Рішення № 11967882, 28.10.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2010 р. Справа № 15/110

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.

при секретарі судового засідання Червак Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна", вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, 46008,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона", б-р Лесі Українки, 32А, м. Коломия, Івано-Франківської області, 78200,

про стягнення коштів в сумі 16450 грн. 55 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача Вербицький О.Р. - юрист, довіреність б/н від 11.05.2010 року,

від відповідача представники не з'явилися,

встановив:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" звернулося в суд з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона" про стягнення коштів в сумі 16450 грн. 55 коп.

                    Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 20 від 02.02.2009 року позивач поставив відповідачу товар, а відповідач не оплатив в повному обсязі кошти за отримані товари.

                    Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2010 року прийнято позовну заяву і порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 19.10.2010 року.

                    Ухвалою суду від 19.10.2010 року відкладено розгляд справи на 28.10.2010 року.

                    Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог вх. № 8344 від 28.10.2010 року позивач просить стягнути з відповідача 13795 грн. 26 коп. основного боргу, 145 грн. 50 коп. інфляційних втрат, за січень-жовтень 2010 року та 422 грн. 58 коп. 3 % річних, за період з 18.01.2010 року по 28.10.2010 року.

                    З урахуванням наведеного, враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, які визначено ст. 22 ГПК України, щодо права позивача до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, суд задовольнив заяву і розглядає справу відповідно до змінених позовних вимог.

                    Представник позивача в судовому засіданні 28.10.2010 року позовні вимоги підтвердив, з підстав викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем зобов"язань, щодо оплати коштів за отримані товари, в результаті чого виникла заборгованість відповідача в сумі 13795 грн. 26 коп., в зв"язку з чим просить стягнути з відповідача 145 грн. 50 коп. інфляційних втрат, за січень-жовтень 2010 року, 422 грн. 58 коп. 3 % річних, за період з 18.01.2010 року по 28.10.2010 року та покласти на останнього судові витрати.

                    Представник відповідача в судове засідання 28.10.2010 року повторно не з"явився, вимоги суду вказані в ухвалах від 29.09.2010 року та від 19.10.2010 року відповідач не виконав, зокрема відзиву на позовну заяву та докази сплати заборгованості суду не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ухвалами суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 16572206 вручено 04.10.2010 року та № 16572508 вручено 04.10.2010 року.

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

          Письмових заяв, повідомлень суду щодо невиконання відповідачем вимог суду не подано.

          Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони господарського процесу зобов"язані добросовісно користуватися наданими їм правами.

                    За таких обставин та у відповідності до ст. 75 ГПК України, враховуючи те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

                    Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем та витребувані судом, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

                    Відповідно до договору купівлі-продажу № 20 від 02.02.2009 року, укладеного між ТзОВ "Аскор-Україна" (Продавець) та ТзОВ "Аркона" (Покупець), згідно видаткової накладної № КАС0002651 від 12.12.2009 року, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 22770 грн. 37 коп. (а.с. 17-18).

                    Кошти за отримані товари в сумі 13795 грн. 26 коп. відповідачем не оплачено, що підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків, станом на 18.10.2010 року, який підписано та скріплено печатками сторін.

                    З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлено на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості № 297 від 19.05.2010 року та № 320 від 01.06.2010 року, які останнім залишена без розгляду (а.с. 14, 15).

                    Відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 145 грн. 50 коп. інфляційних втрат, за січень-жовтень 2010 року та 422 грн. 58 коп. 3 % річних, за період з 18.01.2010 року по 28.10.2010 року.

                    На час вирішення спору в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 13795 грн. 26 коп. основного боргу, 145 грн. 50 коп. інфляційних втрат, за січень-жовтень 2010 року та 422 грн. 58 коп. 3 % річних, за період з 18.01.2010 року по 28.10.2010 року, що підтверджується матеріалами справи.

          Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

                    Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

          У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

                    Порушенням зобов’язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

                    Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

          Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім

переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

                    Доказів сплати заборгованості в сумі 14363 грн. 34 коп., що становить предмет позову, відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував.

                    За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по оплаті коштів за отримані товари в сумі 13795 грн. 26 коп. основного боргу, 145 грн. 50 коп. інфляційних втрат, за січень-жовтень 2010 року та 422 грн. 58 коп. 3 % річних, за період з 18.01.2010 року по 28.10.2010 року, є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

          Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 143 грн. 63 коп. витрат по сплаті державного мита та 206 грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

                    позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона" про стягнення коштів в сумі 14363 грн. 34 коп. задовольнити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона", б-р Лесі Українки, 32А, м. Коломия, Івано-Франківської області, 78200, (ідентифікаційний код 30106223), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна", вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, 46008, (ідентифікаційний код 24627614), 13795 (тринадцять тисяч сімсот дев"яносто п"ять) грн. 26 коп. основного боргу, 145 (сто сорок п"ять) грн. 50 коп. інфляційних втрат, за січень-жовтень 2010 року, 422 (чотириста двадцять дві) грн. 58 коп. 3 % річних, за період з 18.01.2010 року по 28.10.2010 року, 143 (сто сорок три) грн. 63 коп. витрат по сплаті державного мита та 206 (двісті шість) грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Суддя Деделюк Б. В.

Повне рішення складено 02.11.2010 року.