Рішення № 11968657, 26.10.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2010 р. Справа № 15/426/09

За позовом: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1;

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Елькатро”, 55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, пр. Леніна, 13, код ЄДРПОУ 20911086;

про: стягнення вартості майна в розмірі 80442,21 грн., пропорційно частині в уставному фонді.

Суддя Ржепецький В.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: ОСОБА_1

ОСОБА_2 довіреність № 181 від 09.02.2009р.

Від відповідача: Слєсаренко І.В.довіреність № 9 від 09.08.2010р.

В судове засідання, призначене на 26.10.2010р. зявились представники сторін. Позивачем підтримано позовні вимоги, викладені в заяві про уточнення позовних вимог від 25.08.2010р. Усно в судовому засіданні представником позивача повідомлено по описку в зазначеній заяві: в частині суми витрат на правову допомогу позивач просить стягнути з відповідача 1500,00грн.

Відповідач заперечував проти задоволення позову.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

27.10.2009р. ОСОБА_1 звернулась в господарський суд Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Елькатро” про стягнення вартості майна в розмірі 80442,21 грн. (з урахуванням уточнених позовних вимог), пропорційно частині в уставному фонді.

Позов обґрунтовано посиланнями на положення ст.ст. 54, 56, 60 Закону України «Про господарські товариства»та обставинами виходу позивачки зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю “Елькатро”.

Відповідачем позов не визнано з посиланням на необґрунтованість позовних вимог.

Так, відповідач в своєму відзиві зазначає, що датою виходу позивачки з товариства є 24.02.1999р., а не 17.07.2007р., як зазначається в позові. Враховуючи зазначене, відповідач заявляє, крім іншого і про пропуск позивачкою строку позовної давності. Крім того, відповідач наполягає на тому, що вартість частини майна, яку сплачено позивачці відповідає положенням Статуту товариства, зокрема, п. 10.5, а також ст. 54 Закону України «Про господарські товариства».

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, позивачка була учасником Товариства з обмеженою відповідальністю “Елькатро”.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Елькатро”, оформленого протоколом від 30.11.2007р. позивачку виведено зі складу учасників товариства, вирішено виплатити останній частину вартості майна товариства після затвердження звіту за 2007 рік, але не пізніше 30.11.2008р. в розмірі 3421,45грн.

Відповідно до пункту „в” ч.1 ст.10 Закону України „Про господарські товариства” одним з прав учасників господарських товариств є право на вихід з товариства у встановленому порядку. Зазначена правова норма встановлює право на вихід як загальне право учасників всіх товариств. Статтею 148 ЦК України та ст. 54 Закону України „Про господарські товариства” до товариств з обмеженою відповідальністю встановлені спеціальні норми, в яких закріплений порядок реалізації цього права.

Згідно із ст.148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Одеським апеляційним господарським судом 17.09.2009р. винесено постанову у справі №1/594/08 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Елькатро” про визначення долі в статутному фонді у відсотковому відношенні та в грошовому виразі і встановлення строків її виплати; визначення вартості частини майна пропорційно долі позивача в статутному фонді товариства та встановлення строків виплати; витребування правовстановлюючих документів, що підтверджують зміни часток учасників в статутному фонді.

При цьому судом встановлено наступні факти, які при вирішенні даного спору на підставі зазначених вище положень ст. 35 ГПК України, не доводяться.

Згідно із Статутом ТОВ „Фірма „Елькатро” в редакції 1996р. фізична особа ОСОБА_1 є учасником товариства і має частку в статутному капіталі 6,709%.

24.02.1999р. фізична особа ОСОБА_1 звернулася до директора ТОВ „Фірма „Елькатро” із заявою про виділення їй її частки у статутному капіталі товариства.

Враховуючи, що вимоги ОСОБА_1 не були виконані, вона звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати, що не виплачена при звільненні, а також її частки в статутному фонді товариства.

24.05.1999р. Южноукраїнський міський суд Миколаївської області позов задовольнив частково, стягнув з товариства на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати. В іншій частині було відмовлено, оскільки позивач має право на виплату частини вартості майна товариства, але після затвердження річного балансу, а тому її вимоги в цій частині є передчасними.

На підставі рішення загальних зборів ТОВ „Фірма „Елькатро” від 27.12.2006р. зареєстрована 30.01.2007р. нова редакція Статуту товариства, в пункті 6.3 якого зазначено, що ОСОБА_1 входить до складу учасників товариства і її частка в статутному фонді складає 8,0042%.

11.06.2007р. позивач звернулася до директора ТОВ „Фірма „Елькатро” із заявою про вихід із складу учасників товариства. Листом від 20.06.2007р. директор товариства повідомила, що вихід із товариства спричинить зміну складу учасників товариства і необхідність внесення змін до статуту, а тому необхідно надати нотаріально засвідчену заяву.

17.07.2007р. ОСОБА_1 нотаріально засвідчила свою заяву про вихід із складу учасників товариства.

