прийнято рішення № 88106/22494057/2 від 27.12.2023, № 88766/22494057/2 від 28.12.2023, № 88527/22494057/2 від 28.12.2023, № 88587/22494057/2 від 28.12.2023 про залишення скарг без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкових накладних № 33 від 14.09.2023, № 34 від 14.09.2023, № 35 від 15.09.2023, № 36 від 15.09.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін.

Контролюючим органом доводи позивача, викладені у скаргах, були проігноровані та винесено рішення за результатами розгляду скарг щодо рішень про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, якими скарги було залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкових накладних без змін.

Вважаючи, що до регіональної комісії органу ДПС Товариством надано повний та вичерпний перелік документів, який відображає всі аспекти господарської операції між Товариством та його контрагентом, позивач звернувся за судовим захистом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (ПК України) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Відповідно до пп. 201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, згідно з пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня, з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (Порядок №1165).

Відповідно до п. 4 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №1165 визначено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

Згідно з п. 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п. 7 Порядку №1165).

Відповідно до п. 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (п. 11 Порядку №1165).

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (п. 25 Порядку № 1165).

Так, підставою для зупинення реєстрації податкових накладних слугувало те, що позивач відповідає вимогам пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

На момент формування квитанцій, якою зупинено реєстрацію податкових накладних, Критерії ризиковості платника податку визначені додатком 1 до Порядку №1165.

Так, у Додатку 1 до Порядку № 1165 визначено критерії ризиковості платника податку на додану вартість. Зокрема, відповідно до пункту 8 "У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування".

За таких обставин, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, контролюючий орган має зажадати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях.

Проте, отримані позивачем квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних містили загальну фразу про необхідність надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. При цьому, пропозиція надання документів вказана без конкретизації їх переліку (тобто не наведено переліку документів, які необхідні для розгляду питання щодо реєстрації податкових накладних) та без вказівки на норму права, котра такий містить.

У частині зазначення критерію ризиковості відповідач послався лише на номер пункту та чітко не конкретизував, про який саме ризик платника податку йдеться.

Таким чином, наведені вказані недоліки квитанцій, окрім того що характеризують рішення як необґрунтовані, ще й фактично ставлять платника податку у стан невизначеності у питанні документального спростування існуючих, на думку контролюючого органу, ризиків.

При цьому, механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (Порядок №520).

Так, п. 2 Порядку №520 визначено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

Згідно з п. п. 3, 4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, серед яких: - договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; - договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; - первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; - розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; - документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

При цьому, письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", та «Про електронні довірчі послуги" та "Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами", затвердженого в установленому порядку (пункти 6, 7 Порядку №520).

Згідно з вимогами пунктів 9, 10 та 11 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Так, на виконання вимог контролюючого органу, позивач надав пояснення та копії документів по відмовленій у реєстрації податковій накладній, складеній під час здійснення відповідних господарських операцій, що підтверджується контролюючим органом.

Таким чином, відсутність певного документа чи ненадання його контролюючому органу не може бути саме по собі підставою для відмови в реєстрації податкової накладної.

При цьому, усі сумніви контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства України під час здійснення господарської діяльності повинні досліджуватися шляхом проведення відповідних перевірок такого платника податків, за умови наявності підстав для її проведення, визначених нормами ПК України, а не шляхом блокування реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операції позивача на предмет її реальності. При реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями.

Відповідач не надав жодного доказу, який би досліджувався в ході засідання комісії, і який слугував підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Натомість в письмових поясненнях ФГ «Віка» було детально розписано діяльність господарства, обсяги виробництва сільськогосподарських культур, наявність власної та орендованої техніки, операцію щодо продажу товару (насіння соняшника врожаю 2023 року), зазначеного в податкових накладних № № 33 від 14.09.2023; № 34 від 14.09.2023 року; № 35 від 15.09.2023 року, № 36 від 15.09.2023 року.

Зокрема, ФГ «ВІКА» було надано наступні документи: договір купівлі-продажу, укладений ФГ «ВІКА» з ТОВ «ЖАР КО» від 14.09.2023р №14/09-23, видаткові накладні №№33,34 від 14.09.2023 року, № №35,36 від 15.09.2023 року, товарно-транспортні накладні №№55,56 від 14.09.2023року, №№57,58 від 15.09.2023 року, платіжні інструкції №2964 від 14.09.2023, № 2966, 2967 від 15.09.2023, виписка банку за вересень 2023 року.

Під врожай 2023 року ФГ «ВІКА» було засіяно 729 га в тому числі: на площі 200 га було посіяно озиму пшеницю, обсяг виробництва якої склав 7967 ц (796,7 тон); яра пшениця була посіяна на площі 50 га, обсяг виробництва склав 1911 ц (191,1 тон); ячмінь озимий було посіяно на площі 100 га, обсяг виробництва якого склав 4016 ц (401,6 тон); озимий ріпак було посіяно 200 га, обсяг виробництва якого склав 5980 ц (598,0 тон), горох було посіяно на площі 50 га, обсяг виробництва склав 1406 ц (140,6 тон), соняшник було посіяно на площі 48 га. (підтверджується формами 4 сг звіт про посівні площі сільськогосподарських культур та 37сг звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур та квитанціями про прийняття органом державної статистики). Землі розташовані на території Павлівської та Теплицької об`єднаних територіальних громад Болградського району Одеської області.

Для вирощування сільськогосподарських культур та збирання врожаю в основному використовувалася техніка, що належить ФГ «ВІКА» та іноді - техніка, яка використовується ФГ «ВІКА» на умовах оренди (підтверджується формами 20-ОПП повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність).

Для зберігання сільськогосподарської продукції ФГ «ВІКА» має два склади - ангара (зерносховища для зберігання зерна), що підтверджується формою 20-ОПП.

А також на адресу відповідача ДПС України додатково надані пояснення щодо походження товару. Зокрема, зазначена сільськогосподарська продукція власного виробництва ФГ «ВІКА» вирощена на орендованих землях Павлівської та Теплицької об`єднаних територіальних громад Болградського району Одеської області.

Для отримання врожаю здійснювалися витрати на закупку мінеральних добрив, засобів захисту рослин, дизельного палива тощо (копії договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних додаються), а саме:

- мінеральні добрива у ТОВ «АГРОСЕМ» - договір № 29.09.22-187 від 29.09.2022 року,специфікація № 1 від 29.09. 2022 року, додаткова угода до специфікації № 1 від 29.09. 2022 рокудо договору поставки № 29.09.22-187 від 29.09.2022 року, видаткова накладна № АГ-04/10106 від 04.10.2022 року, платіжні інструкції, що свідчать про перерахування коштів за мінеральні добрива № 201 від 30.09.2022 року та № 203 від 04.10.2022 року;

- паливно-мастильні матеріали (дизельне паливо) у ТОВ «ПУСК ЕНЕРДЖИ ГРУП» - договір поставки нафтопродуктів №ПЕГ-24/11/2022-3 від 24.11.2022 року, додатки до договору поставки нафтопродуктів №ПЕГ-24/11/2022-3 від 24.11.2022 року № 1 від 24.11.2022року; № 2 від 03.02.2023 року; №3 від 17.02.2023 року; видаткові накладні № 295 від 29.11.2022 року, № 39 від 06.02.2023 року, №58 від 19.02.2023 року, товарно-транспортні накладні № 29/11/2022-857 від 29.11.2022 року, № 06.02.2023- 1557 від 06.02.2023 року, платіжні інструкції, що свідчать про перерахування коштів за дизельне паливо № 245 від 29.11.2022 року, №311 від 07.02.2023 року, № 322 від 21.02.2023 року та на протязі періоду поступово використовувались оплачені паливно-мастильні матеріали згідно договору поставки;

- засоби захисту рослин у ТОВ «ФІРМА ЕРІДОН» - договір №148/23/19 від 17.01.2023 р.,додатки до договору: №148/23/19/2-ЗЗР від 22.02.2023року, №148/23/19/5-ЗЗР від 27.03.2023 року,№ 148/23/19/6-ЗЗР від 24.04.2023 року, № 148/23/19/7-ЗЗР від 16.05.2023року до договору №148/23/19 від 17.01.2023 року, видаткові накладні №5756 від 24.02.2023р., № 11164 від 14.03.2023р, № 32386 від 27.04.2023р., № 45250 від 23.05.2023р., № 45418 від 23.05.2023р., №45239 від 25.05.2023р., №47416 від 26.05.2023р, платіжні інструкції, що свідчать про перерахування коштів за засоби захисту рослин № 231 від 24.02.2023р., № 271 від 25.04.2023 р., № 293 від 17.05.2023 року та на протязі періоду поступово використовувались оплачені засоби захисту рослин згідно договору поставки.

