Рішення № 119689199, 12.06.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2024 рокусправа № 380/20473/23Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., секретар судового засідання Антонюк Ю.І., за участю : представника позивача Осташевського А.М., представників відповідача Лиса Н.В., Крук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області. Позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.08.2023 №337 о/с По особовому складу про звільнення відповідно до Закону України Про Національну поліцію зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції 3 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 26.07.2023 №2601 Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Стрийського РУП ГУНП в частині застосування до поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення-звільнення зі служби в поліції;

поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області з 11 серпня 2023 року;

стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 11.08.2023 по день ухвалення судом рішення у справі, без урахування податків та зборів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у висновку службового розслідування, як і в самих матеріалах службового розслідування не з`ясовані та не вказані обставини вчинення дисциплінарного проступку поліцейським ОСОБА_1 , взагалі не зазначено який дисциплінарний проступок чи дисциплінарні проступки вчинив ОСОБА_1 , не зазначено час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку (дисциплінарних проступків), його наслідки (їх тяжкість). Також у висновку службового розслідування не зазначені жодні мотиви, якими комісія керувалась під час прийняття рішення про наявність в діяннях працівника поліції ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку. Вказує, що під час проведення службового розслідування він надав пояснення. Будь-якої нещирості не проявляв і не намагався ввести дисциплінарну комісію в оману. На пропозицію пройти тестування за допомогою поліграфу він відмовився, оскільки це його право проходити поліграф чи не проходити, і він скористався своїм правом. Вважає своє звільнення зі служби в поліції помстою керівництва поліції. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 05.09.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, у якому представник щодо задоволення позову заперечив та вказав, що 12 липня 2023 року до ГУНП за вх. № Рп-310 надійшов рапорт старшого інспектора з ОД ВСР УГІ ГУНП підполковника поліції Володимира Ковальчука про те, що 09.07.2023 о 22:14 на лінію 102 звернувся гр. ОСОБА_2 , який повідомив про дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП) з потерпілими, що мала місце близько 22:05 по вул. Січових Стрільців, 18 у смт. Верхнє Синьовидне, Стрийського району, Львівської області, де водій автомобіля марки ToyotaLand-Cruser білого кольору із н.з. НОМЕР_1 Хмельницької реєстрації, вчинив наїзд на дівчину та втік з місця події у напрямку м. Сколе. Дана подія зареєстрована в ІКС ІПНП ІП Єдиний облік від 09.07.2023 за №2786 ВнП №3 Стрийського РУП ГУНП.

В ході опрацювання вказаної інформації та виїздом на місце ДТП працівниками УГІ ГУНП встановлено, що 09.07.2023 на лінію 102 о 23:37 гр. ОСОБА_3 повідомив про те, що він може бути причетним до ДТП, оскільки на його автомобілі марки Toyota-Land-Cruser д.н.з. НОМЕР_2 наявні механічні пошкодження (ЄО від 09.07.2023 №2792 ВнП №3 Стрийського РУП ГУНП). В подальшому, при з`ясуванні усіх обставин вказаної ДТП, працівниками ВнП №3 Стрийського РУП ГУНП відповідно до повідомлення гр. ОСОБА_3 установлено, що останній керуючи приватним автомобілем марки Toyota-Land-Cruser-200 д.н.з. НОМЕР_2 у смт. Верхнє Синьовидне, Стрийського району, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , 2007 р.н., жительку АДРЕСА_1 , яка від отриманих травм загинула на місці події.

Надалі, встановлено й те, що ОСОБА_3 являється рідним братом начальника ВнП №3 Стрийського РУП ГУНП майора поліції ОСОБА_5 по лінії батька. Водночас, працівниками УГІ ГУНП виявлено можливі порушення службової дисципліни зі сторони окремих працівників ВнП №3 Стрийського РУП ГУНП, які 09.07.2023 перебували в складі екіпажу Котлован-1, а саме: інспектором СРПП ВнП № 3 Стрийського РУП ГУНП капітаном поліції ОСОБА_6 та поліцейським СРПП ВнП № 3 Стрийського РУП ГУНП старшим сержантом поліції ОСОБА_1 .

В ході проведення службового розслідування опитаний майстер ТБУ Техно-Буд-Центр ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пояснив, що працює на вищевказаній посаді та відповідає за справність устаткування за напрямком автодороги Київ-Чоп М-06 на 672+702 км. Так, з 12.05.2023 на відрізку дороги між 613-644 км проводиться ремонт мостів, у зв`язку з чим рух на даному відрізку дороги регулюється світлофорами і відбувається в реверсному русі. У зв`язку із чим 09.07.2023 на відрізку дороги між 643-654 км через значний потік автомобілів протяжністю біля 13 кілометрів із сторони м. Чоп в сторону м. Стрия, з дозволу керівництва підрядної фірми з 19:30 було організовано пропускний режим автомобілів у реверсному русі. В подальшому близько 20:15 рух автомобілів було відновлено за допомогою світлофорів, внаслідок чого потік автомобілів зменшився до 400 метрів. В цей час коли на світлофорах було увімкнене червоне світло, що забороняло будь який рух у дві сторони, ОСОБА_7 побачив автомобіль марки Toyota-Prado-Cruser, білого кольору з номерним знаком НОМЕР_1 , (детальніше не пригадує), який рухався по зустрічній полосі руху, об`їжджаючи чергу автомобілів. Після чого, ОСОБА_7 жестами рук почав пояснювати, що водій даного автомобіля не зможе проїхати, бо на той час здійснювався запуск зустрічного транспортну, нащо водій відреагував та зупинився неподалік службового автомобіля майстра на відстані біля 5-6 метрів на самому узбіччі дороги. У свою чергу водій вказаного автомобіля відкрив вікно, ним виявився місцевий житель ОСОБА_8 , якого одразу впізнав ОСОБА_7 . В салоні вказаного автомобіля на передньому сидінні перебував ще один пасажир, а саме чоловік віку 25-30 років, проте хто саме не пригадує. В цей час, до вказаного водія підійшов працівник поліції ОСОБА_9 , який зупинився перед автомобілем на відстані біля 2-3 метрів. В ході спілкування працівника поліції із водієм та пасажиром, ОСОБА_7 почув, що водій та пасажир спілкуються з поліцейським на підвищених тонах. Дана розмова тривала біля 20 секунд, в ході якої працівник поліції вказав водієві, з`їхати із зустрічної полоси руху на острівець безпеки.

На запитання поставлене ОСОБА_7 , чи перебував на його думку з огляду на поведінку, висловлювання та зовнішній вигляд водій автомобіля марки Toyota-Prado-Cruser, ОСОБА_10 з ознаками алкогольного/наркотичного сп`яніння, відповів, що йому не відомо чи перебував вищевказаний водій в стані сп`яніння, проте вказав на те, що останній перебував у розслабленому стані та поводився агресивно та зухвало по відношенню до працівника поліції. Також, на запитання чи працівник поліції ОСОБА_9 вживав заходів реагування за порушення ПДР із сторони ОСОБА_11 , на що ОСОБА_7 повідомив, що на момент зупинки автомобіля, працівник поліції жестом руки вказав водію на напрямок руху, для того, щоб він з`їхав із зустрічної полоси на острівець безпеки, після чого вони почали між собою спілкуватись.

На запитання чи складалися в подальшому, працівником поліції адміністративні матеріали за порушення вимог ПДР ОСОБА_12 , ОСОБА_7 не відомо, оскільки через деякий час, він залишив відрізок дороги між 613-644 км.

Оскільки у діях інспектора СРПП ВнП № 3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 наявні ознаки порушення службової дисципліни, виникла необхідність у призначенні службового розслідування.

Наказом № 2454 від 12.07.2023 року за фактом можливого порушення службової дисципліни зі сторони поліцейського СРПП ВнП № 3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , призначено службове розслідування у формі письмового провадження. 25.07.2023 року затверджено Висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни поліцейським СРПП ВнП № 3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції ОСОБА_1 .

