Постанова № 11966643, 27.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн.№ 27/260

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 жовтня 2010 року 11:15 № 2а-9647/10/2670

за позовомКиївського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс"

простягнення штрафних санкцій в розмірі 5 048,00грн.

Суддя О.В.Головань

Секретар Г.А.Тітова

Представники:

Від позивача: Храбан О.В. довіреність № 04-02/171 від 31.08.10р.

Від відповідача: Харченко А.В. довіреність № 14 від 03.08.10р.

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про стягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, передбачених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" № 875-ХІІ від 21.03.91р. у розмірі 5000,00 грн. та 48,00 грн. - пені.

В судовому засіданні 27.10.10р. оголошено резолютивну частину постанови про задоволення позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.10р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" подало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність працівників облікового складу відповідача становила 13 осіб, з яких не було працевлаштовано жодного інваліда, як це передбачено вимогами ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України"

Відповідно до приписів ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Отже, виходячи з середньооблікової чисельності працівників облікового складу відповідача чотирьохвідсотковий норматив працевлаштованих інвалідів повинен складати 1 особу.

У звязку з недотриманням відповідачем вказаного нормативу працевлаштування інвалідів у 2009 р. позивач звернувся до суду з позовом про застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, в порядку ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України".

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач зазначає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі, спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів України"). Жодною нормою законодавства не передбачено обовязок підприємства, що використовує найману працю, щодо самостійного виявлення інвалідів з метою їх обовязкового подальшого працевлаштування.

Відповідачем 20.10.06р. до Шевченківського районного центру зайнятості поданий звіт про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів форми №3-ПН з зазначенням кількості вільних робочих місць по кожній професії для працевлаштування інвалідів. У вказаому звіті відповідач повідомляв про наявність одного вільного робочого місця для працевлаштування інвалідів.

Крім того, відповідач додатково звертався до ПГО "Центр соціальної трудової реабілітації та працевлаштування інвалідів", Головного центру професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів, Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів упродовж 2006 р. Однак вказаними організаціями також не направлено для працевлаштування жодного інваліда.

За таких обставин, на думку відповідача, ним вчинено всі необхідні для виконання вимог законодавства щодо працевлаштування інвалідів дії, і його вина у працевлаштуванні меншої кількості інвалідів, ніж передбачено ст. 19 Закону, відсутня.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

У відповідності до ч. 2, 3 вказаної статті Закону та ч. 2 ст. 12 Закону України "Про охорону праці" роботодавці, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно із ч. 3 ст. 18 Закону Роботодавці зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

П. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, встановлено, що звіт про зайнятість і працевлашту-вання інвалідів роботодавці подають до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року №42 затверджена форма звітності № 10-ПІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкція щодо її заповнення. Згідно із п. 3.1. Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п. 3.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №1442/11722. За таким же правилом визначається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Щодо обов'язку роботодавця подавати інформацію до органів центру зайнятості щодо наявності вакансій, на які могли би бути працевлаштовані інваліди, суд зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи в останнє відповідач звертався до Шевченківського районного центру зайнятості зі звітом про наявність вакансій у жовтні 2006 р., тоді як після цієї дати жодна інформація про наявність робочих місць для інвалідів позивачем не подавалася, зокрема, щодо наявності вакансій 2009 р. органи центру зайнятості також не інформувалися.

Таким чином, за період 2009 р. робоче місце для інваліда відповідачем не створювалося.

У випадку його створення на виконання вимоги ст. 18 Закону саме відповідач мав поінформувати уповноважені державні органи для скерування інвалідів з метою працевлаштування.

За відсутності такої інформації як центр зайнятості, так і позивач були позбавлені можливості на виконання покладених на них обов'язків врахувати надану інформацію про вакансію та повідомими зацікавлених осіб про її існування.

Ст. 20 Закону передбачено, що роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, а підприємства на яких працює від 8 до 15 осіб у розмірі половини середньої річної заробітної плати.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються особами, зазначеними в ч. 1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України (ч. 4).

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Судом встановлено, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у кількості одного робочого місця, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ "Кімет-Плюс" у 2009 році становить 13 осіб; норматив одне робоче місце; середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність 0 осіб.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника ТОВ "Кімет-Плюс" 10 000,00 грн. Сума адміністративно-господарських санкцій, становить 5 000,00 грн.( 5 000,00 грн. (заробітна плата за півроку, оскільки заборгованість відповідача по сплаті штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів за 2010 рік) х 1 (норматив робочого місця)).

Відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" та постанови Кабінету Міністрів України "Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів" № 70 від 31.01.07р., розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 48,00 грн. (1,5 грн. (сума пені за один день прострочення) х 32 дні (період існування боргу з 16.04.10р.(ч. 4 ст. 20 Закону України 875-ХІІ від 21.03.91р.- 17.05.10р.)).

Загальна сума адміністративно-господарської санкції та пені, яка відповідачем не сплачена та підлягає стягненню складає 5 048,00 грн..

Згідно із ч.ч. 9, 10 ст. 20 Закону передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за ст.ст. 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Кімет-Плюс" адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 5048,00 грн..

Керуючись ст.ст. 160-163, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" (04416, м. Київ, вул. Старокиївська, 10/3; код 240987895) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (03150, м. Київ, вул. Боженка, 86-г; р/р 31219230700001 в ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код 24262621, код призначення платежу 5007000001) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2009 ріку розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. та пені у розмірі 48(сорок вісім) грн. 00 коп.

3. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя О.В. Головань

Повний текст постанови

виготовлено і підписано 27.10.10 р.