Рішення № 119689411, 12.06.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2024 р. № 400/15783/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мельника О.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача1. Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053, 2. Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 2) в якому просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 17.11.1986 по 05.07.1987, з 06.07.1987 по 06.07.1990; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 17.11.1986 по 05.07.1987, з 06.07.1987 по 06.07.1990рр.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що їй протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового (трудового) стажу періоди роботи, зазначені в трудовій книжці.

Ухвалою від 03.01.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропонував відповідачам надати відзиви на позовну заяву.

Відповідач 1 надав відзив, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити та зазначив, що за період роботи з 17.11.1986 по 05.07.1987 згідно із трудовою книжкою запис про звільнення не містить печатку підприємства, а за період з 06.07.1987 по 06.07.1990рр наявна розбіжність між датою звільнення та наказом про звільнення. Відтак, відсутні правові підстави для зарахування вищезазначених періодів роботи до страхового стажу позивачки.

За наданими для призначення пенсії документами встановлено, що страховий стаж позивачки не є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. Відтак, дії відповідача є правомірними та законним, прийняті в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення вимоги позивачки.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (надалі - Позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - ГУ ПФУ в м. Києві та Відповідач 1) та отримує пенсію за віком відповідно Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-IV). Позивач звернулася (через портал електронних послуг) до Відповідача 1 із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Миколаївській області.

На підставі вищезазначеної заяви Відповідачем 2 з 09.08.2023 було призначено пенсію за віком позивачу відповідно Закону № 1058-IV з 09.08.2023 року.Однак відповідно до листа ГУ ПФУ в Миколаївській області від 01.12.2023 №1400 0306-8/88965 Позивача було повідомлено, що під час призначення йому пенсії за віком відповідно Закону № 1058-IV не були враховані періоди роботи з 17.11.1986 по 05.07.1987 на посаді медичної сестри вузлової лікарні с. Зилово, оскільки в трудовій книжці запис про звільнення не містить печатку підприємства; з 05.07.1987 по 06.07.1990 на посаді маляра в Будівельномонтажному поїзді № 697 управління будівництва «Бамбудшлях», оскільки наявна розбіжність між датою звільнення та наказом про звільнення. Позивачка вважає дії відповідача незаконними та необґрунтованими, здійсненими усупереч

Не погоджуючись з відмовою у зарахуванні вказаних періодів до страхового стажу, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).

Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 року (далі Постанова № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відмовляючи позивачу у врахуванні спірного стажу, відповідач виходив з наступного вказав, що запис про звільнення не містить печатку підприємства , та наявна розбіжність між датою звільнення та наказом про звільнення.

Суд звертає увагу, що підставою для зарахування стажу є наявність самого страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 року № 301 (далі Постанова № 301) закріплено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд зазначає, що позивачка не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, не можуть бути самостійною підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно із записами у трудовій книжці, які в решті, виконані у відповідності до вимог Інструкції.

Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 року у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Отже, відповідач протиправно відмовив позивачці у зарахуванні до страхового стажу періоди роботи роботи з 17.11.1986 по 05.07.1987, з 06.07.1987 по 06.07.1990., тому, спірний стаж підлягає зарахуванню. При цьому, обов`язок зарахування страхового стажу покладається саме на Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому позов належить задовольнити.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 17.11.1986 по 05.07.1987, з 06.07.1987 по 06.07.1990 роки.

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368 ) здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 17.11.1986 по 05.07.1987, з 06.07.1987 по 06.07.1990рр.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області ( вул. Морехідна,1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 138441159 ) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мельник