На підставі зібраних у ході проведення службового розслідування матеріалів дисциплінарна комісія дійшла до висновку, що поліцейський сектору реагування патрульної поліції ВнП № 3 Стрийського РУП ГУНП старший сержант поліції ОСОБА_1 , який будучи зобов`язаний як поліцейський професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків , при отриманні інформації відносно водія автомобіля марки Toyota-Land-Cruser-200 д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 , який міг бути причетним до вчинення ДТП з летальними наслідками, про що не доповів керівництву у формі рапорту, чим допустив порушення службової дисципліни, а саме вимоги пункту 2 частини 1 статті 18, пункту 2 частини 1, підпунктів 2, 3 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, пунктів 5,6 Розділу ІІ Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, підпункту 1.1, 1.4. пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування від 27.04.2023 №1470, а також пункту 12 Розділу ІІ Про затвердження порядку організації і тактики проведення поліцейської операції Перехват, затвердженої наказом МВС України від 23.11.2018 №946 ДСК, оскільки не забезпечив блокування автомобільних шляхів, а також виїздів за межі населеного пункту.

Вказаними своїми діями старший сержант поліції ОСОБА_1 грубо порушив службову дисципліну, зокрема вимоги пункту 2 частини 1 статті 18 Закону України Про Національну поліцію, підпунктів 2, 3 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, пунктів 5, 6 Розділу ІІ Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, пункту 12 Розділу ІІ Про затвердження порядку організації і тактики проведення поліцейської операції Перехват, затвердженої наказом МВС України від 23.11.2018 №946 ДСК, підпункту 1.1, 1.4. пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування від 27.04.2023 №1470, а також вчинення дій, що дискредитує його, як поліцейського та підриває авторитет поліції, з огляду на що вбачається за необхідне застосувати до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 найсуворіший захід дисциплінарного впливу, передбачений статтею 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII.

Наказом № 2601 від 26.07.2023 Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Стрийського РУП ГУНП за грубе порушення службової дисципліни, на підставі пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення звільнення зі служби в поліції.

Наказом № 337 о/с від 11.08.2023 старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби з поліції відповідно до Закону Про Національну поліцію за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що накази про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, а також про звільнення зі служби в поліції є незаконними, такими, що ухвалені з порушенням порядку проведення службового розслідування та порядку притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, а дисциплінарне провадження - упередженим, у зв`язку з чим оскаржувані накази мають бути скасовані з одночасним поновленням позивача на займаній раніше посаді.

Ухвалою суду від 06.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги заперечила повністю, просила відмовити в задоволенні таких.

В судовому засіданні 05.06.2024, суд заслухав думку сторін, ухвалив завершити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу з 25.01.2021 в органах поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Наказом № 2454 від 12.07.2023 за фактом можливого порушення службової дисципліни зі сторони поліцейського СРПП ВнП № 3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 призначено службове розслідування у формі письмового провадження.

Підставою для видання вказаного наказу був рапорт старшого інспектора з ОД ВСР УГІ ГУНП підполковника поліції Володимира Ковальчука про те, що 09.07.2023 о 22:14 на лінію 102 звернувся гр. ОСОБА_2 , який повідомив про дорожньо-транспортну пригоду з потерпілими, що мала місце близько 22:05 по вул. Січових Стрільців, 18 у смт. Верхнє Синьовидне, Стрийського району, Львівської області, де водій автомобіля марки ToyotaLand-Cruser білого кольору із н.з. НОМЕР_1 Хмельницької реєстрації, вчинив наїзд на дівчину та втік з місця події у напрямку м. Сколе. В ході опрацювання вказаної інформації та виїздом на місце ДТП працівниками УГІ ГУНП встановлено, що 09.07.2023 на лінію 102 о 23:37 гр. ОСОБА_3 повідомив про те, що він може бути причетним до ДТП, оскільки на його автомобілі марки Toyota-Land-Cruser д.н.з. НОМЕР_2 наявні механічні пошкодження.

Результати службового розслідування оформлені висновком службового розслідування, який затверджений 25.07.2023, начальником Головного управління Національної поліції у Львівській області генералом поліції третього рангу О.Шляховським.

