Ухвала суду № 119669691, 06.06.2024, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 558/333/13-ц

номер провадження 4-с/558/1/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року селище Демидівка Рівненської області

Демидівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Мельник Д.В.,

секретар судового засідання Березюк І.М.,

за участю:

представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Шевчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу боржника ОСОБА_1 на бездіяльність державних виконавців відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Демидівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державних виконавців відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Демидівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

Згідно скарги, на нерухоме майно ОСОБА_1 11.08.2014 року на підставі постанови Демидівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 11.08.2014 року було накладено арешт та оголошено заборони на його відчуження ВП № 44274806 від 07.08.2014 року (номери записів про обтяження 6638564 та 6630964). Також, відділом державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було накладено арешт на належне йому нерухоме майно на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП № 49645362 від 23.12.2015 року (номер запису обтяження 13263604).

На даний момент будь-яких виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 немає, вони завершені.

На письмові заяви ОСОБА_1 до вищевказаних відділів державної виконавчої служби йому було відмовлено у знятті арешту з його майна.

Посилаючись на норми Закону України «Про виконавче провадження» інші норми чинного законодавства, скаржник просить зобов`язати відділи державної виконавчої служби скасувати накладені на його майно арешти.

У своїх відзивах на скаргу ОСОБА_1 представник державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції К.Кобзар та представник Демидівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції О.Якимець вважають скаргу безпідставною, так як ОСОБА_1 , як боржник не виконав майнових зобов`язань перед стягувачем ПАТ КБ «Приватбанк». Таким чином, у державних виконавців відсутні законні підстави для зняття арешту з нерухомого майна.

Під час розгляду скарги по суті 24.05.2024 року представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Шевчук В.В. скаргу підтримав, просить її задовольнити. Сторона скаржника акцентувала увагу на тому, що виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 на даний момент немає, будь-яких претензій зі сторони стягувача ПАТ КБ «Приватбанк» також немає. Накладений арешт на майно ОСОБА_1 позбавляє його, як власника, вільно розпоряджатися належним йому майном.

Представники відділів державної виконавчої служби К.Кобзар та О.Якимець під час розгляду скарги по суті 24.05.2024 року вважають скаргу безпідставною, так як ОСОБА_1 , як боржник не виконав майнових зобов`язань перед стягувачем ПАТ КБ «Приватбанк». Таким чином, у державних виконавців відсутні законні підстави для зняття арешту з нерухомого майна. При цьому, представники підтвердили, що на даний момент виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 у даних державних органах немає.

Представник стягувача ПАТ КБ «Приватбанк» на розгляд скарги не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце її розгляду (а.с.22, 45, 63,70).

Дослідивши докази по справі, встановивши фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення скарги ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що у Демидівському відділі державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження№4427806 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 15.05.2024 року Демидівським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитом в сумі 4820,10 доларів США. В межах здійснення виконавчого провадження 17.08.2014 року було накладено арешт на майно боржника, а потім було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а виконавчий документ було скеровано для подальшого виконання за належністю до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції(а.с.12).

Відповідно до інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно посадовими особами відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Демидівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 11.08.2014 року та 23.12.2015 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження (а.с.6-9).

Відповідно до письмових заяв ОСОБА_1 від 19.04.2024 року до державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Демидівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції йому було відмовлено у знятті арешту із належного йому майна. При цьому, йому було повідомлено про відсутність у даних державних органах виконавчих документів про стягнення з нього на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором (10-15).

Відповідно дост.447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Норми ч.1ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» вказують, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документу зв`язку із його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу. Проте, норми ч.1 ст.40 вищевказаного Закону вказують, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Норми ч.5 ст.59 Закону України « Про виконавче провадження» надають суду право знімати арешт із нерухомого майна боржника.

Стаття 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини, основоположних свобод передбачає, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в прядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосовано лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків встановлених частиною другою ст. 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Касаційний цивільний суд Верховного суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №2/0301/806/11 (провадження №61-3814св22) наголосив, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Приймаючи рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 суд бере до уваги позицію стягувача ПАТ КБ «Приватбанк» який був учасником розгляду скарги та неодноразово повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. При цьому, ПАТ КБ «Приватбанк» свою позицію по вирішенню скарги не скерував до суду.

Суд приходить до висновку, що накладений арешт на майно позивача ОСОБА_1 перешкоджає йому реалізувати своє право на вільне розпорядження майном.

Таким чином, дослідженні судом обставини, дають суду право зробити висновок,що накладений арешт втратив свою актуальність та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16, 317, 391 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 77, 78, 81, 141, 258, 259, 265, 268, 280, 447 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )на бездіяльністьдержавних виконавціввідділу державноївиконавчої службиу містіЛуцьку Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(ЄДРПОУ 35041370,43025місто Луцьквулиця Винниченкабудинок №27аВолинської області),Демидівського відділудержавної виконавчоїслужби уДубенському районіРівненської областіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (ЄДРПОУ 34802377, 35200, селище Демидівка вулиця Луцька будинок № 100 Дубенського району Рівненської області), стягувач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001 місто Київ вулиця Грушевського будинок № 1), задовольнити повністю.

Зобов`язати Демидівський відділ державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з нерухомого майна належного ОСОБА_1 , що були накладені 11.08.2014 року на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП № 44274806 від 07.08.2014 року (номери записів про обтяження 6638564 та 6630964).

Зобов`язати відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з нерухомого майна належного ОСОБА_1 , що був накладений 15.02.2016 року на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП № 49645362 від 23.12.2015 року (номер запису обтяження 13263604).

Копію ухвали направити учасникам справи.

Учасники справи, а також особи які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити ухвалу безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне провадження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складений 11.06.2024 року.

Суддя Дмитро МЕЛЬНИК