Вирок № 119664830, 12.06.2024, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 12.06.2024

Справа № 334/2426/23

Провадження № 1-кп/334/261/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі у спеціальному судовому провадженні кримінальне провадження № 1-кп/334/261/24, відомості про яке внесені 25 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023080010000015, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Енергодара Запорізької області, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який у шлюбі не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, проживає за адресою; АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною сьомою статті 111-1 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 ,

встановив:

ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді контролера (помічника гранатометника) 1 відділення взводу реагування 1 спеціальної комендатури військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у військовому званні «старший сержант», маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання Російською Федерацією території м. Енергодара та інших населених пунктів Запорізької області, будучи обізнаним, що відповідно до законодавства України органи поліції утворює, ліквідує та реорганізовує Кабінет Міністрів України, у липні 2022 року з власної ініціативи добровільно розпочав службу у черговій частини так званої «народної міліції м. Енергодара», тобто незаконно створеному правоохоронному органі, підпорядкованому окупаційній адміністрації Російської Федерації.

Умисні дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за частиною сьомою статті 111-1 КК України як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

Судове провадження здійснювалось за відсутності обвинуваченого ОСОБА_3 (in absentia), який показання суду не надавав та будь-яких клопотань не заявляв. Водночас, дане судове провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника адвоката ОСОБА_5 .

Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_3 , а також інформація про процесуальні документи у кримінальному провадженні надсилались та публікувались відповідно до вимог статті 323 КПК України.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову обвинуваченого ОСОБА_3 , належним чином повідомленого про здійснення судового провадження, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в суді.

В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_3 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (підпункт «g» пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статті 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник адвокат ОСОБА_5 зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим та з`ясувати у нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. При дослідженні судом доказів не встановлено грубого порушення закону при їх отриманні, що тягне за собою їх недопустимість. Просив врахувати, що обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому під час судового провадження не встановлені, а обставиною, що пом`якшує йому покарання є утримання ним неповнолітньої дитини.

Захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого під час судового провадження та висловив свою позиції з приводу доведеності вини останнього в інкримінованому йому злочині.

Суд визнав загальновідомою обставиною і такою, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України (у тому числі м. Енергодара Василівського району Запорізької області), яка розпочалася із повномасштабного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними доказами.

Показаннями свідка ОСОБА_7 , відповідно до яких з обвинуваченим він знайомий, оскільки останній є його підлеглим при проходженні військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. В теперішній час обвинувачений виведений за склад військової частини, але не звільнений з військової служби. 24.02.2022 військова частина, яка займалась охороною ЗАЕС, була піднята по «Тривозі». Обвинувачений був призначений на рубіж оборони, де і виконував бойові завдання. 03.03.2022 російські війська захопили м. Енергодар. В цей час обвинувачений сумлінно виконував обов`язки військової служби та давав відсіч агресору. Після захоплення ЗАЕС особовий склад військової частини був роззброєний. Військовослужбовці були допитані військовослужбовцями РФ та відпущені по домівках під письмові зобов`язання не чинити опір військовослужбовцям РФ та з`являтись за викликом до представників ФСБ для профілактичних бесід. Під час цих бесід відбувалось схиляння особового складу військової частини до переходу на бік агресора. 25.03.2022 він отримав наказ виводити особовий склад військової частини з окупованої території. Вказаний наказ він довів підлеглим. Обвинуваченому також був доведений вищевказаний наказ. Особовий склад став залишати окуповану територію невеликими групами через гуманітарний коридор у АДРЕСА_2 . Проте на окупованій території залишилось 86 військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. 85 86 відсотків особового складу залишило окуповану територію. Про вихід особового складу йому звітували офіцери. 12.07.2022 він також залишив окуповану територію, оскільки на той час співробітники ФСБ вже дізнались про те, що особовий склад військової частини залишає окуповану територію. Він був евакуйований через Каховське водосховище. У другій половині травня 2022 року він особисто бачив обвинуваченого у формі «народної міліції» біля колишнього відділу поліції. В подальшому обвинувачений став агітувати особовий склад військової частини, який ще залишався на окупованій території, переходити на бік окупаційної влади. Також у соцмережах обвинувачений публікував дописи, в яких негативно ставився до України та прославляв РФ. Обвинувачений перебував у шлюбі, але розлучився, має на утриманні неповнолітню доньку.

