Рішення № 11967686, 28.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.10.10 р.                     Справа № 36/302                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Будстарс Люкс”, м. Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ

про: стягнення заборгованості в розмірі 38052,19грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Будстарс Люкс”, м. Київ, звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ про стягнення 38052,19грн. з яких 29583,40грн. – сума основного боргу, 102,12грн. 3% річних, 2366,67грн. – штраф, 6000грн. за послуги адвоката.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки № 15/271 від 04.03.2009р., щодо оплати товару отриманого за видатковою накладною № БЛ-129 від 28.07.2009р.

Як на правові підстави позову посилається на ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. 530, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, у відзиві на позов зазначає, що поставка по накладній № БЛ-129 від 28.07.2009р. здійснено не на виконання умов договору № 15/271 від 04.03.2009р., оскільки в накладній відсутнє посилання на договір № 15/271. Щодо посилання у довіреності № 1589 від 27.07.2009р., то вважає, що вона видалася на виконання умов договору № 15/271, а не на отримання товару за накладною № БЛ-129 від 28.07.2009р.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 21.12.2009р. процесуальний строк розгляду справи був продовжений.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.01.2010р. провадження у справі було зупинено.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області справу передано на розгляд судді Мартюхіній Н.О.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.10.2010р. провадження у справі було поновлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

04.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Будстарс Люкс” (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством „Єнергомашспецсталь” (Покупець) був укладений договір поставки № 15/271.

За цим договором Постачальник зобов’язується передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність Покупця, а Покупець зобов’язується в відповідності з умовами договору прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її.

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якість та інші Характеристики продукції (товару), її ціна та умови поставки вказуються у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.1. поставка продукції оговорюється на кожну партію товару та вказується у специфікаціях до договору.

Згідно до п. 6.1. договору Постачальник зобов’язується надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи:

-          рахунок;

-          сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності);

-          накладну (в накладній обов’язкове посилання на отримувача продукції);

-          податкову накладну.

Розділом 9 „Умови оплати” визначено, що оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України. Умови оплати оговорюються сторонами на кожну партію товару та вказуються в специфікаціях до договору.

Пунктом 13.2. договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010р.

19.06.2009р. між сторонами було підписано Специфікацію № 2 до договору № 15/271 від 04.03.2009р.

За умовами якої позивач повинен був поставити відповідачу товар на загальну суму 45661,62грн. Умовами оплати є оплата після поставки в продовж 20 календарних днів та отримання документів вказаних у п. 6.1. договору. Строк поставки – в продовж 4-х днів з моменту підписання специфікації.

В виконання умов договору та специфікації позивачем за накладною № БЛ-129 від 28.07.2009р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 29583,40грн. Вказаний товар було отримано водієм відповідача Спиридоновим Миколаєм Васильовичем на підставі довіреності № 1589 від 27.07.2009р.

За фактом поставки позивачем було виписано рахунок № БЛ-215 від 28.07.2009р. на суму 29583,40грн.

Проте, як вказує позивач відповідач умови договору № 15/271 від 04.03.2009р. та специфікації № 2 від 19.06.2009р. не виконав за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 29583,40грн.

У зв’язку з тим, що відповідачем не сплачений отриманий товар, позивачем на адресу відповідача 27.08.2009р. та 10.09.2009р. були направлені вимоги про сплату заборгованості, які були отримані відповідачем про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, що додані до матеріалів справи.

Зазначені вимоги зі сторони відповідача залишені без відповіді та задоволенні.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам Договорів відповідач не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 29583,40грн.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 29583,40грн. до матеріалів справи не надав, тому позовні вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на той факт, що поставка товару по видаткові накладеній № БЛ-129 від 28.07.2009р. здійснено не на виконання умов договору № 15/271 від 04.03.2009р., оскільки в накладній та рахунку відсутня підстава поставки товару саме за договором № 15/271 від 04.03.2009р., судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

Довіреністю № 1589 від 27.07.2009р. Відкрите акціонерне товариство „Енергомашспецсталь” уповноважило водія Спиридонова Миколая Васильовича на отримання товарно-матеріальних цінностей саме за договором № 15/271 від 04.03.2009р. У довіреності чітко визначений перелік товару, який Спиридонов М.В. повинен був отримати від позивача та такий перелік товару повністю співпадає з переліком товару, що вказаний у видатковій накладній № БЛ-129 від 28.07.2009р.

За таких обставин, за висновками суду, відповідач виписавши довіреність на отримання товару з підстави за договором № 15/271 від 04.03.2009р. підтвердив, що спірний товар поставлений позивачем та отриманий відповідачем саме на виконання умов договору № 15/271 від 04.03.2009р.

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 29583,40грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 2366,67грн. на підставі п. 10.6. договору.

Пунктом 10.6. договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати по договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 8% від суми поставленої але неоплаченої продукції.

Перевіривши розрахунок штрафу в розмірі 2366,67грн., суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 102,12грн. за період з 18.08.2009р. по 28.09.2009р. на підставі ст.. 625 Цивільного кодексу України, то суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних в розмірі 102,12грн. за період з 18.08.2009р. по 28.09.2009р. суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу, виконані позивачем зобов’язання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.

Заява відповідача від 27.10.2010р. про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю прибути до судового засідання та необхідністю надати додаткові докази та документи, задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

За приписом ст.28 Господарського процесуального кодексу України представництво інтересів юридичних осіб в господарському процесі здійснюється через їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника (керівника). Наведена норма не обмежує можливість представництва інтересів іншими особами, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Позивачем не надано доказів, поважності причин неявки у судове засідання, та відсутності на підприємстві працівників, які могли би бути присутні в судовому засіданні.

Крім того, виходячи з клопотання позивача про відкладення розгляду справи, останній просить відкласти розгляд справи саме з підстав неможливості бути присутнім у судовому засіданні та необхідністю надання додаткових документів.

Проте, провадження у справі було порушено ще у 2009р., розгляд справи неодноразово відкладався, з огляду на викладене за висновками суду відповідач мав можливість надані всі необхідні докази та документи на підтвердження своєї правової позиції.

Враховуючи викладене, а також достатність зібраних по справі документів для вирішення спору по суті, клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом залишено без задоволення.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в розмірі 6000грн., то вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

В якості доказів понесених витрат на послуги адвоката позивачем надані наступні документи:

- в підтвердження надання послуг адвоката позивачу надано договір № 4 про надання адвокатських послуг від 23.09.2009р.надання запиту та отримання витягу з Єдиноо державного ре6єстру підприємств та організацій України боржника Замовника ВАТ „Енергомашспецсталь”, складення позовної заяви, підрахування розміру штрафних санкцій та представлення інтересів замовника (позивача) у господарському суді за позовом про стягнення з ВАТ „Енергомашспецсталь” боргу;

- в підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 6000,00 грн. надані акт приймання-передачі послуг від 06.10.2009р. та видатковий касовий ордер Серії 12 АААА 880795 від 07.10.2009р.

Водночас, положеннями статті 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром.

При цьому до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Кривдюк Інни Віталіївни у всебічному, повному та об’єктивному розгляді справи 36/302, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в сумі 6000,00грн. неспіврозмірною з розміром заявлених вимог та з обсягом виконаних робіт по цій справі, а також завищеною.

Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, невисоку складність правовідносин у справі №36/302, з огляду на той факт, що адвокат брав участь не у всіх судових засіданнях для представлення інтересів позивача, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат на послуги адвоката, який має бути стягнений з відповідача по справі, сумою в 2000,00 грн. Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України ст. ст. 22, 33, 43, 49, 59, 75, 82-85 Господарським процесуальним кодексом України суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Будстарс Люкс”, м. Київ до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ про стягнення суми основного боргу в розмірі 29583,40грн., 3% річних в розмірі - 102,12грн. та штрафу в розмірі 2366,67грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” (84306, м. Краматорськ, п/р 2600901517252 у філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” в м. Донецьк, МФО 334817, ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будстарс Люкс” (02092, м. Київ, вул.. Алма-Атинська, 74 – юридична адреса; 04073, м. Київ, вул. Куренівська, 18 – поштова адреса, п/р 260010144401 в ТОВ КБ „Євробанк”, м. Київ, МФО 380355, ЄДРПОУ 34646536) суму основного боргу в розмірі 29583,40грн., 3% річних в розмірі - 102,12грн., штраф в розмірі 2366,67грн., держане мито в розмірі 380,52грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн., витрати на послуги адвоката в розмірі 2000грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя