Рішення № 119674796, 11.06.2024, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1143/2024 Справа № 490/11868/23

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.,

при секретарі Романовій К.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» (далі - «ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС»), звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

В обґрунтування позову вказав, що 20.03.2020 року між АТ «ЮНЕКС БАНК», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС», та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №35.223.0319.ФО_К, за яким банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 23980,41 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12% річних, комісією за обслуговування кредиту 3,49 % щомісячно та одноразовою комісією за надання кредиту в розмірі 0%. Також сторонами узгоджено графік погашення кредиту, процентів та комісії. Банк свої зобов`язання за договором виконав належним чином і в повному обсязі, тоді як ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконав належним чином та у встановлений договором строк.

31.03.2021 між АТ «ЮНЕКС БАНК» та ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 31/03-2021, за яким ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором №35.223.0319.ФО_К від 20.03.2020 року.

Станом на 31.03.2023 року відповідно до Реєстру прав вимог сум заборгованості відповідача за кредитним договором №35.223.0319.ФО_К від 20.03.2020 року перед новим кредитором ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» складає 43131,19 грн, з яких: - 8477,17 грн - заборгованість по тілу кредиту (прострочена на дату подання позовної заяви); 12144,67 - заборгованість по тілу кредиту (прострочена згідно Графіку платежів); 88,73 грн нараховані строкові проценти за кредитом (прострочені на дату подання позовної заяви); 3824,11 грн прострочені відсотки за кредитом; 836,92 грн строкова комісія за обслуговування кредиту (прострочена на дату подання позовної заяви); 15901,48 грн прострочена комісія за обслуговування кредиту; 1858,11 грн штраф, пені.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2023 дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Після виконання приписів ст.ст.27, 187, ухвалою судді від 11.12.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

11.01.2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив застосувати строки позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду 05.12.2023 року, то вимоги позивача про стягнення заборгованості (ануїтетними) платежами до 05.12.2020 року виходять за межі позовної давності. Крім того, вказує, що вимога про стягнення комісії є неправомірною, оскільки в договорі не деталізовано які саме послуги Банка за вказану комісію надаються відповідачу.

18.01.2024 року від представника позивача адвоката Кумко О.Д. надійшла відповідь на відзив, в якій вказала, що твердження відповідача про пропуск строку на звернення до суду з даним позовом є такими, що не заслуговують уваги, оскільки перебіг строку позовної давності за позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 розпочався з дня закінчення терміну повернення коштів за кредитним договором, тобто з 20.03.2022 р., а відтак строк позовної давності не є пропущеним відповідно до вимог ст. 253, 257, 258 ЦК України. Щодо стягнення заборгованості за комісією представник позивача вказує, що оскільки ОСОБА_1 не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредиту не відкликав, що передбачено п.4.1.6 розділу 4 Правил надання споживчих кредитів АТ «ЮНЕКС БАНК», а також не звертався до кредитодавця за додатковими роз`ясненнями положень договору то твердження відповідача про те, що вимога про стягнення комісії є направомірною не є підставою для звільнення його від виконання зобов`язань за Кредитним договором.

Ухвалою суду від 26.03.2024 року відкладено судовий розгляд справи, витребувано у позивача ТОВ «Фінансовакомпанія «ОМЕГАФІНАНС» розгорнутий розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №35.223.0319.ФО_К від 20.03.2020 року.

11.04.2024 року від представника позивача - адвоката Кумко О.Д. надійшла заява про надання документів на виконання вимог ухвали суду від 26.03.2024 року.

Сторони до судового засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання чи заяви про відкладення судового засідання до суду не надходили.

Оскільки розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд проводиться по матеріалах справи.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, дійшов наступного висновку.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від23лютого 2006року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи у продовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що 20.03.2019 року між АТ «Юнекс Банк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №35.223.0319.ФО_К, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 23980,41 грн, із терміном користування до 20.03.2022 року.

Відповідно до п. 1.4. Договору за користування кредитом Позичальник сплачує:

1.4.1. проценти за користування кредитом - щомісячно, із розрахунку фіксованої процентної ставки 12,00% річних;

1.4.2. комісію за надання кредиту - одноразово, не пізніше дня отримання надання кредиту, в розмірі 0,0 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. цього Договору;

1.4.3. комісію за обслуговування кредиту - щомісячно, в розмірі 3,49 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього договору, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів.

Пунктом 2.2 договору визначено, що надання кредиту здійснюється протягом 1 (одного) робочого дня від дати укладення цього Договору шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , з подальшим частковим перерахуванням на поточний рахунок НОМЕР_1 (ПрАТ «СК «Юнівес») у сумі 719 грн 41 коп на сплату страхового платежу за договором добровільного страхування від нещасних випадків згідно із п. 2.10. цього Договору та договором страхування, за умови сплати позичальником комісій (у разі наявності), встановлених п. 1.4.2 договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що для погашення кредиту, комісії за обслуговування кредиту та нарахованих процентів здійснюється позичальником щомісячно до 10 (включно) число кожного місяця протягом строку дії цього Договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання цього Договору, в сумі 1633 грн 92 коп на поточний рахунок, вкаазний в п.2.2 цього Договору. Якщо 10-те число припадає на неробочий день, погашення платежу здійснюється позичальником в останній робочий день перед таким неробочим днем. Погашення останнього платежу здійснюється не пізніше останнього дня строку кредиту, визначеного в п. 1.1 цього Договору.

Згідно п.2.4 договору, погашення заборгованості за кредитом, комісії за обслуговування кредиту та процентами, а також інших платежів, передбачених умовами цього договору, здійснюється за допомогою регулярного платежу, який був встановлений на поточний картковий рахунок № НОМЕР_2 позичальника, шляхом безготівкового перерахування суми платежу, визначеного в п. 2.3 цього Договору, та суми інших платежів (при наявності) на рахунок № НОМЕР_3 в АТ «Юнекс Банк», код банку 322539.

Пунктом 27 кредитного договору № 35.223.0319.ФО К від 20.03.2019 р. визначено, що підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що до підписания ним цього Договору він був ознайомлений у письмовій формі з інформацією про умови кредитування, реальну річну процентну ставку та орієнтовну вартість Кредиту, відповідно до законодавства України та наступного Графіку платежів Графіку погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту та орієнтовної реальної річної вартості (далі Графік погашення).

Додатком № 1 до кредитного договору № 35.223.0319.ФО_К від 20.03.2019 року визначено Графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за Кредитним договором, відповідно до якого кредит надавався строком з 20.03.2019 по 18.03.2022. За цей період позичальник, крім тіла кредиту - 23980,41 грн, мав ще також сплатити, проценти за користування кредитом у сумі - 4572,81 грн. та комісію за обслуговування кредиту у сумі - 30129,12 грн. Всього сума платежів за кредитом протягом дії Договору мала скласти - 58682,34 грн.

Факт видачі АТ «ЮНЕКС БАНК» та отримання відповідачем коштів за Кредитним договором № 35.223.0319.ФО_К від 20.03.2019 року підтверджується випискою за особовим рахунком позичальника.

Крім того, вказаний факт, а саме: отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів від АТ «ЮНЕКС БАНК» сторонами не оспорюється.

Станом на 31.03.2021 р згідно графіку погашення Відповідач не виконував свої зобов`язання по Договору в частині повернення тіла кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом. Кількість днів прострочення станом на 31.03.2021 р. складає 568 днів. Відповідно до п. 5.1. розділу 5 Правил (договірні умови) надання споживчих кредитів АТ «Юнекс Банк», які затверджено Рішенням Правління АТ «Юнекс Банк» від 26.02.2019 р. протокол № 16 (зі змінами та доповненнями), які є невід`ємною частиною кредитного договору № 35.223.0319.ФО К від 20.03.2019 р. за порушення строків повернення кредиту та/або комісії за обслуговування та/або процентів та/або комісій Позичальник сплачує Банку додатково до встановленої за кредитом процентної ставки пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або комісії за обслуговування та/або процентів та/або комісій), розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості. Сума пені не може бути більшою за 15 процентів суми простроченого платежу.

Враховуючи дане положення Договору Банком були нараховані Відповідачу штрафні санкції за кожен день прострочення платежу до 31 березня 2021 р. включно, в розмірі - 1858 грн. 11 коп.

З виписки з кредитного рахунку відповідача вбачається, що кредитодавець виконав свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, а позичальник ОСОБА_1 в порушення вимог кредитного договору не здійснював щомісячні платежі на погашення кредитних коштів, процентів за користування кредитом та комісії за його обслуговування. З цієї виписки вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, при цьому не належним чином виконував свої кредитні зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, інших обов`язкових платежів. Внаслідок невиконання відповідачем своїх кредитних зобов`язань утворилась заборгованість.

Щодо відступлення права вимоги.

28 березня 2021 року на електронному майданчику (електронна торгова система) ТОВ "Смарттендер" відбувся електронний аукціон з продажу лоту № 1 до складу якого входили права вимоги за кредитними договорами фізичних осіб, організатором аукціону та власником активів якого було - АТ "ЮНЕКС БАНК". Переможцем електронного аукціону є - ТОВ "ФК "ОМЕГА ФІНАНС", що підтверджується протоколом електронного аукціону № UA-РS-2021-03-19-000106-1 від 28 березня 2021 року.

31 березня 2021 року між АТ "ЮНЕКС БАНК" (Клієнт) та ТОВ "ФК"ОМЕГАФІНАНС" (Фактор) укладено Договір факторингу № 31/03-2021. Відповідно до умов даного Договору ТОВ "ФК"ОМЕГАФІНАНС" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ "ЮНЕКС БАНК", у тому числі і до відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № 14.54.0718.ФО_К від 25.07.2018р. Таким чином, ТОВ "ФК"ОМЕГАФІНАНС" набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 35.223.0319.ФО_К від 20.03.2019 р.

Факт набуття прав вимоги ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» щодо відповідача підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги, що є Додатком № 1 до Договору факторингу № 31/03-2021 від 31.03.2021 року.

Станом на 31.03.2021 р. відповідно до Реєстру прав вимог сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 35.223.0319.ФО_К від 20.03.2019 р. перед новим кредитором ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» складає 43131 грн. 19 коп., з яких:

- 8 477 грн 17 коп (вісім тисяч чотириста сімдесят сім гривень 17 копійок) - заборгованість по тілу кредиту (прострочена на дату подання цієї позовної заяви);

- 12 144 грн 67 коп (дванадцять тисяч сто сорок чотири гривні 67 копійок) - заборгованість по тілу кредиту (прострочена згідно Графіку платежів);

- 88 грн 73 коп (вісімдесят вісім гривень 73 копійки) нараховані строкові проценти за кредитом (прострочені на дату подання цієї позовної заяви);

- 3 824 грн 11 коп (три тисячі вісімсот двадцять чотири гривні 11 копійок) - прострочені відсотки за кредитом;

- 836 грн 92 коп (вісімсот тридцять пість гривень 92 копійки) - строкова комісія за обслуговування кредиту (прострочена на дату подання цієї позовної заяви);

- 15 901 грн 48 коп (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот одна гривня 48 копійок) - прострочена комісія за обслуговування кредиту;

- 1858 грн 11 коп (одна тисяча вісімсот п`ятдесят вісім гривень 11 копійок) - штрафи, пені. Станом на 31.03.2021 р. згідно графіку погашення Відповідач не виконував свої зобов`язання по Договору в частині повернення тіла кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом. Кількість днів прострочения станом на 31.03.2021 р. складає 568 днів.

27.07.2021 року ТОВ "ФК"ОМЕГА ФІНАНС" направило на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги № 07-21/2212/Ф і надало строк для погашення суми заборгованості за кредитним договором № 35.223.0319.ФО_К від 20.03.2019 р., яка складає 436131,19 грн.

Повідомлення про відступлення права вимоги № 07-21/2212/Ф від 27.07.2021 було направлено за адресою, яка зазначена в кредитному договорі № 35.223.0319.ФО_К від 20.03.2019 р.

Поштове відправлення було повернуто відправнику - ТОВ "ФК"ОМЕГА ФІНАНС" із зазначенням причини повернення за закінченням терміну зберігання. Вимоги позивача щодо повернення заборгованості не були виконані відповідачем, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами було здійснено шляхом укладення Договорів факторингу про відступлення ТОВ "ФК"ОМЕГА ФІНАНС" належне йому право вимоги .

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, відповідачем за період з 20.03.2019 по 31.03.2021 року погашено тіло кредиту у загальній сумі 3358,57 грн, у зв`язку з чим, станом на 31.03.2021 р. сума заборгованості за тілом кредиту становить 20621,84 грн.

За такого, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС», до якого за договором факторингу № 31/03-2021 від 31.03.2021 року перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , про стягнення з останнього заборгованості за основним боргом в сумі 20621,84 грн.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками.

Згідно із ч.1 ст.1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст. 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 зазначила, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилався на ту обставину, що розмір заборгованості за відсотками становить 3912,84 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку відповідача, останнім за період з 20.03.2019 по 31.03.2021 року сплачено в погашення відсотків за користування кредитними коштами та відсотків за несвоєчасну сплату по кредиту 994,67 грн.

За такого, загальна сума заборгованості по відсоткам станом на 31.03.2021 року становить 3912,84 грн.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту.

Згідно п. 1.4.2 та п. 1.4.3 Кредитного Договору №35.223.0319.ФО_К від 20.03.2019 року, сторони узгодили, що позичальник ОСОБА_1 повиннен сплачувати комісію за обслуговування кредиту в розмірі 3,49 % щомісячно та одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 0,00%.

Згідно розрахунку заборгованості, позивачем нараховано заборгованість за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 16738,40 грн.

У свої постанові від 06.11.2023 року у справі №204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов наступного висновку.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України«Про захистправ споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18Закону України«Про захистправ споживачів» з набуттям чинності Закону України«Про споживчекредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8Закону України«Про споживчекредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України«Про споживчекредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8Закону України«Про споживчекредитування» Правління Національногобанку Українипостановою від08червня 2017року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України«Про споживчекредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України«Про споживчекредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11Закону України«Про споживчекредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12Закону України«Про споживчекредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України«Про споживчекредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зі змісту п.1.4.2та п.1.4.3Кредитного Договору№35.223.0319.ФО_Квід 20.03.2019рокута стовпчика 7.2 Графіку платежів, що є додатком № 1 до Договору, вбачається, що Банком не зазначено, що саме входить в структуру плати за обслуговування кредиту, в тому числі не зазначено, чи включає в себе обслуговування кредиту плату за послуги банку, безоплатність яких передбачена Законом України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, передбачена у Додатку №1 до кредитного договору №35.223.0319.ФО_К від 20.03.2019 року «Графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення орієнтованої вартості кредиту та реальної річної процентної ставки».

Як вбачається з вищевказаного Додатку №1, між АТ «ЮНЕКС БАНК», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС», та відповідачем ОСОБА_1 узгоджено графік погашення кредиту, в тому числі і платежі за додаткові та супутні послуги, які включають:

-за відкриття рахунку 0,00 грн.;

-комісія за обслуговування кредиту 836,92 грн щомісячно;

-комісія за надання кредиту 0,00;

-інші послуги 0,00 грн;

-комісійний збір 0,00 грн;

-інша плата за послуги кредитного посередника 0,00 грн.

Отже, в даному кредитному договорі №35.223.0319.ФО_К від 20.03.2019 року зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку відповідача, останнім за період з 20.03.2019 по 31.03.2021 року сплачено в погашення комісії за обслуговування кредиту 4184,60 грн.

За такого, загальна сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту станом на 31.03.2021 року становить 16738,40 грн.

Враховуючи, що банк зазначив перелік послуг за обслуговування кредиту і погодив їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, що відповідає нормам Закону України«Про споживчекредитування» та позиції Верховного Суду щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту, суд дійшов висновку про правомірне нарахування кредитодавцем комісії у розмірі 16738,40 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Щодо стягнення штрафів та пені.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За принципами, закріпленими в ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За змістом правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові №6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Так, з позову вбачається, що позивачем нараховано відповідачу 1858,11 грн штрафних санкцій, які являють собою штрафи та пеню за порушення виконання зобов`язання.

Тобто позивач просить стягнути з відповідача два види штрафних санкцій і штрафи, і пеню, які в загальному розмірі становлять 1858,11 грн, однак, є різними видами цивільно-правової відповідальності.

З огляду на вищевказане, до відповідача неможливо застосувати одночасно два види відповідальності, і штрафи, і пеню, за одне порушене зобов`язання.

Матеріали справи не містять розрахунку окремо нарахованих штрафів та окремо нарахованої пені, а тому суд позбавлений можливості, у даному випадку, притягнути відповідача до одного виду цивільно-правової відповідальності (або штраф, або пеня), а тому суд відмовляє в стягненні 1858,11 грн штрафів та пені.

Щодо застосування строків позовної давності.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив застосувати строки позовної давності, мотивуючи це тим, що вимоги позивача, який звернувся до суду з даним позовом 05.12.2023 року, про стягнення заборгованості за періодичними (ануїтетними) платежами до 05.12.2020 року виходять за межі позовної давності.

Так, відповідно до ст. ст. 256, 257, 258, 261 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, зобов`язання з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання.

Заява позичальникане містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) у своїх рішеннях надав тлумачення позовної давності, як законного права правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, а тому перед застосуванням позовної давності належить з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право не було порушено, суд відмовляє в позові у зв`язку з його необґрунтованістю. В разі встановлення судом порушеного права, але позовна давність за такими вимогами сплила, про що заявила інша сторона, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.

Відповідно до умов Кредитного договору №35.223.0319.ФО_К від 20.03.2019 р. строк дії даного договору до 20 березня 2022 року (день остаточного повернення кредиту).

Станом на 20.03.2022 р. ОСОБА_1 не повернув суму коштів, які він отримав за кредитним договором, а також проценти за користування кредитними коштами та комісію за обслуговування кредиту, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строк. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

За зобов?язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною другою цієї ж статті визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у медіа. Отже, перебіг строку позовної давності за позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №35.223.0319.ФО_К від 20.03.2019 р. розпочалася з дня закінчення терміну повернення коштів за кредитним договором, тобто з 20.03.2022 р., а відтак строк позовної давності не є пропущеним відповідно до вимог ст.253, 257, 258 ЦК України.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від19.03.2014у справі№6-14цс14 та від 30.09.2015 у справі №6-154цс15, які були підтримані Великою палатою ВС у постанові від 28.03.2018 по справі №444/9519/12, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування, згідно з ч.5 ст. 261 ЦК України, починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Таким чином, у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Разом з тим, 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено в подальшому на всій території України, згідно з постанов Кабінету міністрів України.

Постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 воєнний стан було запроваджено з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому його було продовжено до 14 лютого 2024 року відповідно до указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 10211 від 06.11.2023 р. 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX, відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 258, 259, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Отже, строк позовної давності відповідно до п.19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Позовна вимога ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» в частині стягнення заборгованості за періодичними (ануїтентними) платежами, а саме: процентами за користування кредитними коштами, комісії за обслуговування кредиту та пені розпочинається на строк дії карантину (11.03.2020 р.) починаючи з 01.09.2020 р. (період невиконання зобов`язань за кредитним договором), який відмінено з 01.07.2023 р., але продовжено строком дії воєнного стану, який розпочався із 24.02.2023 р.

Отже, враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом 05.12.2023 року, а строки, передбачені ст.ст. 257,258 ЦК України продовжені вищевказаними нормативно-правовими актами, суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, а тому заява відповідача про застосування строку позовної давності застосуванню не підлягає.

Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, з урахуванням балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи позови у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення та стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 41 273,08 грн.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої, третьої статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною четвертою статті 10ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17Закону України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України"Просудоустрій істатус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорівмають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За такого, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 95,69%, а саме: 2568,32 грн (41273,08 грн х 100 / 43131,19 грн = 42,5%; 2684,00 х 42,5% / 100 %).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 549, 610-612, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247, 280-285 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«ОМЕГА ФІНАНС»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №35.223.0319.ФО_К від 20.03.2019 року у загальній сумі 41273,08 грн (сорок одна тисяча двісті сімдесят три гривні 08 копійок), яка складається з: тіло кредиту - 20621,84 грн; проценти за користування кредитними коштами та за несвоєчасне погашення кредиту - 3912,84 грн; комісія за обслуговування кредиту - 16738,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» витрати на судовий збір у сумі 2568,32 грн (дві тисячі п`ятсот шістдесят вісім гривень 32 копійки).

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС», юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 12, офіс 1007, код ЄДРПОУ: 42436323.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено: 11 червня 2024 року.

Суддя Н.П. Черенкова