Посів та всі сільськогосподарські роботи проведені власними силами, сільськогосподарською технікою, яка знаходиться у власності позивача ФГ «ВІКА». Усі первинні документи, виписки та платіжні доручення, які підтверджують реальність господарських операцій та їх оплату надані відповідачу ДПС України у додатках довільного формату.

Як на підставу для відмови в реєстрації податкових накладних податковий орган послався на наданням платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства.

Однак самі рішення містять вимогу про зазначення «конкретних документів», проте в рішеннях відсутнє посилання на документи, які складені з порушенням законодавства, що вказує на те, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є необґрунтованими.

При цьому у відзиві Головне управління ДПС в Одеській області зазначає, що під час моніторингу наданих платником документів, контролюючим органом були виявлені наступні недоліки: - Додаток № 2 до договору поставки нафтопродуктів № ПЕГ-24/11/2022-3 неналежним чином завірений покупцем; - Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.10.2023 не завірений підписом керівника; - Товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів від 06.02.2023 не завірена водієм; - Товарно-транспортна накладна № 57 від 15.09.2023 не завірена підписом водія; - Товарно-транспортна накладна № 58 від 15.09.2023 не завірена підписом водія; - Товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів від 29.11.2022 не завірена підписом водія; - Товарно-транспортна накладна № 55 від 14.09.2023 не завірена підписом водія; - Товарно-транспортна накладна № 56 від 14.09.2023 не завірена підписом водія; - Видаткові накладні № 32386 від 27.04.2023; № 45250 від 23.05.2023; № 45418 від 23.05.2023; № 45239 від 25.05.2023; № 47416 від 26.05.2023 не завірені підписами водіїв; - Порушено норми п. 51 Постанови Правління Національного Банку України від 04.07.2018 № 75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України», а саме: Платіжні інструкції № 311; № 322; № 245; № 203; № 201; № 271; № 293; № 231; № 2964 не завірені належним чином платником, а отже, не відповідають приписам п.п. 5, 6 зазначеної Постанови. Зазначає також, що серед наданих платником до контролюючого органу документів, відсутні наступні: - Звіт про реалізацію продукції сільського господарства; - Звіт про використання добрив і пестицидів під врожай; - Картка аналізу зерна.

Відповідно до пункту 37 розділу ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 (далі - Інструкція № 163), платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/ прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

За приписами пунктів 44, 45 розділу ІІ Інструкції № 163 надавач платіжних послуг платника перевіряє заповнення реквізитів платіжної інструкції, визначених у підпунктах 1-4, 6 пункту 37 розділу II цієї Інструкції, відповідно до вимог додатка до цієї Інструкції.

Надавач платіжних послуг платника відмовляє платнику у виконанні платіжної інструкції в порядку, установленому в пунктах 12 та 27 розділу I цієї Інструкції, якщо реквізити платіжної інструкції заповнено з порушенням розділів I, II цієї Інструкції та додатка до цієї Інструкції.

Платник має право зазначати в платіжній інструкції дату валютування, яка не може бути пізніше 10 календарних днів після складання платіжної інструкції.

Сума платіжної операції обліковується до настання дати валютування на рахунку надавача платіжних послуг платника.

Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний забезпечити перерахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену в платіжній інструкції дату валютування.

Додатком до Інструкції № 163 визначені Указівки щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі, відповідно до яких, зокрема, щодо реквізитів "Дата прийняття до виконання" та "Дата виконання" передбачено, що у платіжній інструкції в паперовій формі зазначаються прийняття до виконання надавачем платіжних послуг платника платіжної інструкції: число, місяць та рік цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словом і рік - цифрами РРРР, які засвідчуються власноручним підписом уповноваженого працівника, у платіжній інструкції в паперовій формі зазначаються число, місяць та рік виконання платіжної інструкції платника цифрами у форматі ДД/ ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словом, рік - цифрами РРРР, які засвідчуються власноручним підписом уповноваженого працівника.

У свою чергу Указівками щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі, передбачено заповнення реквізиту "Підпис надавача платіжних послуг" таким чином: платіжна інструкція засвідчується підписами [власноручним(ими)/електронним(ими)] уповноваженого працівника надавача платіжних послуг, який оформив платіжну інструкцію, та працівника, на якого покладено функції контролера. У разі перерахування коштів на рахунки отримувачів (фізичних та юридичних осіб), які відкриті в іншого надавача платіжних послуг, платіжна інструкція засвідчується підписом(ами) [власноручним(ими)/ електронним(ими)] уповноваженого(их) працівника(ів) надавача платіжних послуг, визначеного(их) внутрішніми документами надавача платіжних послуг.

Таким чином, твердження контролюючого органу у відзиві про те, що надані платником податків платіжні інструкції є сумнівними та ймовірно складені з порушенням чинного законодавства - не ґрунтується на будь-яких нормах права та доказах, оскільки такі платіжні інструкції були підписані представником банку. У свою чергу, вказані платіжні документи формуються автоматично в електронній формі, тому не можуть бути підписані отримувачем коштів та платником. Більш того, вказані у відзиві на позовну заяву інформація щодо наявного сумніву відповідача у достовірності платіжних документів не була відображена ні у квитанціях про зупинення реєстрації ПН, ні у рішеннях про відмову у реєстрації ПН, що суперечить чинному законодавству.

Відповідно до приписів пункту 11.1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Всі надані товарно-транспортні накладні заповнені з дотриманням вимог наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні».

Крім того, відсутність в товарно-транспортній накладній інформації щодо вантажно-розвантажувальних операцій не може бути підставою для невизнання господарської операції, оскільки в силу приписів статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд зазначає, що суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу.

Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.

Таким чином, у контролюючого органу були наявні достатні документи для спростування сумнівів щодо ризиковості здійснення операцій, а наданих контролюючому органу документів та письмових пояснень було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Водночас, суд зазначає, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результати розгляду цієї справи не робить висновків щодо реальності господарських операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

Отже, рішення комісії не містять мотивів та обґрунтувань віднесення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості. Крім того, незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 року по справі №640/11321/20, від 30.11.2021 року по справі №340/1098/20.

Будь-яких доказів на підтвердження податкової інформації, на підставі якої прийнято оскаржувані рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків, відповідачем суду не надано.

Відповідач не довів наявність обґрунтованих підстав для віднесення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості.

За викладених обставин суд вважає, що контролюючий орган повинен при зупиненні реєстрації податкових накладних не лише запропонувати надати документи, а навести їх конкретний перелік, оскільки в п.5 Порядку №520 наведений приблизний та не вичерпний («може включати») перелік документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

В іншому випадку така підстава для прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі з підстави ненадання платником податку копій документів відповідно до п.5 цього Порядку не може бути застосована.

В той же час, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, суд приходить до висновку, що контролюючий орган не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 (адміністративне провадження №К/9901/62472/18), від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18 (адміністративне провадження №К/9901/7590/19), від 02.07.2019 у справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19).

При юридичній оцінці рішення про відмову в реєстрації податкової накладної суд враховує, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було зазначено перелік документів, необхідних для її реєстрації. З врахуванням цієї обставини невідповідність вимог контролюючого органу в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної щодо надання документів правовій визначеності виключала для контролюючого органу можливість прийняття негативного для позивача рішення з підстав невиконання ним вимог.

Можливість виконання платником податків обов`язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів.

Загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. В разі незазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття такий акт не може вважатися правомірним.

З огляду на неконкретність вимог контролюючого органу про надання документів, рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не відповідає критерію обґрунтованості.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при розгляді таких спорів судами, крім іншого, має бути встановлено настання обставини, яка обумовлюють обов`язок платника податків скласти податкову накладу та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому Верховний Суд, переглядаючи рішення судів нижчих інстанцій, зазначає, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом (постанова 7 грудня 2022 року по справі № 500/2237/20; адміністративне провадження № К/9901/20572/21).

