Ухвала суду № 119684951, 11.06.2024, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1902/19

Провадження № 6/539/60/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючогосудді Просіної Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Лубни подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, боржник ОСОБА_1 , стягувачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал», Акціонерне товариство «Мегабанк», заінтересована особа ОСОБА_2 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє з іншими особами,

встановив:

До суду надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, боржник ОСОБА_1 , стягувачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал», Акціонерне товариство «Мегабанк», заінтересована особа ОСОБА_2 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє з іншими особами.

Наобґрунтування поданнязазначено,щона примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 67460401, де боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Загальна сума стягнення за усіма виконавчими документами, з урахуванням витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця, складає 154 700,98 грн.

До складу зведеного виконавчого провадження входять 4 виконавчі провадження, а саме: виконавче провадження № 67445436 з примусового виконання виконавчого листа Лубенського міськрайонного суду Полтавської області, виданого 30.08.2021 у справі № 539/1902/19, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «МЕГАБАНК» судових витрат 1 921,00 грн. 10.11.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67445436; виконавче провадження № 67445215 з примусового виконання виконавчого листа Лубенського міськрайонного суду Полтавської області, виданого 30.08.2021 у справі № 539/1902/19, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «МЕГАБАНК» заборгованості за кредитним договором № 107-011-850-2-17-Г від 30.08.2017 в розмірі 36 108,74 грн. 10.11.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67445215; виконавче провадження № 74247554 з примусового виконання виконавчого листа Лубенського міськрайонного суду Полтавської області, виданого 06.02.2024 у справі № 539/4816/23, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ КАПІТАЛ» витрат по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. 22.02.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74247554; виконавче провадження № 74247167 з примусового виконання виконавчого листа Лубенського міськрайонного суду Полтавської області, виданого 06.02.2024 у справі № 539/4816/23, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ КАПІТАЛ» заборгованості в розмірі 91 519,30 грн. 22.02.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74247167.

22.02.2024 винесено постанови про приєднання виконавчих проваджень №№ 74247554, 74247167 до зведеного виконавчого провадження № 67460401. Всі постанови про відкриття виконавчих проваджень №№ 67445436, 67445215, 74247554, 74247167 (а разом із ними і інші документи виконавчого провадження) були направлені боржнику рекомендованими поштовими відправленнями за адресою, яка визначена виконавчим документом ( АДРЕСА_1 ).

В рамках зведеного виконавчого провадження № 67460401 вжито наступні заходи примусового виконання. В процесі здійснення зведеного виконавчого провадження № 67460401 на все рухоме та нерухоме майно боржника накладено арешт в межах суми звернення стягнення. Згідно відповіді з ДФС України (остання від 29.03.2024) встановлено, що боржник не є фізичною особою-підприємцем та відповідно не має рахунків для здійснення підприємницької діяльності. На підставі інформації, отриманої в порядку електронного взаємообміну з банківськими установами через систему АСВП, встановлено, що боржник має відкритий рахунок в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК». Винесено постанову про арешт коштів боржника від 10.11.2021 ВП № 67445215, яку за вих. № 31529 направлено на виконання до АТ КБ «ПРИВАТ БАНК».

Згідно відповіді з ДПС України та ПФУ від 29.03.2024 встановлено, що боржник не отримує доходів. Відповідно до інформації, отриманої з МВС України від 29.02.2024, боржник не володіє транспортними засобами. На підставі відповіді з Національної комісії з цінних паперів та фондовому ринку боржник значними пакетами акцій емітентів (5 відсотків і більше статутного капіталу) не володіє. Згідно інформації, отриманої з Єдиної уніфікованої системи сільськогосподарської техніки Держпродспоживслужби, встановлено, що боржник не володіє сільськогосподарською технікою. Відповідно до Інформації з Державного суднового реєстру України боржник не володіє річковими або морськими суднами. 22.03.2024 з метою перевірки майнового стану боржника здійснено вихід за місцем проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), проте майна боржника виявити не вдалося. На підставі відповіді з ДМС України від 22.02.2024 встановлено, що боржник зареєстрований за адресою, визначеною виконавчим документом: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації, наданої ДПС України 29.03.2024 на запит приватного виконавця, відомості про перетинання боржником кордону України відсутні. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.02.2024 № 367005904 встановлено, що боржнику на праві спільної сумісної власності разом з громадянкою ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) належить: 1) житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1395416253107) загальною площею 87 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на об`єкт нерухомого майна виникло на підставі рішення Лубенської міської ради Полтавської області № 157 від 29.06.2017; 2) земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5310700000:06:024:0031 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1263830053107), площею 0.1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на об`єкт нерухомого майна виникло на підставі витягу з рішення Лубенської міської ради Полтавської області від 18.05.2017. Відповідно до рішення Лубенської міської ради від 20.10.2022, вулицю Генерала Рубцова в м. Лубни перейменовано на вулицю Броварську. Враховуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що окрім нерухомого майна боржник не володіє іншим майном, на яке можливо звернути стягнення, зокрема, у боржника відсутні достатні кошти, доходи, інші цінності та рухоме майно. Водночас, як зазначалося, на підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.02.2024 № 367005904 встановлено, що боржнику на праві спільної сумісної власності разом з громадянкою ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) належить нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1395416253107) та земельна ділянка (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1263830053107). На підставі технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 , виготовленого ПП «Бюро послуг та консультацій» 08.06.2016, розмір часток у праві спільної сумісної власності між боржником та ОСОБА_2 розподілений у рівних частинах та складає 1/2 кожного із співвласників. Відповідно до витягу з рішення Лубенської міської ради Полтавської області від 18.05.2017 «Про вилучення, надання земельних ділянок у власність та користування юридичним і фізичним особам для різного цільового призначення», земельну ділянку з кадастровим номером 5310700000:06:024:0031 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1263830053107) передано у власність боржнику та громадянці ОСОБА_2 за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Рішенням Лубенської міської ради Полтавської області № 157 від 29.06.2017 земельній ділянці з кадастровим номером 5310700000:06:024:0031 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1263830053107) присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.04.2024 № 372213973 та від 01.04.2024 № 372213486 зазначені вище будинок та земельна ділянка з спільної сумісної власності боржника та громадянки ОСОБА_2 не вибували, розмір часток та правовий режим майна не змінювався. Враховуючи те, що житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1395416253107) загальною площею 87 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5310700000:06:024:0031 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1263830053107), площею 0.1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться у спільній сумісній власності, тому виникла необхідність у визначенні судом частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно з іншою особою.

Враховуючи надані докази, частки співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . є рівними, а відповідно частка боржника у вказаному майні підлягає визначенню судом у розмірі частини.

В зв`язку з вищевикладеним просить суд визначити частку боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в розмірі 1/2 частини в праві власності на: - житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1395416253107) загальною площею 87 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5310700000:06:024:0031 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1263830053107), площею 0.1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В подані приватний виконавець просить розглянути подання без його участі.

11.06.2024 року приватний виконавець надіслав заяву в якій просить розглянути подання без його участі, подання підтримує та просить задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд подання без її участі, заперечує проти задоволення подання з підстав викладених в заяві.

Інші учасники справи боржник, стягувачі у судове засідання не з`явилися, про дату місце та час розгляду подання повідомлялися належними чином.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, вивчивши подання та матеріали додані до нього, приходить до наступного висновку.

Як видно із наданої приватним виконавцем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.04.2024 року житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1395416253107) загальною площею 87 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5310700000:06:024:0031 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1263830053107), площею 0.1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

На підтвердження чи перебувають дані особи у родинних відносинах і у яких саме, приватним виконавцем доказів не надано.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Підставою звернення державного виконавця до суду з даним поданням стало те, що бездіяльність боржника ускладнює виконання рішення та на переконання державного виконавця є необхідність у зверненні стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами. Таке майно є спільною сумісною власністю та відсутність виділеної частки майна боржника унеможливлює виконавцю вчинити виконавчі дії пов`язані з майном боржника.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні визначений ст. 443 ЦПК України, відповідно до якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до правової позиції викладеної упостанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 (справа № 2-591/11)заначено наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20), щодо відступу від висновків якої вирішується питання, колегія суддів зазначила, що під час розгляду подання державного чи приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не можуть застосовуватися норми Господарського процесуального кодексу України, які регулюють позовне провадження. Отже, розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 335 Господарського процесуального кодексу України (аналогія статті 443 ЦПК України) не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 335 Господарського процесуального кодексу України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. У цьому разі відповідно до статті 338 Господарського процесуального кодексу України подання державного чи приватного виконавця розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від суб`єктного складу боржника та інших співвласників майна. Натомість за наявності спору про право стаття 335 Господарського процесуального кодексу України не підлягає застосуванню. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження. Пунктом 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Оскільки в цій справі вбачається спір про право боржника з дружиною, яка вважає себе одноосібною власницею спірного майна, то судові рішення в частині визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, слід скасувати, а провадження в цій справі за поданням приватного виконавця в цій частині - закрити.

Натомість мотиви відступу від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20), зводяться до того, що єдиною допустимою законом формою звернення виконавця до суду за вирішенням питання про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є звернення з поданням.

Однак, ВП ВС дійшла висновку, що розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.

Отже, норми статті 443 ЦПК України підлягають застосуванню виключно за відсутності спору про право.

Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження.

Обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.

Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України), в тому числі за позовом про визнання недійсним правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна (оспорення фраудаторного правочину).

Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абзац перший частини п`ятої статті 56 ЦПК України).

Оскільки виконавець може звертатисяз позовною заявоюпро визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від волі боржника чи навіть всупереч такій волі, та враховуючи, що процесуальний кодекс не містить вичерпного регулювання участі виконавця у позовному провадженні, підлягають застосуванню правила частин третьої, четвертої статті 57 ЦПК України: зменшення розміру позовних вимог, зміна предмета або підстави позову, укладення мирової угоди, відмова від апеляційної або касаційної скарги, заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими або виключними обставинами можлива лише за письмовою згодою виконавця; якщо боржник не підтримує заявлених позовних вимог, то це не є підставою для залишення подання без розгляду; відмова боржника від позову, подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє виконавця права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (див mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20, пункт 8.74).

При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності (як у справі, що переглядається), свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження. Тому заява про визначення частки майна боржника у спільному майні за наявності спору, подана до суду виконавцем, незалежно від її назви (позовна заява, подання) за своєю суттю є саме позовною заявою. Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК України наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК України, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах. Такий висновок узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) про залишення позову без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20) зазначила, що виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний; водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження.

Оскільки зазначені висновки сприйняті Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду як можливість виконавця звернутися до суду в порядку позовного провадження з різними по суті процесуальними документами, Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним роз`яснити свою позицію шляхом уточнення своїх висновків. Зазначене уточнення полягає в такому. В разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені).

Отже, оскільки приватний виконавець звернувся до суду із поданням про вирішення питання про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності, яким боржник володіє спільно з членами його сім`ї; частка боржника у спільному майні не визначена, а отже, наявний спір про право, який повинен вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що подання державного виконавця слід залишити без розгляду, роз`яснивши заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 257-261, 353-354, 443 ЦПК України, суд,

постановив:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, боржник ОСОБА_1 , стягувачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал», Акціонерне товариство «Мегабанк», заінтересована особа ОСОБА_2 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє з іншими особамизалишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику право звернутися до суду із позовом у порядку позовного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Я. В. Просіна