30.11.2007р. на загальних зборах учасників ТОВ „Фірма „Елькатро” була задоволена заява ОСОБА_1 про вихід із складу учасників товариства і вирішено виплатити їй частину вартості майна товариства, яка станом на дату прийняття цього рішення становить 3421,45грн., виплату здійснити після затвердження звіту за 2007 рік, але не пізніше 30.11.2008р.

Таким чином, вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_1 вийшла із складу учасників товариства в 2007 році, згідно із своєю заявою від 17.07.2007р., і ТОВ „Фірма „Елькатро” це підтвердило своїм рішенням загальних зборів від 30.11.2007р. і зобовязалося виплатити їй її частку після затвердження звіту за 2007 рік.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.01.2010р. в цій справі задоволено клопотання позивачки про призначення судової бухгалтерсько-оціночної експертизи , на вирішення якої поставлено питання: Визначити дійсну (ринкову) вартість усього майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Елькатро”, 55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, пр. Леніна, 13, код ЄДРПОУ 20911086, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо, з урахуванням майнових зобовязань товариства, станом на 17.07.2007р.

Відповідно до висновку експерта №1270/390 від 14.07.2010р. ринкова вартість всього майна відповідача станом на 17.07.2007р. становить 1005588,72грн., в т.ч.: нерухомого майна 936240,00грн., основних засобів, обігових активів, майна невиробничого призначення із врахуванням зобовязань товариства 69348,72грн.

Відповідачем висновок експерта оспорено. Так, в своїх письмових поясненнях від 15.10.2010р. відповідач зазначає, що порядок визначення вартості майна товариства шляхом проведення експертизи не відповідає положенням Статуту товариства відповідача та протирічить постанові Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Крім того, відповідач зазначає, що моментом виходу позивачки з товариства є 24.02.1999р., що зумовлює необґрунтованість як позову так і висновку експерта.

Також відповідач вважає необґрунтованим застосування експертом при проведенні експертизи тільки порівняльного підходу, що викликає сумнів в обєктивності висновку експерта.

Заперечення відповідача господарським судом прийняті бути не можуть з огляду на наступне.

Доводи відповідача стосовно дати виходу позивачки зі складу товариства спростовуються обставинами, встановленими постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2009р. у справі №1/594/08.

Згідно з п. 3.7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. N 04-5/14 Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин, відповідно до статей 54 і 64 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженої або додаткової відповідальності, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 N 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87).

Враховуючи наведене, господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (був виключений) з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику.

Стосовно тверджень відповідача про необґрунтованість застосованого експертом порівняльного підходу, господарський суд зазначає, що відповідно до ухвали господарського суду в цій справі від 19.01.2010р. на вирішення експерта поставлено питання визначення ринкової вартості майна відповідача.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування.

Відповідно до визначення, яке міститься в Національному стандарті №1 «Загальні положення оцінки майна та майнових прав», ринкова вартість вартість, за яку можливе відчуження обєкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки.

Враховуючи зазначене визначення, порівняльний підхід, застосований експертом повністю відповідає меті, поставленій перед останнім, оскільки передбачає саме дослідження ринку подібного майна та визначення ринкової вартості, тобто вартості, яка склалась на ринку подібного майна.

Враховуючи, що висновок експерта складений на підставі ретельного дослідження всіх обставин справи, відповідь на поставлене господарським судом питання є вичерпною, керуючись положеннями ст. ст. 42, 43 ГПК України, господарський суд вважає, що підстави для відхилення висновку експерта відсутні.

Враховуючи, що зазначеним вище підтверджено доводи, покладені в основу позовної заяви та спростовано заперечення відповідача, викладені у відзиві, позов підлягає задоволенню.

За підрахунками суду частка майна, яка належить позивачці у відповідності із ринковою вартістю майна відповідача становить 80489,33грн. (1005588,72*8,0042/100)

Разом з тим, враховуючи, що в своїй заяві про уточнення позовних вимог позивачка просить стягнути з відповідача 80442,21грн., за відсутності відповідного клопотання позивачки, в господарського суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Витрати, здійснені позивачкою у звязку зі зверненням за правовою допомогою в розмірі 1500,00грн., як підтверджено договором від 20.11.2007р., актом приймання-передання виконаних робіт від 22.10.2009р., розрахунковою квитанцією від 22.10.2009р. підлягають стягненню з відповідача у справі, на підставі положень ст.ст. 44, 48, 49 ГПК України.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Елькатро”, 55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, пр. Леніна, 13, код ЄДРПОУ 20911086 на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, вартість майна пропорційно частині в уставному фонді в розмірі 80442,21 грн., 804,42грн. держмита, 182,71грн. витрат зі сплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1500,00грн. витрат за послуги адвоката, 4781,76грн. витрат за проведення судової експертизи.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду протягом пяти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. А у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Повний текст судового рішення підписано «29»жовтня 2010 року.

Суддя