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН спірну ПН, суд виходить з наступного.

Приписами пункту 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

В даному випадку, зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем податкову накладну є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений із застосуванням належного способу захисту порушеного права, а тому суд вважає вказані позовні вимоги підлягаючими до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

При цьому суд враховує, що вимога про визнання протиправними дій як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування рішень) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне присудити позивачу понесені ним судові витрати з урахуванням розсуду спору відповідно до положень ч.8 ст.139 КАС України, - за рахунок асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС в Одеській області. Так, з порушенням права, яке потребувало судового захисту, в першу чергу пов`язано прийняття неправомірного рішення ГУ ДПС в Одеській області, тоді як обраний судом спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну обумовлений процедурою реєстрації ПН в ЄРПН, тобто способом захисту порушеного права.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

При цьому суд враховує, що вимога про визнання протиправними дій як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування рішень) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне присудити позивачу понесені ним судові витрати з урахуванням розсуду спору відповідно до положень ч.8 ст.139 КАС України, - за рахунок асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС в Одеській області. Так, з порушенням права, яке потребувало судового захисту, в першу чергу пов`язано прийняття неправомірного рішення ГУ ДПС в Одеській області, тоді як обраний судом спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну обумовлений процедурою реєстрації ПН в ЄРПН, тобто способом захисту порушеного права.

З огляду на матеріали справи, між ФГ «Віка» та адвокатом Кочуровим А.О. укладено договір про надання правничої допомоги від 18.03.2024.

Пунктом 3.1 вказаного договору визначено, що за надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 12000 грн. Вартість одного візиту до установи, підприємства, організації або адвокатського запиту 500 грн. Участь у судовому засіданні он-лайн 1000 грн.

Згідно розрахунку гонорару від 18.03.2024, розмір гонорару за оскарження 4 рішень щодо 4 податкових накладних визначено у фіксованій сумі 12000 грн. Згідно платіжної інструкції № 598 від 18.03.2024, ФГ «Віка» сплачено на користь адвоката 12000 грн.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Однак, всупереч зазначеної норми, з боку відповідачів до суду не надходило клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

При викладених обставинах, дослідивши матеріали даної справи, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, ціною позову і значенням справи для сторони, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 4000 грн (чотири тисячі грн).

На підставі викладеного суд вважає за необхідне присудити позивачу понесені ним судові витрати з урахуванням розсуду спору відповідно до положень ч.8 ст.139 КАС України, - за рахунок асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС в Одеській області. Так, з порушенням права, яке потребувало судового захисту, в першу чергу пов`язано прийняття неправомірного рішення ГУ ДПС в Одеській області, тоді як обраний судом спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну обумовлений процедурою реєстрації ПН в ЄРПН, тобто способом захисту порушеного права.

При цьому суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фермерського господарства «Віка» (68450, Одеська область, Болградський (Арцизький) район, с. Павлівка, вул. Центральна, 307; ЄДРПОУ 22494057) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, Одеса, Одеська область, 65044; ЄДРПОУ 44069166), ДПС України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10146588/22494057 від 12.12.2023, № 10146589/22494057 від 12.12.2023, 10146590/22494057 від 12.12.2023, № 10146591/22494057 від 12.12.2023 про відмову у реєстрації податкових накладних № 36 від 15.09.2023, № 35 від 15.09.2023, № 34 від 14.09.2023, № 33 від 14.09.2023 відповідно.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 33 від 14.09.2023, № 34 від 14.09.2023, № 35 від 15.09.2023, № 36 від 15.09.2023 постачальника (продавця) Фермерського господарства «ВІКА» та отримувача (покупця) ТОВ «ЖАР КО», подані Фермерським господарством «ВІКА», щодо товару насіння соняшника, врожаю 2023 року на суми 1000008,00 грн, 1000008,00 грн, 1000008,00 грн, 1145009,16 грн відповідно, датою їх фактичного надходження 22.09.2023, 25.09.2023, 26.09.2023, 27.09.2023.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Фермерського господарства «Віка» судовий збір у розмірі 12112 грн (дванадцять тисяч сто дванадцять грн).

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Фермерського господарства «Віка» витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн (чотири тисячі грн).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк