Рішення № 119672119, 30.05.2024, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/24050/23

Провадження № 2/344/1262/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Бабій О.М.

секретаря Волощук Є.Ю.,

за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного товариства «Транс Логістик», третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватного товариства «Транс Логістик», третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 із вимогами про відшкодування моральної шкоди, в розмірі 1 500 000 грн. заподіяної внаслідок ДТП. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 01 грудня 2021 року в м. Івано-Франківську по вул. Вовчинецька сталась ДТП за якої водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом д.н.з. НОМЕР_1 , вчинив наїзд на позивача, який рухався на велосипеді в попутньому напрямку. Внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження та був доставлений до лікувального закладу. Вироком Івано-Франківського міського суду від 23.08.2023 року ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України, зокрема у вироку встановлено, що ДТП сталося у зв`язку із порушенням ОСОБА_4 , правил дорожнього руху, ОСОБА_1 , зазнав ушкоджень, які відносяться до тяжких тілесних пошкоджень. Оскільки шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки - транспортним засобом, то правові підстави відповідальності за даний вид шкоди передбачені ст. 1187 ЦК України. Власником автомобіля марки «INTERCARGO TRUCK F17421», реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії та номером НОМЕР_3 є Приватне підприємство «Транс Логістик» На момент ДТП, обвинувачений ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ПП «Транс Логістик» та виконував свої трудові обов`язки. Після отримання травм, позивач більше не має змоги працювати, пересуватися у звичному режимі, підтримувати побут та господарство. По даний час позивача турбують нестерпні болі в місці заживання ампутованої кінцівки правої ноги, відчувається постійний дискомфорт, свербіж та часто гострі різкі болі. Його дохід обмежується виплатою по інвалідності, якої практично не вистачає на придбання медикаментів та частково продуктів харчування. Обсяг завданої моральної шкоди оцінює в розмірі 1 500 000 грн., що є справедливим та співмірним обсягу завданої йому шкоди немайнового характеру. На момент ДТП автомобіль марки «INTERCARGO TRUCK F17421», реєстраційний номер НОМЕР_1 було застраховано в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ВУСО» з наступними лімітами відповідальності страховика: 260 000 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю; 130 000 грн. за шкоду, заподіяну майну; 2000 грн. (дві тисячі) розмір франшизи. 13.05.2022 року ПАТ «СК «ВУСО» було виплачено позивачу 19885,16 грн. страхового відшкодування, за шкоду пов`язану з тимчасовою втратою непрацездатності. В подальшому рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.02.2023 року стягнуто з ПАТ «СК «ВУСО» в користь позивача 240 114 грн. за шкоду заподіяну здоров`ю, з яких 51 789,57 грн. витрат на лікування, 75 238,24 грн. шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності, 113 086,79 грн. шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності, чим повністю вичерпано ліміт відповідальності страховика, а тому та такий вид шкоди як моральна вказаними виплатами не покривалася взагалі. Відтак, весь обсяг оціненої позивачем моральної шкоди підлягає стягненню з відповідача ПП «Транс Логістик». За наведених обставин позов просив задоволити.

11 січня 2024 року представник відповідача подав заперечення на позовну заяву в яких зазначив, що позовна заява є необґрунтованою, та такою що не підлягає задоволенню. Позивач заявив вимогу по відшкодування моральної шкоди через відсутність грошових коштів як в нього так і в його сім`ї. Позивачем не надано жодного доказу щодо підтвердження розміру моральної шкоди. Вказує що позивач в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди отримав 570 049,76 грн. Водій ОСОБА_4 , як винуватець ДТП, відшкодував всю матеріальну та моральну шкоду про що зазначено в розписці від 29.05.2023 року. У зв`язку із наданою розпискою відповідач вважає, що в даному випадку ОСОБА_4 , компенсував завдану шкоду. А тому за наведених обставин просив в задоволенні позову відмовити.

Третя особа, ОСОБА_4 , надав письмові пояснення в яких зазначив, що в якості компенсації моральної та матеріальної шкоди, заподіяної ним внаслідок ДТП, він передав позивачу грошові кошти в розмірі 7 000 доларів США, що підтверджується розпискою. Також в розписці потерпілий вказав, що не буде мати до нього жодних претензій майнового та морального характеру. Натомість позивачем додатково заявлено до стягнення з ПП «Трасн Логістик», де працює третя особа, 1 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Зазначена сума на відшкодування моральної шкоди є завищеною, не відповідає критеріям розумності та пропорційності, тому просить в задоволенні позову відмовити.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали з мотивів викладених у позові. Додатково позивач зазначив, що зараз не має змоги жити повноцінним життям, шкода яка йому завдана є невідворотною, стан його максимально пригнічений він втратив кінцівку, сам винуватиць ДТП приходив до нього лише один раз.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 500 000 грн, через необґрунтованість такого розміру, вказав що відшкодування шкоди підтверджується розпискою яку надав позивач добровільно, та звертаючись із даним позовом позивач переслідує мету особистого збагачення.

Третя особа ОСОБА_4 , в судовому засіданні вказав. що шкоду відповідачу він відшкодував, про що свідчать розписки, жодних претензій більше позивач до нього не заявляв, вважає що позов до задоволення не підлягає.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

01 грудня 2021 року в м. Івано-Франківськ по вул. Вовчинецька сталась ДТП за якої водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом д.н.з. НОМЕР_1 , вчинив наїзд на ОСОБА_1 який рухався на велосипеді в попутньому напрямку. Внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження та був доставлений до лікувального закладу

Вироком Івано-Франківського міського суду від 23.08.2023 року ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.5-6).

На момент ДТП автомобіль марки «INTERCARGO TRUCK F17421», реєстраційний номер НОМЕР_1 було застраховано в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ВУСО» з наступними лімітами відповідальності страховика: 260 000 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю; 130 000 грн. за шкоду, заподіяну майну; 2000 грн. (дві тисячі) розмір франшизи.

13.05.2022 року ПАТ «СК «ВУСО» було виплачено позивачу 19885,16 грн. страхового відшкодування, за шкоду пов`язану з тимчасовою втратою непрацездатності.

Позивач звертався до відповідача із листом зверненням від 18.07.2022 року про надання матеріальної допомоги (а.с.20).

Згідно довідки про доходи позивача загальна сума його доходу за період з 06.01.2021 року по 31.12.2021 року становив 102721,64 грн (а.с.32).

Відповідно до розписки від 02.12.2021 року дружина позивача отримала від ОСОБА_4 20 000 гривень.

Згідно розписки від 29.05.2023 позивач отримав від ОСОБА_4 7 000 доларів США, в розписці зазначається, що позивач жодних претензій матеріального і морального характеру особисто до ОСОБА_4 не має (а.с.114).

Згідно довідки про доходи позивача №1401 7548 0234 7415 сума пенсії за період з 01.07.2022 року по 31.03.2023 року становила 18 439,35 грн (а.с.33).

Згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 13.02.2023 року стягнуто з ПАТ «СК «ВУСО» в користь позивача 240 114,60 грн. за шкоду заподіяну здоров`ю, з яких 51 789,57 грн. витрат на лікування, 75 238,24 грн. шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності, 113 086,79 грн. шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності, чим повністю вичерпано ліміт відповідальності страховика (а.с.22-25).

Як вбачається із копії подорожнього листа, на момент ДТП третя особа ОСОБА_4 виконував роботу для відповідача, керував транспортним засобом, який належить відповідачу (а.с.13-15).

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

До характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Внаслідок порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_5 , згідно висновку судово-медичної експертизи отримав тілесні ушкодження у вигляді травми правої ноги, з неповним травматичним відривом правої гомілки на межі середньої та нижньої третини з обширним дефектом м`яких тканин та кісток правої гомілки, пошкодженням правої передньо-гомілкової артерії, закритим черезвертельним переломом стегнової кістки (верхня третина) із зміщенням відламків, що викликало необхідність проведення операцій: «Висічення уражених ділянок шкіри та підшкірної тканини ноги». Остеосинтез» «Тракція, монтування системи скелетного витягу», «Тромбектомія із стегнової вени. Тромбектомія з сафено - неморального з`єднання справа, «Кросектомія справа», «Закрита репозиція перелому стегнової кістки з внутрішньою фіксацією», «Секвестректомія великогомілкової кістки», «Ампутація нижче коліна», «висічення м`яза, некротомія тканин кукси правої гомілки», «Ампутація нижче коліна. Реампутація», «Дермальний клапоть. Аутодермопластика», - яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, які викликали стійку втрату працездатності. В процесі відновлення позивачу було ампутовану кінцівку. За наслідками ДТП позивач зазнав зміни в ритмі звичного життя, був звільнений з роботи, після отримання травми не має змоги працювати, більшість часу прикутий до ліжка та не має змоги заробляти кошти, даний факт стороною відповідача не спростований.

Позивачу дійсно завдана невідворотна шкода здоров`ю внаслідок чого він переживає душевні страждання та йому завдано моральної шкоди.

Однак, суд бере до уваги і той факт що, у вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.08.2023 року по справі № 3445539/23 щодо обвинувачення ОСОБА_4 зазначається, про надання від ОСОБА_4 на користь Позивача 50 000 грн. на лікування та відновлення, а також виплату позивачу 7 000 додарів США на відшкодування шкди.

Цивільна відповідальність автомобіля INTERCAGO TRUCK F17421 держ. номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «СК «ВУСО», згідно полісу №204161983 від 24.05.2021 року. Позивач в рамках вищевказаного полісу ПП «Транс Логістик» отримав від ПАТ «СК «ВУСО» 259 999,76 грн.

ОСОБА_4 29.05.2023 року в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди передав Позивачу 7000 дол. США, що еквівалентно 260 050,00 грн.

Отже, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди позивач загалом отримав 570 049,76 грн.

Позивач просить стягнути із відповідача, роботодавця ОСОБА_4 , моральну шкоду в розмірі 1 500 000 гривень.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Суд приходить до переконання, що позивач до позову не надав належних доказів на підтвердження заявленої суми моральної шкоди у розмірі 1 500 000 грн., ця сума є завищеною, незважаючи на характер тілесних ушкоджень, які отримав позивач та враховуючи те, що винуватець ДТП добровільно відшкодував шкоду.

Верховний суду України в своїх численних рішеннях зазначав, що «Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу».

Враховуючи все вище зазначене суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, та стягнення із відповідача на користь позивача завданої моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 100 000грн., тому з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1500 грн.

Що стосується витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом з тим ч. 3 ст. 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник позивача в судових дебатах зазначила, що клопотання про відшкодування судових витрат та їх розмір буде заявлено в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України.

А тому, питання щодо судових витрат на даний час не вирішується.

Представник відповідача доказів на понесення витрат на правничу допомогу суду не надав, хоча заявляв про такі витрати у письмових запереченнях.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 23, 1167, 1172, 1187 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 137, 141, 259, 263, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного товариства «Транс Логістик», третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з приватного товариства «Транс Логістик», юридична адреса: 52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт Слобожанське, вул. Теплична, буд.27-С, код ЄДРПОУ 34307753 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з приватного товариства «Транс Логістик», юридична адреса: 52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт Слобожанське, вул. Теплична, буд.27-С, код ЄДРПОУ 34307753 на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України із зарахуванням на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 1500 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний тест рішення складено та підписано 10 червня 2024 року.

Суддя Бабій О.М.