У ході проведення службового розслідування, дисциплінарною комісією встановлено наступне: факти, які стали підставою для призначення та проведення службового розслідування з приводу порушення службової дисципліни окремими працівниками ВнП № 3 Стрийського РУП ГУНП, знайшли своє підтвердження та стали можливими унаслідок: неналежного виконання службових обов`язків зі сторони поліцейського сектору реагування патрульної поліції ВнП № 3 Стрийського РУП ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , який будучи зобов`язаний як поліцейський професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, при отриманні інформації відносно водія автомобіля марки Toyota-Land-Cruser-200 д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 , який міг бути причетним до вчинення ДТП з летальними наслідками, про що не доповів керівництву у формі рапорту, чим допустив порушення службової дисципліни, а саме вимоги пункту 2 частини 1 статті 18, пункту 2 частини 1, підпунктів 2, 3 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, пунктів 5,6 Розділу ІІ Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, підпункту 1.1, 1.4. пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування від 27.04.2023 №1470, а також пункту 12 Розділу ІІ Про затвердження порядку організації і тактики проведення поліцейської операції Перехват, затвердженої наказом МВС України від 23.11.2018 №946 ДСК, оскільки не забезпечив блокування автомобільних шляхів, а також виїздів за межі населеного пункту.

26.07.2023 начальником ГУНП у Львівській області ОСОБА_14 видано наказ №2601, яким у відповідності до висновку службового розслідування, застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до ст. 77 Закону України Про Національну поліцію відповідачем 11.08.2023 прийнято наказ №337 о/с, яким старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Стрийського районного управління поліції ГУНП наказано звільнити з 11.08.2023 за п. 6 ч. 1 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Не погоджуючись із вищевказаними наказами, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування та поновлення на посаді, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України Про Національну поліцію від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (ч. 1 ст. 17 Закону №580- VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №580- VIII поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Згідно з п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179 (далі Правила етичної поведінки), під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, з-поміж іншого: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Частиною 2 ст. 19 Закону №580- VIII встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі -Дисциплінарний статут), визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія Статуту поширюється на поліцейських та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Відповідно до вимог ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону України Про Національну поліцію зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки, поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Поняття службова дисципліна включає у себе не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.

У статті 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з вказаним Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з вказаним Статутом.

Дисциплінарним проступком, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, є протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначається Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 (далі Порядок №893).

Відповідно до п.1 Розділу ІІ Порядку №,893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно з п.1 розділу V Порядку №893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

За приписами п.4 вказаного Розділу цього Порядку, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до п.2 розділу VI цього Порядку, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Згідно п.1 Розділу VII Порядку №893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пунктом 4 Розділу VII цього Порядку визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

На підставі ч.ч. 1, 2, 3, 7, 8, 9, 10 статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Аналіз наведених правових норм доводить, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.

Тобто, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Відповідно до ст. 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Відповідно до ст. 29 Дисциплінарного статуту передбачено особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану. У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Із матеріалів справи судом встановлено, що підставою для призначення відповідачем службового розслідування відносно позивача стало надходження рапорту старшого інспектора з ОД ВСР УГІ ГУНП підполковника поліції Володимира Ковальчука про те, що 09.07.2023 о 22:14 на лінію 102 звернувся гр. ОСОБА_2 , який повідомив про дорожньо-транспортну пригоду з потерпілими, що мала місце близько 22:05 по вул. Січових Стрільців, 18 у смт. Верхнє Синьовидне, Стрийського району, Львівської області, де водій автомобіля марки ToyotaLand-Cruser білого кольору із н.з. НОМЕР_1 - Хмельницької реєстрації, вчинив наїзд на дівчину та втік з місця події у напрямку м. Сколе.

У ході проведення службового розслідування, дисциплінарною комісією встановлено наступне: факти, які стали підставою для призначення та проведення службового розслідування з приводу порушення службової дисципліни окремими працівниками ВнП № 3 Стрийського РУП ГУНП, знайшли своє підтвердження та стали можливими унаслідок: неналежного виконання службових обов`язків зі сторони поліцейського сектору реагування патрульної поліції ВнП № 3 Стрийського РУП ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , який будучи зобов`язаний як поліцейський професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, при отриманні інформації відносно водія автомобіля марки Toyota-Land-Cruser-200 д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 , який міг бути причетним до вчинення ДТП з летальними наслідками, про що не доповів керівництву у формі рапорту, чим допустив порушення службової дисципліни, а саме вимоги пункту 2 частини 1 статті 18, пункту 2 частини 1, підпунктів 2, 3 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, пунктів 5,6 Розділу ІІ Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, підпункту 1.1, 1.4. пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування від 27.04.2023 №1470, а також пункту 12 Розділу ІІ Про затвердження порядку організації і тактики проведення поліцейської операції Перехват, затвердженої наказом МВС України від 23.11.2018 №946 ДСК, оскільки не забезпечив блокування автомобільних шляхів, а також виїздів за межі населеного пункту.

З такими твердженнями відповідача суд не погоджується, оскільки у матеріалах службового розслідування та його висновку не вказано який конкретно дисциплінарний проступок вчинив ОСОБА_1 із зазначенням часу, місця, способу, мотиву та наслідки, що настали, а самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби.

У матеріалах службового розслідування відсутні будь-які дані чи відомості про те, що водій автомобіля Тойота Прадо Крузер д.н.з. НОМЕР_2 проїхав на заборонений сигнал світлофора, чим допустив правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, внаслідок чого ОСОБА_1 мав вжити відповідних заходів про притягнення його до передбаченої законом відповідальності.

Відсутні також будь які дані чи відомості про перебування водія вказаного автомобіля ОСОБА_10 у стані алкогольного сп`яніння під час керування цим транспортним засобом, про що додатково свідчить і кваліфікація його дій за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України, а не за статтею 286-1 цього Кодексу за наслідками вчиненої дорожньо-транспортної пригоди з летальними наслідками.

Відтак, на переконання суду, у ході службового розслідування не було встановлено будь-якого зв`язку між діями позивача ОСОБА_1 та вчиненою водієм ОСОБА_12 резонансною ДТП з летальними наслідками.

Частиною 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Таким чином, усі юридичні фактори, котрі мають юридичне значення для вирішення питання про дисциплінарне покарання поліцейського повинні бути викладені дисциплінарною комісією у висновку службового розслідування.

Відповідно до ст. 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених розділом V Статуту.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь не застосовується до поліцейських, які мають первинне спеціальне звання рядовий поліції. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь і вчинив новий дисциплінарний проступок, до нього знову може бути застосовано дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь.

Отже, в умовах воєнного стану законодавцем оптимізований порядок проведення службового розслідування та притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Суд зауважує, що поняття службова дисципліна містить в собі не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Таким чином, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 815/2527/15, від 13.08.2020 у справі № 817/3305/15, від 24.11.2020 у справі №2140/1341/18, від 21.09.2018 у справі №824/227/17-а.

Суд зазначає, що Верховний Суд у своїй практиці, аналізуючи норми законодавства, які регулюють особливості проходження служби в поліції, неодноразово зазначав, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Своєю чергою, притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією або кримінального правопорушення, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення зі служби в поліції. Проте, ці підстави не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у виді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського.

Водночас вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Притягнення до різних видів юридичної відповідальності передбачає виконання/дотримання відмінних і самостійних (окремих) процедур, які передують ухваленню рішення про накладення певного виду стягнення.

Суд зазначає, що питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Адміністративний суд в силу вимог ч.3 ст.2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

У свою чергу, суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями й документами.

Суд враховує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Необхідно зазначити, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Одночасно з цим, застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Стосовно правової оцінки правильності й обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то вона повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

В аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях.

Між тим сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку.

Самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення.

Верховний Суд в постанові від 09.02.2022 у справі №160/12290/20 наголосив на тому, що будь-які фактори, у тому числі суспільний резонанс навколо відповідних подій, не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України та не виключає необхідність з`ясувати і встановлювати саме наявність складу дисциплінарного проступку в діяннях поліцейського.

До того ж, в адміністративному судочинстві діє презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень, згідно з якою на останнього покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Водночас, виявлені в ході службового розслідування дисциплінарні проступки позивача, які виразились у порушенні ним вимог відомчих нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України не є такими, за які відповідачем слід застосовувати до позивача найсуворіше дисциплінарне стягнення звільнення зі служби.

