Ухвала суду № 119668019, 12.06.2024, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3823/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Кочко В.К., вивчивши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання

ВСТАНОВИВ:

В провадження судді Овідіопольського районного суду Одеської області Кочко В.К., надійшла скарга ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання.

Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області по справі №509/3823/19 від 08.02.2024 року, позов Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Кабінета Міністрів України, Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки задоволено та вирішено: визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 726897 на право власності на земельну ділянку площею 0,0200 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123782000:02:004:3984, виданий ОСОБА_4 на підставі рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 30.05.2011 № 284-VI; - витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь держави в особі Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, ідентифікаційний код 00034022), Одеського квартирно-експлуатаційного управління (вул. Армійська 18, м. Одеса, ідентифікаційний код 08038284) зі складанням акту приймання-передавання земельну ділянку загальною площею 0,0200 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123782000:02:004:3984; - стягнути у солідарному порядку з Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону витрати зі сплати судового збору у розмірі 3842,00 грн.

Ухвалою Овідіопольського районного суду від 11.06.2024 р., заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 08.02.2024 р. по справі 509/3823/19 - залишено без задоволення.

Адвокат Чернієнко О.В. представляв інтереси ОСОБА_2 та представляє інтереси ОСОБА_1 .

Доходжу висновку про необхідність задоволення самовідводу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод(далі - КЗПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом (п. 1). Як зазначається у п. 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухвалених 17.11.2010 р., зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом» (п. 11).

Крім того, відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з`їзду суддів України від 22.02.2013 р., неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Підставою заявлення самовідводу є намір уникнути сумнівів у осіб, які приймають участь у справі у неупередженості судді Кочко В.К.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.06. у справі «Білуга проти України», від 28.10.98. у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначаються завдання суду. Зокрема, вказаною статтею передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

Згідно ч. 7 ст. 56 "Закону України Про судоустрій і статус суддів", суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Відповідно до пункту 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішені спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в неупередженості, повинен заявляти самовідвід або бути відведений.

Для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.

Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав люди, (Справа Індра проти Словакії) щодо проблеми, яка може виникнути, якщо суддя приймає участь у двох провадженнях, що стосуються одних фактів, а також з метою уникнення численних заяв про неупередженість судді при розгляді справи, вважаю, що з даних підстав заявити самовідвід, який задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 39, 40, 41 ЦПК України, п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року

УХВАЛИВ:

Самовідвід судді Овідіопольського районного суду Одеської області Кочко В.К. у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання - задовольнити.

Матеріали скарги (номер провадження 4-с/509/24/24, номер справи 509/3823/19) передати до канцелярії Овідіопольського районного Одеської області для здійснення автоматизованого розподілу судової справи між суддями згідно вимог законодавства.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Кочко В.К.