Рішення № 11968184, 20.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/11420.09.10 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС"

до відповідача 1: Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус"

відповідача 2: Комунального підприємства "Автобаза швидкої медичної допомоги м. Харкова"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "ОТП Банк"

про стягнення 172937,64 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Галай О.О.- представник по довіреності № Го-10/35 від 14.01.2010р.

від відповідача 1: Тарарін І.О.- представник по довіреності № 777 від 18.03.2010р.

від відповідача 2: Пивоварова К.С.- представник по довіреності № 35 від 22.01.2010р.

від третьої особи: не зявились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" та Державного комунального підприємства "Автобаза швидкої медичної допомоги м. Харкова" про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП в порядку регресу в сумі 172937,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2010р. порушено провадження по справі № 53/114, розгляд справи призначено на 19.04.2010р.

Також ухвалою суду від 09.03.2009р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство "ОТП Банк".

В судовому засіданні 19.04.2010р. представник відповідача 1 надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач не звертався до відповідача 1 із заявою про страхове відшкодування в порядку регресу; в ДТП присутня вина двох водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що вбачається з Постанови Апеляційного суду Харківської області № 33-351/2009 від 02.10.2009р., а оскільки потерпіла особа не зверталася до суду із заявою про визначення ступеню вини учасників ДТП, то і не має підстав для задоволення вимог позивача.

В судовому засіданні 19.04.2010р. представник відповідача 2 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_7, який керував автомобілем відповідача 2 звільнений від адміністративної відповідальності. Відповідач 2 вказує, що у висновку автотехнічної експертизи № 5820 від 14.07.2009р. зазначено, що дії водія БМВ-730 ОСОБА_6 не відповідають Правилам дорожнього руху України та знаходилися з технічної точки зору у причинному звязку з виникненням даної пригоди. Таким чином, відповідач 2 вважає, що винуватцем в ДТП є ОСОБА_6 Також відповідач вказує на те, що експертом, який надав експертний висновок по ДТП завищив ціни на деталі для пошкодженого автомобіля.

В судовому засіданні від 19.04.2010р. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу оголошено перерву до 07.06.2010р.

Ухвалою суду від 07.06.2010р. продовжено строк вирішення спору за клопотанням сторін у справі.

В судовому засіданні 07.06.2010р. представник позивач надав суду письмові заперечення щодо доводів, зазначених у відзивах відповідача1 та відповідача 2 в якому зазначив, що відзив відповідача 1 є відмовою у виплаті страхового відшкодування; відповідач 1 разом із позовною заявою отримав всі документи для виплати страхового відшкодування; позивач та його страхувальник не повинні були повідомляти відповідача 1 про ДТП; відповідач 1 несе відповідальність в розмірі ліміту відповідальності по договору, а відповідач 2 несе відповідальність у розмірі суми яка залишилась у звязку з вирахуванням суми ліміту відповідальності; законодавством не передбачено звернення до суду з заявою про визначення частки вини осіб, які завдали шкоди; постановою Апеляційного суду Харківської області № 33-351/2009 від 02.10.2009р. визнано винним тільки водія ОСОБА_5; експерт не є особою до якої входять повноваження визначати наявність або відсутність вини учасників ДТП; експертом при проведенні автотоварознавчої експертизи беруться дані про вартість деталей з офіційних дилерів виробника ДТЗ, а ТОВ «Баварія Моторс»є офіційним дилером BMW в Україні.

В судовому засіданні 07.06.2010р. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 25.06.2010р.

Ухвалою суду від 25.06.2010р. прийнято заяву позивач про уточнення позовних вимог заявлених до відповідача 2, а саме позивач просить стягнути з відповідача шкоду в порядку регресу в розмірі 147947,64 грн.

У звязку з незявленням в судове засідання 25.06.2010р. представника відповідача 2 та третьої особи розгляд справи було відкладено на 16.08.2010р.

В судовому засіданні 16.08.2010р. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 20.09.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 20.09.2010р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 1 та представник відповідача 2 в судовому засіданні 20.09.2010р. заперечили на позов.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, третя особа в жодне судове засідання не зявилася, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надала, вимоги ухвал суду не виконала.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника третьої особи суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.09.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.12.2008р. ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Сумській в м. Харкові, на перехресті з вул. Динамівською м. Харкова не впевнився в безпеці руху, проїхав на червоне світло світлофора, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем НОМЕР_2 під управлінням водія ОСОБА_6, чим порушив правила ПДР України.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 08.04.2009р. провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 припинено у звязку з закінченням строку притягнення водія до адміністративної відповідальності.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 02.10.2009р. постанову Київського районного суду м. Харкова від 08.04.2009р. скасовано та винесено нову постанову, якою визнано ОСОБА_5 винним у вчинені адміністративного правопорушення, і звільнено його від адміністративної відповідальності у звязку із закінченням строку накладання адміністративного стягнення. У звязку із відсутністю протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні водія ОСОБА_6, питання про його притягнення до адміністративної відповідальності за порушення вимог правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів, не вирішувалось.

Ні Постановою Київського районного суду м. Харкова від 08.04.2009р., ні Постановою Апеляційного суду Харківської області від 02.10.2009р. не було встановлено вину ОСОБА_6 в ДТП, яка сталася по вул. Сумській в м. Харкові за участю ОСОБА_5 на автомобілі НОМЕР_1 та ОСОБА_6 на автомобілі НОМЕР_2.

Позивач надав суду Висновок Автотехнічної експертизи № 5820 від 14.07.2009р. Одним із питань по якому було проведено експертизу це «Дії якого водія знаходяться у причинному звязку із виникнення ДТП?». У відповіді на вказане питання експерт зазначив, що дії як водія ОСОБА_5 так і водія ОСОБА_6 не відповідали вимогам Правил Дорожнього руху України та знаходились з технічної точки зору у причинному звязку з виникненням даної пригоди.

Висновок експертизи являється доказом по справі, яка слухається судом, але висновок експерта не можна розцінювати, як встановлення та визначення вини особи.

ОСОБА_5 звертався до Прокуратури Харківської області із скаргою на постанову Київського районного суду м. Харкова від 08.04.2009р., в якій зазначив про неправомірність дій судді та працівників ДАІ, які на думку Миколайка повинні були скласти протокол про правопорушення, але не склали.

У відповідь на скаргу Прокуратура Харківської області надіслала ОСОБА_5 лист № 04/2/1-157-09, в якому зазначила, що за фактом перевірки прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутність ознак злочину та повідомлено Миколайку, що для оскарження постанови Київського районного суду м. Харкова від 08.04.2009р. Він має право звернутися до Апеляційного суду Харківської області.

В тому числі Прокуратура Харківської області надіслала листа № 04/2/1-157-09 від 25.02.2009р. ОСОБА_5 про те, що на даний час підстави для представництва інтересів ОСОБА_5 відсутні.

Таким чином, саме вина Миколайка встановлена постановою Апеляційного суду Харківської області від 02.10.2009р. (копія постанови залучена до матеріалів справи).

За договором добровільного страхування наземного транспорту № ДСНТ/-21/0128074200 від 25.05.2007р. у позивача, застраховано автомобіль BMW, державний номер НОМЕР_4, страхувальником по договору є ОСОБА_6

Вигодонабувачем по Договору добровільного страхування наземного транспорту № ДСНТ/-21/0128074200 від 25.05.2007р. зазначено Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк».

Як вбачається з витягу зі статуту Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк».

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 263 від 02.0-2.2009р. з питання про збиток, спричинений власнику дорожньо-транспортного засобу BMW, державний номер НОМЕР_4, автомобіль BMW, державний номер НОМЕР_4 потребує відновлювального ремонту в силу наявності пошкоджень, одержаних при ДТП, матеріальний збиток, спричинений власнику транспортного засобу складає 172937,64 грн.

Висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 263 від 02.02.2009р. склав експерт ОСОБА_8

На право проведення експертиз у ОСОБА_8 наявний сертифікат Фонду державного майна України та Свідоцтво на реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів.

З огляду на вищенаведене, суд приймає Висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 263 від 02.02.2009р. складений експертом ОСОБА_8, як належний доказ по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повідомляв ОСОБА_5 та відповідача 1 про проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_4, про що свідчать копії телеграм від 30.12.2008р. залучені до матеріалів справи.

Третя особа, як вигонабувач по Договору добровільного страхування наземного транспорту № ДСНТ/-21/0128074200 від 25.05.2007р. надав дозвіл на виплату страхового відшкодування страхувальнику (лист № 700-11-1/188 від 21.10.2008р.).

Враховуючи викладене, на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 16.02.2009р. позивачем було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування в розмірі 172937,64 грн. відповідно до страхового акту № 4319В/42 від 11.03.2009р.

Позивач перерахував страхувальнику за добровільного страхування наземного транспорту № ДСНТ/-21/0128074200 від 25.05.2007р. суму в розмірі 172937,64 грн., що підтверджено належним чином завіреною копією платіжного доручення № 8534 від 30.03.2009р. (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 172937,64 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб «ГАЗ-32214»державний номер НОМЕР_5, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю BMW, державний номер НОМЕР_4, належить відповідачу 2. Цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну під час ДТП, застрахована відповідачем 1, що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ/4607116 від 10.04.2008р.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія який керував автомобілем НОМЕР_1 підтверджується Постановою Апеляційного суду Харківської області від 02.10.2009р.

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля НОМЕР_1 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована у відповідача 1 на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВВ/4607116 від 10.04.2008р.).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані збитки, у даному випадку є відповідач 1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ/4607116 від 10.04.2008р.), та відповідач 2 відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем 1 як страховиком.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надсилав відповідачу регресну вимогу на суду 24.990,0 грн., що підтверджується фіскальним чеком про поштове відправлення № 8730 від 08.06.2010р. та описом вкладення в цінний лист від 08.06.2010р.

Відповідач 1 відповіді на регресну вимогу не надав, свого обвязку щодо оплати страхового відшкодування в порядку регресу в частині ліміту відповідальності не виконав.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ/4607116 від 10.04.2008р.) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500 грн., франшиза - 510 грн..

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, заявлений до стягнення з відповідача 1 розмір збитків у сумі 24 990 грн. (25500 грн. (ліміт відповідальності згідно полісу) 510 грн. франшиза) є обґрунтованим, а тому позов в цій частині заявлених вимог до відповідача 1 підлягає задоволенню.

Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. ст. 1166, 1172 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з Наказу Державного комунального підприємства "Автобаза швидкої медичної допомоги м. Харкова" № 2/К від 11.01.2005р. ОСОБА_5 прийнятий водієм з 12.01.205р.

Згідно із ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка заподіяла шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідач 2 не довів відсутність вини свого працівника в заподіянні шкоди, що спричинена внаслідок ДТП, вина працівника підтверджується Постановою Апеляційного суду Харківської області від 02.10.2009р.

В силу положень ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З урахуванням стягнення на користь позивача із відповідача 1, яким застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача 2 на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/4607116 від 10.04.2008р.) суми в розмірі 24990,00 грн., невідшкодованою залишилась сума в розмірі 147947,64 грн. (172937,64 грн. сума понесених витрат 24990,00 грн. сума страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страхової компанії).

Виходячи з наведеного заявлена до стягнення з відповідача 2 сума в розмірі 147947,64 грн. визнається судом обґрунтованою, оскільки не підлягає відшкодуванню згідно положень Закону „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за рахунок страховика яким застраховано відповідальність винної особи.

З урахуванням наведеного, заявлені позовні вимоги (згідно заяви про уточнення позовних вимог) визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" (02160, м. Київ, проспект Воззєднання, 15, кв. 109, ідентифікаційний код 31201694, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, ідентифікаційний код 24175269) грошові кошти в сумі 24990 грн. (двадцять чотири тисячі девятсот девять) грн. 00 коп., державне мито в сумі 249 (двісті сорок девять) грн. 90 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Автобаза швидкої медичної допомоги м. Харкова" (61140, м. Харків, проспект Гагаріна, 117, ідентифікаційний код 03394838, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, ідентифікаційний код 24175269) грошові кошти в сумі 147947 грн. (сто сорок сім тисяч девятсот сорок сім) грн. 64 коп., державне мито в сумі 1 479 (одна тисяча чотириста сімдесят девять) грн. 48 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

СуддяГрєхова О.А.

Повне рішення складено 24.09.10 р.