На переконання суду відповідач обрав позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції неправомірно, оскільки вчинені позивачем дисциплінарні проступки не є такими, що дискредитують звання поліцейського і негативно впливають на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем необґрунтовано та непропорційно, тобто без урахування балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.

Таким чином, з врахування викладеного вище, суд доходить висновку про визнання протиправними та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.08.2023 №337 о/с По особовому складу про звільнення відповідно до Закону України Про Національну поліцію зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції 3 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області та наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 26.07.2023 №2601 Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Стрийського РУП ГУНП в частині застосування до поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення-звільнення зі служби в поліції.

Частиною першою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 КЗпП України, а тому встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Таким чином, ОСОБА_1 має бути поновлений на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області.

Вирішуючи питання щодо визначення дати, з якої позивача має бути поновлено на посаді, суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110), днем звільнення вважається останній день роботи.

Отже, оскільки наказом ГУ НП у Львівській області від 11.08.2023 №337-о/с позивача звільнено з посади з 11.08.2023, то цей день є останнім робочим днем, тому поновлювати позивача на посаді слід з наступного дня після звільнення - з 12.08.2023.

Частиною третьою статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з приписами пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Пунктом 5 цього Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до приписів пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою № 98 від 24.08.2023 грошове забезпечення ОСОБА_1 за червень 2023 року склало 22333,99 грн, за липень 2023 року 12815,75 грн.

Середній заробіток позивача за один місяць становить 17524,87 грн.

Отже, середньоденний заробіток позивача складає 574,58 грн. (35049,74 грн. / 61 календарний день (червень 2023-30 к.д., липень 2023-31 к.д.).

Час вимушеного прогулу позивача за період з 12.08.2023 (наступний день після звільнення) по 12.06.2024 (день прийняття рішення у справі) становить 306 календарних днів.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача, який підлягає стягненню на його корить, складає 175821,48 грн. (574,58 грн./день х 306 календарних днів).

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не змінюють.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п. 29).

Також, згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Так, відповідно до пункту 2 та 3 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33 000,00 грн.

Представник відповідача подала заяву на вищевказане клопотання представника позивача. Зазначила, що заявлені позивачем до відшкодування 33 000,00 грн витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Крім того зазначає, що представником позивача не долучено до матеріалів справи жодних належних і допустимих доказів, які би підтверджували оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, зокрема квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження. Просить відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Представником позивача до матеріалів справи долучено : копію додаткового договору №16-08-23/1 про надання правової (правничої) допомоги від 16.08.2023; копію додаткової угоди №1 до додаткового договору про надання правничої допомоги №16-18-23/1 від 16.08.2023; акт від 29.08.2023 приймання-передачі наданої правничої допомоги (послуг), обсягу (детальний опис) наданих послуг, виконання робіт та їх вартість, здійснені витрати; квитанцію про оплату послуг адвоката від 29.08.2023; акт від 06.03.2024 приймання-передачі наданої правничої допомоги (послуг), обсягу (детальний опис) наданих послуг, виконання робіт та їх вартість, здійснені витрати; квитанцію про оплату послуг адвоката від 06.03.2024; акт від 22.04.2024 приймання-передачі наданої правничої допомоги (послуг), обсягу (детальний опис) наданих послуг, виконання робіт та їх вартість, здійснені витрати; квитанцію про оплату послуг адвоката від 22.04.2024.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від попередньо заявленої суми.

Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 10000,00 грн.

Тому, клопотання позивача є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 26.07.2023 №2601 Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Стрийського РУП ГУНП в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягненнязвільнення із служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.08.2023 № 337 о/с Про особовий склад, в частині звільнення ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про Національну поліцію зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з служби накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, з 12.08.2023.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 12.08.2023 по 12.06.2024 у сумі 175821 (сто сімдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять одна гривня) 48 копійок.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Золочівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області та стягнення на його користь середнього заробітку за один місяць в розмірі 17524,87 (сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять чотири гривні) 87 копійок допустити до негайного виконання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12 червня 2024 року.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна