Рішення № 119673953, 06.06.2024, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/491/24

Провадження № 2/135/206/24

РІШЕННЯ

іменем України

06.06.2024 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі:головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні ум. Ладижині Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ"Іннова Фінанс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 23.12.2022 між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ "Іннова Фінанс" був укладений договір позики № 39561222. Згідно умов якого відповідачу надано кредит в сумі 3000 грн строком на 15 днів, із сплатою процентів у розмірі 1,99% за кожен день користування кредитом. Дата повернення позики 07.01.2023. Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання останнім одноразового індикатора та зазначенням реквізитів банківської картки на рахунок якої позикодавцем було перераховано грошові кошти. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором позики, надавши позичальнику кредитні кошти.

Оскільки відповідач належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань щодо повернення суми позики, за ним утворилася заборгованість станом на день подання позову у розмірі 45 966 грн 30 коп., яка складається: 3000 грн заборгованість за тілом кредиту; 42 966 грн 30 коп. заборгованість за процентами.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути із відповідача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 45 966 грн 30 коп. та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Клопотання про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи за наявності поважних причин до суду не направив.Відзиву на позов суду не подав.

Відтак, справу розглянуто за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідно до ст.13ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81ЦПКУкраїни кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Статтею 628 ЦК Українипередбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно дост. 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронній документи та електронний документообіг», електронний документ-документ, інформація в якому зафіксованау виглядіелектронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі,придатній дляприймання йогозмісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначеност. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується, зокрема,Законом України «Про електронну комерцію».

Як вбачається з позову та доданих до нього документів, договір між кредитором та позичальником був підписаний електронним підписом останнього (відповідача), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, тобто був укладений в електронній формі відповідно до вимогЗакону України «Про електронну комерцію».

Наведене узгоджуєтьсяз правовоюпозицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243ск20), від 02 листопада 2021 року у справі №243/6552/20.

Судом встановлено,що 23.12.2022 між ТОВ "Іннова Фінанс" та ОСОБА_1 укладено договір позики №39561222.

Як вбачається з матеріалів справи, договір позики містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, в них зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Таким чином суд вважає встановленим факт укладення ОСОБА_1 договору позики №39561222 від 23.12.2022 із дотриманням вимогстатті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Договоромвизначено (п.1.1.),що за цим договором позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику на суму у розмірі 3000 грн шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п.1.3., п.1.4. та /або п.1.5. цього договору, його додатків.

Згідно п.1.1.4. договору, дисконтна (знижена) процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми Лояльності ТОВ "Іннова Фінанс" -1,99% на день (726,35% річних).

Згідно п.1.2. договору, строк позики (строк дії договору) становить 15 днів.

В п.1.3.2. договору зазначено, що дата повернення позики 07.01.2023.

Таким чином, згідно договору ОСОБА_1 надано позику в сумі 3000 грн строком на 15 днів, із сплатою процентів у розмірі 1,99% за кожен день користування кредитом.

23.12.2022 позивачем кредитні кошти в сумі 3000 грн відправлені ОСОБА_1 шляхом зарахування на карту через систему WayForPay, що підтверджується повідомленням №4777-ВП від 15.04.2024.

Позивач зазначає, що заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №39561222 від 23.12.2022 станом на 16.04.2024 становить 45 966 грн 30 коп, з яких: 3000 грн заборгованість за тілом кредиту; 42 966 грн 30 коп. заборгованість за процентами.

Однак, позивачем до позовної заяви не додано розрахунку вказаної заборгованості.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ "Іннова Фінанс" позивачем надано Додаток №1 до договору №39561222 від 23.12.2022 - таблицю обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику, згідно з якої заборгованість ОСОБА_1 за кредитом за 15 днів становить 3895 грн 50 коп., з яких: 3000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 895 грн 50 коп. заборгованість за процентами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно зстаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положенняпараграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

За змістом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивачем доведено надання позичальникові грошових коштів в сумі 3000 грн за кредитом від 23.12.2022 за умов договору позики №39561222.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за процентамив сумі42966 грн 30 коп..

Однак, зазначена сума заборгованості в повній мірі не підтверджені належними доказами та суперечать умовам договору позики.

Згідно зпропозицією проотримання кредиту від 23.12.2022 відповідно до умов договору позики №39561222 товариство надало позичальникові грошові кошти (кредит) в розмірі 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Процентна ставка за користування кредитом1,99% від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку користування кредиту.

Строк користування кредитом становить 15 днів.

Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, розміщеними на офіційному сайті ТОВ Іннова Фінанс".

Пунктами 1.1.1.4. та 1.2. договору позики передбачено, що строк користування кредитом становить 15 днів, відсоткова ставка до 1,99 %.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження №12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України.

Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитом, нарахованих унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, після спливу строку кредитування, є необґрунтованими.

Так, вірним згідно умов договору буде розрахунок заборгованості за відсотками: 3000 грн розмір заборгованості за кредитом х 1,99% процентна ставка х 15 днів = 3895 грн 50 коп.

Тобто, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні враховуючи відсоткову ставку 1,99 % за один день користування кредитом становить 895 грн 50 коп..

Саме такий розмір і було вказано у Додатку №1 до договору позики №39561222 від 23.12.2022.

Отже,загальний розмірзаборгованості ОСОБА_1 буде становити3895 грн 50 коп.,з яких:3000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 895 грн 50 коп. заборгованість за ставкою 1,99% від суми кредиту за кожен день користування кредитом протягом 15 днів.

При цьому суд враховує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦКУкраїни право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Такі висновки суду відповідають практиці Верховного Суду, в рішеннях якого неодноразово вказувалось на припинення нарахування процентів за кредитом після закінчення строку кредитування при діючому кредитному договорі. Зокрема, підлягає застосуванню і до правовідносин, що склались по даній справі і правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

Позивачем не заявлялись вимоги про стягнення з відповідача коштів на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Тому, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково відповідно до розрахунку заборгованості по відсотках, проведеної судом.

Посилання позивача у позовній заяві на правову позицію Верховного Суду, викладену в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 не спростовують викладені вище висновки суду, а підтверджують те, що щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК Україниправо позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється (п.111).

Таким чином, дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, у достатньому обсязі для ухвалення рішення по суті, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 3895,5 грн.

При цьому, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір в сумі має бути присуджено позивачеві з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач пред`явивпозов назагальну суму 45966 грн 30 коп.. Позов задоволенона суму3895 грн 50 коп.. Відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме 205 грн 29 коп. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 20, 207, 526, 530, 548-550, 610-612, 625, 626, 628, 629, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" (Код ЄДРПОУ 44127243) заборгованість за договором позики №39561222 від 23.12.2022 в розмірі 3895 (три тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) грн 50 коп..

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" 205 грн 29 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя