Рішення № 119689400, 12.06.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2024 р. № 400/1454/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, вул. Перемоги, 14,Київ,03135, вул. Космонавтів, 61,м. Миколаїв,54056

провизнання протиправною та скасування постанови від 23.08.2023 року № ПШ 018401,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.08.2023 року № ПШ 018401.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він не є перевізником, тому відповідно до вимог Закону України « Про автомобільний транспорт» на нього не може бути накладено штраф. Також зазначв, що водій вантажівки під час перевірки мав посвідчення водія з категорією "В", що дозволяє йому на підставі постанови КМУ №184 від 03.03.2022 керувати транспортними засобами категорії С, С1 під час воєнного стану.

Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає та вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують наявність порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.08.2023 року № ПШ 018401 є такою, що прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивачем було подано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 19.02.2024 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Вiдповiдно до свiдоцтва про реєстрацiю транспортного засобу серiї НОМЕР_1 належить позивачу транспортний засiб MAN ТGА l8.440, д/н НОМЕР_2 , а також спецiалiзований напівпричiп TRAILOR S 34З, д/н BН0197XG вiдповiдно до свiдоцтва про реєстрацiю транспортного засобу cepiї СТТ №940127.

09 лютого 2023 року iнспекторами вiддiлу державного наглялу (контролю) транспортний засiб було зупинено на а/д Н 11 "Дніпро-Кривій Ріг- Миколаїв" 365 км для перевiрки документiв.

За результатами перевірки складено акт від 09.02.2024 року №320422, в якому зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина перша - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме відсутнє посвідчення водія відповідної категорії (відкрита тільки категорія "В"). Водій транспортного засобу підписав акт.

Постановою № ПШ 018401 від 23.08.2024 до позивача застосована відповідальність за порушення визначене абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17000грн.

Отже, під час здійснення рейдової перевірки у позивача було відсутнє посвідчення водія відповідної категорії.

Положенням про Державну службі України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

Вимогами статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати безпеку дорожнього руху.

Закон України «Про автомобільний транспорт» регламентує також загальні положення щодо перевезення пасажирів (глава 7 цього Закону), загальні положення щодо перевезення вантажів (глава 8 цього Закону), положення про міжнародні перевезення пасажирів і вантажів (розділ ІV цього Закону).

Розділом V Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідальність на підставі ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" при перевезенні вантажу покладається на перевізника.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14 жовтня1997 року, визначено:

Перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні визначають, що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах.

Інформація про позивача, як автомобільного перевізника не була зазначена у товарно-транспортній накладній від 08.02.2024 № 417374, якою оформлено перевезення вантажу. У вказаній товарно-транспортній накладній перевізником зазначено "ФОП ОСОБА_2 ".

Натомість, відповідальність застосована до власника ТЗ ОСОБА_1 , а не до перевізника "ФОП Нещадин", як передбачено ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Суд зазначає, що дійсно позивач не надав суду документ, який би засвідчував право користування транспортним засобом, тобто використання цього транспортного засобу на законних підставах, що теж є обов`язковим для здійснення внутрішніх перевезень вантажів.

Але відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Перевізником вантажу, відповідно до ТТН є ФОП Нещадин. В акті проведення перевірки від 09.02.2024 міститься посилання на товарно-транспортну накладну, проте відповідач зосередив увагу на реєстраційних документах на транспортний засіб й застосував адміністративно-господарський штраф до позивача, як власника транспортного засобу (аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20, від 06.07.2022 у справі № 560/514/22).

Верховний Суд констатує, що положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії.

З огляду на зазначене, посадові особи Укртрансбезпеки повинні забезпечити відповідні вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт» про те, що понести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен дійсний автомобільний перевізник, тобто особа, яка в момент перевірки здійснювала автомобільне перевезення, при цьому була зобов`язана дотримуватись вимог указаного Закону і, серед іншого, забезпечити водія (та/або іншу уповноважену особу, присутню при перевірці) відповідною документацією, яка є необхідною для повното та всебічного встановлення усіх обставин, які були предметом перевірки.

Неправильне визначення Укртрансбезпекою дійсного автомобільного перевізника та застосування адміністративної відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт до особи, яка не здійснювала спірного автомобільного перевезення є самостійною підставою для висновку про протиправність оспореної постанови та її скасування.

Обов`язок із встановлення дійсного автомобільного перевізника має Укртрансбезпека, яка, у випадку встановлення порушення законодавства про автомобільний транспорт, зобов`язана притягнути до адміністративної відповідальності лише винну в указаних порушеннях особу. При цьому притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не була в момент перевізника автомобільним перевізником є недопустимою, а тягар наслідків у такому випадку несе компетентний контролюючий орган - Укртрансбезпека.(Аналогічна позиція висловлена у постанові ВС 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21. від 06.07.2023 по справі № 640/39442/21, від 28.12.2023 по справі № 300/4673/22).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, відповідач під час належного розгляду по суті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт зобов`язаний був установити особу автомобільного перевізника, яка має нести відповідальність за абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», чого не здійснив.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними та допустимими засобами доказування, що спірна постанова є правомірною, тому позов належить задовольнити.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України та підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ 135, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 39816845) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області від 23.08.2023 року № ПШ 018401 про застосування до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 гривень.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ 135, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір за подачу позовної заяви у сумі 1211,20 гривень та за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 908,40 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар