Рішення № 119673919, 12.06.2024, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/722/24

Провадження № 2/131/185/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 р. м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шелюховського М.В.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Іллінці без фіксації судового процесу технічними засобами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Служби у справах дітей Іллінецької міської ради,

ВСТАНОВИВ:

Іллінецького районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позов обґрунтований тим, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у якому у них народилося двоє синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є повнолітнім та ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 , який після розірвання шлюбу проживати разом із ним та знаходиться на його повному утриманні. Позивач, зазначив, що фактично з моменту коли вони із відповідачем почали проживати окремо остання повністю припинила спілкування із ним та із їх спільними дітьми та перестала виконувати свої батьківські обов`язки по відношенню до сина ОСОБА_5 , не займається його вихованням, не відвідує, не цікавиться його навчанням, а також не надає матеріальної допомоги на утримання сина і взагалі не цікавиться його життям, а тому на підставі викладеного ОСОБА_1 просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок ухилення її від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву, якою свої позовні вимоги підтримав та просить їх задовільнити.

Представник Служби у справах дітей Іллінецької міської ради Вінницької області в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву в якій позов підтримує у повному обсязі та просить суд розгляду справу за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи за місцем реєстрації, відзив на позов або заяву про розгляд справи у його відсутність не подав, тому суд вважає за необхідне провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням статей 280-281 ЦПК України.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, врегульовані Сімейним кодексом України.

Так, судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебували у шлюбі, який відповідно свідоцтва про розірвання шлюбу виданого 17 червня 2010 року серії НОМЕР_1 розірвано (а.с.4).

30 грудня 2007 р. у зазначеному шлюбі у сторін даної справі народився син ОСОБА_4 , про що у Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис № 01, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області 04 січня 2008 року (а.с.8).

Зі змісту акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 (а.с.12) вбачається, що малолітній син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та перебуває на його повному утриманні.

Окрім того, змістом заяви ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідченої приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Нікітчук Н.А. підтверджується той факт, що ОСОБА_2 свідомо відмовилася від виховання та утримання свого сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.30).

Згідно змісту висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_4 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Іллінецької міської ради Вінницької області від 30 травня 2024 р. № 133 орган опіки та піклування вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є доцільним та відповідає інтересам дитини (а.с. 32-35).

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність та допустимість кожного письмового доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовільнити з наступних підстав.

Змістом частини 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до частини 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Згідно частини 2 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Положеннями статей 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини; на кожно0го з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язанні виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із частинами 2, 4 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Змістом пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При цьому згідно роз`яснень, які містяться у пункту 16 даної постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 р. передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 6 Конвенції, держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід`ємне право на життя. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм зловживань, відсутності піклування з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину (стаття 19 Конвенції).

При цьому позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

У статті 9 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 р. встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський Суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини 4 статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

Так, ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 р. (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

В рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Положеннями статі 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. У відповідності до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В свою чергу, відповідач будь-яких заперечень по суті позовних вимог суду не надала, своєї участі у судових засіданнях не забезпечила, що додатково підтверджує небажання приймати участь у житті своєї дитини. За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки зібрані у справі докази свідчать про те, що відповідач, протягом тривалого часу не приділяє належної уваги розвитку свого сина та свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по його вихованню, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується із дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення та не створює умов для отримання належної освіти, від матеріального забезпечення ухиляється натомість, установлено, що всі необхідні умови для належного фізичного та духовного розвитку дитини створено позивачем.

Така поведінка відповідача свідчить про умисність ухилення її від виконання вказаних обов`язків, оскільки відповідач свідомо самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, тому суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідатиме інтересам дитини.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 169 СК України, відповідач, у разі зміни поведінки, способу життя та обставин, що були підставою для позбавлення його батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, а отже є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 148, 150, 155, 164-166 СК України, ст.ст. 10, 12, 76, 81, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, постановою Пленуму ВСУ від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовільнити.

Позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) грн. сплаченого ним судового збору.

Копію цього рішення невідкладно надіслати сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП невідомий, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Іллінецької міської ради Вінницької області, адреса місця знаходження: 22700, м. Іллінці Вінницького району Вінницької області вул. Соборна, 19.

Суддя: