Рішення № 11968883, 26.10.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.2010 Справа № 13/95-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в особі Херсонської філії

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Стиль"

за участі:

3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного підприємця ОСОБА_1

представників:

позивача Лущай В.О. (представника за дорученням),

відповідача Лучко В.М. (представника за дорученням),

3-ї особи ОСОБА_4 (представника за дорученням),

про стягнення заборгованості в розмірі 206331,88 грн за рахунок іпотечного майна,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача за рахунок переданого ним в іпотеку нерухомого майна, 262441,31 грн, з яких: 202980,32 грн заборгованості по кредиту, 4918,16 грн нарахованих відсотків по кредиту, 54279,07 грн пені за непогашення кредиту та 263,76 грн пені за непогашення відсотків. Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні позичальником приватним підприємцем ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань по поверненню кредиту та сплаті процентів за його користування по кредитному договору № 23КЛ/0200/44/07 про відкриття кредитної лінії від 25.09.2007 р. Заявами від 19 та 25 жовтня поточного року позивач уточнив позовні вимоги шляхом зменшення суми стягнення до 206331,88 грн, з яких 121000 грн заборгованості по кредиту, 16869,49 грн нарахованих відсотків по кредиту, 67974,13 грн пені за непогашення кредиту та 488,26 грн пені за непогашення відсотків.

В свою чергу, відповідачем зазначені вимоги визнаються частково. Зокрема, він зазначає, що 25.10.2010 р. сплатив 2000 грн платіжним дорученням № 417, у звязку з чим в цій частині позову провадження повинне бути припиненим, а також зазначає про неправомірність нарахування пені через пропуск строку позовної давності та необхідність її застосування при вирішенні спору.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 1, 22 липня, 10 серпня, 23 вересня, 7, 19, та 26 жовтня поточного року.

Крім викладеного судом встановлено, що між акціонерним комерційним банком „Індустріалбанк”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк „Індустріалбанк”, та приватним підприємцем ОСОБА_1 25 вересня 2007 року укладено договір кредитної лінії № 23КЛ/0200/44/07 про відкриття кредитної лінії, за умовами якого Банк зобовязався надати позичальнику кредит в розмірі 800 000 грн строком до 16 березня 2009 року, та зі сплатою 18 % річних. Пунктом 4.6. договору сторонами погоджено, що позичальник зобовязується сплачувати проценти щомісячно протягом перших пяти робочих днів наступного місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів. Поряд з цим, додатковими угодами № 1 від 03.06.2008 р., № 2 від 08.12.2008 р., № 3 від 27.02.2009 р. сторонами договору змінювалися суми кредитування та процентна ставка за кредитом відповідно до кожної з них до 21, 23 та 28 відсотків річних.

На виконання умов договору позивач надав позичальнику кредит, свідченням чому є виписка з рахунку станом на 26 травня 2010 року.

За обліковими даними позивача позичальник станом на 18 жовтня 2010 року не сплатив суму кредиту та проценти за його користування, а саме 121000 грн по кредиту та 16869,49 грн нарахованих процентів за його користування, у звязку з чим заборгував 137869,49 грн.

При цьому, судом встановлено, що платіжним дорученням № 417 від 25.10.2001 р. ПП ОСОБА_1 перерахував банку в якості погашення заборгованості 2000 грн, які за твердженням представника банку зараховані в погашення заборгованості по сплаті процентів, у звязку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню за відсутності предмету спору, а тому борг за кредитом складає 135869,49 грн, з яких: 121000 грн по кредиту та 14869,49 грн нарахованих процентів за його користування.

За своєю юридичною природою, укладений між позивачем та третьою особою договір є кредитним договором, правовідносини за яким витікають з положень статті 1054 ЦК України, за якою за кредитним договором банк (кредитодавець) зобовязується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Несплата суми кредиту та процентів за його користування за договором є порушенням взятих 3-ю особою на себе зобовязань та положень частини 7 статті 193 Господарського кодексу України, згідно до яких одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Крім того, позивачем нарахована пеня в розмірі 67974,13 грн за непогашення кредиту за період 10.11.2008 р. по 26.10.2010 р. та в розмірі 488,26 грн за непогашення процентів за кредитом за період з 07.07.2009 р. по 26.10.2010 р. Зокрема, за умовами пункту 7.1. договору сторони обумовили відповідальність позичальника у випадку прострочення сплати кредиту та процентів шляхом сплати пені в розмірі 1 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення платежу від несвоєчасно сплаченої суми.

Відповідно до положень статті 230 ГК України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Проте, згідно до частини 6 статті 232 того ж Кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В даному випадку, пунктом 7.1. договору кредиту його сторонами погоджено нарахування пені за увесь час прострочення, а тому її нарахування за весь час прострочення, без обмеження її шестимісячним строком, є правомірним.

Водночас, до правовідносин щодо нарахування пені підлягають застосування положення цивільного законодавства, якими регулюється строк позовної давності. Зокрема, за статтею 258 ЦК України до стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік, а згідно до частини 4 статті 267 того ж Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Безпосередньо перебіг строку позовної давності за частиною 1 статті 261 Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

В даному випадку позивачем нарахована пеня за непогашення кредиту в період з 10.11.2008 р. по 26.10.2010 р., при тому, що позивач звернувся до суду з позовом 2 червня 2010 року, тобто стягнення нарахованої пені за період з 10 листопада 2008 року по 8 червня 2009 року в розмірі 23528,50 здійснене поза межами річного строку позовної давності, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. При цьому судом враховується безпосередньо заява відповідача про застосування строку позовної давності, висловлена у відзиві на позов.

З метою забезпечення взятих на себе 3-ю особою зобовязань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 25 вересня 2007 року укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, за умовами якого відповідач, виступаючи в якості майнового поручителя, зобовязався відповідати за виконання кредитного договору № 23КЛ/0200/44/07 від 25.09.2007 р., укладеного між Банком та 3-ю особою, власним нерухомим майном, переданим в іпотеку, а саме: будинком побуту „Дніпровський”, загальною площею 988,5 м2, який знаходяться за адресою: м. Херсон, Кіндійське шосе, буд. 36.

Аналіз правовідносин сторін вказує на те, що за своєю юридичною природою між сторонами укладено договір іпотеки (як різновиду застави у відповідності до статті 575 Цивільного кодексу України), а тому згідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Поряд з цим, у відповідності до частини 1 статті 7 Закону України „Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Враховуючи викладені обставини, предмет спору та підстави заявлених вимог, суд зазначає, що відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися серед іншого порукою та заставою, а також іншими видами забезпечення, які встановлені договором або законом. Зокрема, за змістом статті 553 того ж Кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку, а відповідно до статті 572 в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). В свою чергу, за статтею 575 того ж Кодексу іпотека є різновидом застави, а саме заставою нерухомого майна. Водночас, статтею 583 ЦК України встановлена майнова порука, а саме зазначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

З метою погашення заборгованості за договором кредиту відповідачем, як майновим поручителем, позивач звернувся до останнього з відповідною вимогою № 05-164/1 від 19 лютого 2010 року, але борг не був сплачений.

Враховуючи викладені обставини, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Провадження у справі в частині стягнення 2000 грн нарахованих відсотків припинити.

2.Позовні вимоги задовольнити частково.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Таврія-Стиль” (розташованого за адресою: м. Херсон, Кіндійське шосе, буд. 36; код 30329527, розрахунковий рахунок 260007780 в ХОД „Райффайзен банк Аваль”, МФО 322093) на користь публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк „Індустріалбанк” в особі Херсонської філії (розташованої за адресою: м. Херсон, вул.Тираспольська, буд. 5; код 24753000) 121000 грн заборгованості по кредиту, 14869,49 грн нарахованих відсотків по кредиту, 44445,63 грн пені за непогашення кредиту та 488,26 грн пені за непогашення відсотків шляхом звернення стягнення на: іпотечне майно будинок побуту „Дніпровський”, загальною площею 988,5 м2, який знаходяться за адресою: м. Херсон, Кіндійське шосе, буд. 36. Видати наказ. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу, з наданням публічному акціонерному товариству акціонерний комерційний банк „Індустріалбанк” в особі Херсонської філії всіх повноважень, необхідних для цього, за ціною, визначеною на підставі оцінки майна.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Таврія-Стиль” (розташованого за адресою: м. Херсон, Кіндійське шосе, буд. 36; код 30329527, розрахунковий рахунок 260007780 в ХОД „Райффайзен банк Аваль”, МФО 322093) на користь публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк „Індустріалбанк” в особі Херсонської філії (розташованої за адресою: м. Херсон, вул.Тираспольська, буд. 5; код 24753000) 2624,41 грн компенсації по сплаті державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дата підпису рішення 27 жовтня 2010 року

Суддя М.К. Закурін