Показаннями свідка ОСОБА_8 , згідно з якими він є заступником командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій обвинувачений проходить військову службу. Обов`язком військової частини є охорона та оборона ЗАЕС. Військову службу у військовій частині проходили та проходять військовослужбовці за контрактом. Російські війська увійшли до м. Енергодара о 17.00 годині 03.03.2022 та сходу попрямували до ЗАЕС. Обвинувачений зі своїм підрозділом перебував на території ЗАЕС та виконував накази, зброю не полишав. Далі росіські військовослужбовці захопили ЗАЕС та роззброїли особовий склад військової частини. Всі військовослужбовці військової частини написали зобов`язання не застосовувати зброю проти росіян та були відпущені по домівках. Командири військової частини були допитані співробітниками ФСБ та також відпущені по домівках. Він залишив окуповану територію 04.06.2022. До цього він бачив обвинуваченого лише одного разу у травні, коли той розмовляв з російським військовослужбовцем. У подальшому військовослужбовці військової частини, які залишили окуповану територію, розповідали, що обвинувачений співпрацює з окупаційною владою, телефонував колегам та агітував повертатись на окуповану територію для служби у російській поліції. Обвинувачений був одружений та мав неповнолітню дитину.

Показаннями свідка ОСОБА_9 , яка пояснила, що проходить військову службу на посаді начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, де також проходив військову службу обвинувачений. Після захоплення ЗАЕС від особового складу військової частини російськими військовослужбовцями були відібранні зобов`язання про незастосування зброї та особовий склад був розпущений по домівкам. У березні 2022 року був отриманий наказ про вихід особового складу з окупованої території, яку вона залишила 29.06.2022. На час окупації вона проживала у гуртожитку, який розташований біля будівлі поліції. За 2-3 дні до виїзду з окупованої території вона бачила, як обвинувачений виходив з будівлі відділу поліції. Він був одягнути у однострій за написом «Полиция». Від колеги вона дізналась, що обвинувачений агітував її перейти на бік окупаційної влади. Наразі обвинувачений перебуває на окупованій території. Він розлучений та має на утриманні дитину.

Показаннями свідка ОСОБА_10 , відповідно до яких він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Обвинувачений був його підлеглим. ЗАЕС була захоплена російськими військами з 03 на 04.03.2022. Після цього особовий склад військової частини був роззброєний та розпущений по домівкам. Приблизно через 1,5 2 місяці поступив наказ командира про вихід з окупованої території. Він оповістив підлеглих, у тому числі і обвинуваченого, про наказ у телефонному режимі. Вихід особового складу відбувався неорганізовано через небезпеку. Окуповану територію він залишив 30.05.2022. При оповіщенні обвинуваченого, той повідомив, що зрозумів наказ, але у подальшому не виконав його. Зі слів підлеглих йому стало відомо, що обвинувачений став співпрацювати з ворогом, влаштувавшись на службу до «народной милиции». Теперішнє місцезнаходження обвинуваченого йому не відоме, на зв`язок він не виходить. Чув, що обвинувачений був звільнений з військової служби. Під час служби обвинувачений інколи з`являвся на службу з остаточними ознаками алкогольного сп`яніння.

Показаннями свідка ОСОБА_11 , згідно з якими раніше він проходив військову службу разом з обвинуваченим у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. 04.03.2022 відбулось захоплення ЗАЕС російськими військами. Особовий склад військової частини потрапив у полон та надав розписки про незастосування зброї до військовослужбовців РФ, не ведення бойових дій. Після чого були розпущені по домівкам із зобов`язанням з`являтись за викликом для допитів. Командир військової частини ОСОБА_7 майже постійно знаходився у комендатурі на ЗАЕС як гарант зобов`язань особового складу військової частини. Командирів викликали для допитів щоденно з метою отримання інформації про діяльність військової частини. У подальшому росіяни стали допитувати і інших військовослужбовців.. Наприкінці березня початку квітня 2022 року ОСОБА_7 довів наказ про вивід особового складу військової частини з окупованої території. Командири довели цей наказ до підлеглих всіма доступними засобами. Далі особовий склад військової частини став виходити з окупованої території, про що військовослужбовці звітували командирам. Він залишив окуповану територію 03.06.2022. У травні 2022 року він бачив обвинуваченого біля будівлі поліції, в якій дислокувались російські військовослужбовці. Про співпрацю обвинуваченого з окупаційною владою йому відомо із соцмереж.

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Показаннями свідка ОСОБА_12 , відповідно до яких раніше вона проходила військову службу разом з обвинуваченим у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. ЗАЕС була захоплена ЗС РФ з 03 на 04.03.2022. Вона в той час була у складі варти. Обвинувачений також виконував обов`язки військової служби. Особовим складом військової частини була складена зброя, після чого їх відпустили по домівкам. З окупованої території вона виїхала 05.09.2022 на особистому автомобілі. У червні або липні 2022 року вона бачила обвинуваченого у цивільному одязі разом з російським військовослужбовцем під час патрулювання. Він їй розповів, що «Все будет Россия» та про те, що він влаштувався до окупаційної поліції. Також запропонував їй перейти на службу до окупаційної поліції. Після того вона обвинуваченого вже не бачила.

Постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 25.01.2023, відповідно до якою прокурором ОСОБА_4 виділені з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 62022080010000090 матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_3 (том 1 аркуші справи 141 -143).

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.01.2023, в якому зазначено, що 25.01.2023 внесені до ЄРДР відомості за № 62023080010000015 за попередньою правовою кваліфікацію кримінального правопорушення частина сьома статті 111-1 КК України, про те, що відповідно до матеріалів УСБУ в Запорізькій області отримано інформацію, яка вказує на можливу причетність до колабораційної діяльності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у АДРЕСА_3 (том 1 аркуш справи 144).

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.07.2022, в якому зазначено, що 16.04.2022 внесені до ЄРДР відомості за № 62022080010000090 за попередньою правовою кваліфікацію кримінального правопорушення частина друга статті 111 КК України, про те, що відповідно до матеріалів УСБУ в Запорізькій області отримано інформацію, яка вказує на можливу причетність до до державної зради військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_3 у АДРЕСА_3 , який вчиняє діяння, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану (том 1 аркуш справи 147).

Постановою про перекваліфікацію кримінального правопорушення від 27.12.2022 та витягом з ЄРДР від 27.12.2022 у кримінальному провадженні № 62022080010000090, згідно з якими дії ОСОБА_3 перекваліфіковані слідчим з частини другої статті 111 КК України на частину сьому статті 111-1 КК України (том1 аркуші справи 196 198).

Листом Управління Служби безпеки України в Запорізькій області від 19.07.2022 № 59/26-1683н/т, надісланого слідчому ОСОБА_13 на виконання його доручення від 18.07.2022 № 17-02-4934, згідно з яким ОСОБА_3 використовує абонентський номер НОМЕР_2 . Встановлені його соціальні сторінки соціальних мережах, а також свідки, які володіють можливою інформацію про його протиправну діяльність (том 1 аркуші справи 153 154).

Протоколом за результатами проведення НСРД зняття інформації з електронних інформаційних систем від 15.08.2022 № 59/26/639т, розсекреченого актом № 93/26-1481дск від 09.09.2022 та протоколом за результатами проведення НСРД зняття інформації з електронних інформаційних систем від 17.09.2022 № 59/26/713т, розсекреченого актом № 93/26-1942дск від 06.10.2022 щодо абонентського номеру НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_3 . Дозвіл на проведення вказаної НСРД у кримінальному провадженні № 62022080010000090 наданий ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 20.07.2022 № 4807/3112/22. В результаті НСРД отримана інформація з месенджеру «Телеграм», зареєстрованого за вказаним абонентським номером, обліковий запис «??????» (до 22.07.2022) та « ОСОБА_14 », та яка свідчить про його службу в «народній поліції м. Енергодара», яку створила окупаційна влада. Зокрема 15.07.2022 володілець облікового запису « ОСОБА_15 » додав обліковий запис ОСОБА_3 . « ОСОБА_14 » до телеграм-групи «Патрульно постовая служба», до чату якої 21.07.2022 о 22.10 годині ОСОБА_3 надіслано повідомлення про те, що він має права, на що отримав відповідь з облікового запису « ОСОБА_16 » про те, що він є помічником чергового, а нею ставилось питання щодо ППС. Також 29.07.2022 о 21.19 годині ОСОБА_3 додав допис «Авто-Патруль Молодежная 9 кв. 3», який свідчить про повідомлення ним про подію іншим поліцейським. 23.07.2022 під час спілкування з володільцем облікового запису « ОСОБА_17 » обвинувачений повідомив про те, що до відділу не поступала певна фізична особа. 18.07.2022, 27.07.2022 та 28.07.2022 обвинувачений спілкувався з володільцем облікового запису « ОСОБА_18 » з приводу службової діяльності (звіти, кількість особового складу, отримання заробітної плати) (том 1 аркуші справи 155 193).

Листом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 12.10.2022 № 42/9/1-58, згідно з яким станом на 12.10.2022 відсутній наказ про звільнення ОСОБА_3 з військової служби (том 1 аркуш справи 194).

Показання свідків узгоджуються між собою та з іншими дослідженими судом доказами, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.

Зокрема показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , які бачили обвинуваченого у однострої поліції РФ, свідка ОСОБА_11 , який бачив обвинуваченого біля будівлі поліції поряд з військовослужбовцем РФ, свідка ОСОБА_12 , якій обвинувачений особисто повідомив, що він влаштувався до поліції окупаційної влади, узгоджуються з Протоколом за результатами проведення НСРД зняття інформації з електронних інформаційних систем від 15.08.2022 № 59/26/639т та протоколом за результатами проведення НСРД зняття інформації з електронних інформаційних систем від 17.09.2022 № 59/26/713т, які містять інформацію про те, що ОСОБА_3 зайняв посаду в черговій частині так званої «народної міліції м. Енергодара» - незаконно створеному правоохоронному органі, підпорядкованому окупаційній адміністрації Російської Федерації.

Судом також досліджені повідомлення про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні від 18.07.2022, доручення про проведення досудового розслідування від 16.07.2022, постанова про визначення слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування (слідчої групи) та старшого слідчої групи від 16.07.2022, постанова про призначення групи прокурорів від 19.07.2022, повідомлення про підозру від 27.12.2022 з документами його направлення ОСОБА_3 та опублікування на вебсайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур`єр», ухвала слідчого судді від 13.03.2023 у кримінальному провадженні № 1-кс/333/696/23 (справа № 333/1826/23), повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування від 13.03.2023, повідомлення про завершення спеціального досудового розслідування від 13.03.2023, повідомлення Управління Служби безпеки України в Запорізькій області про вчинення кримінального правопорушення від 14.07.2022 № 29/26-1587, постанова про оголошення розшуку підозрюваного від 25.01.2023, якими встановлена правомірність проведення спеціального досудового розслідування та використання доказів у даному кримінальному провадженні.

Згідно з частиною п`ятою статті 9 КПК України кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у добровільному зайнятті посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, повністю доведена «поза розумним сумнівом».

При призначенні покарання відповідно до статей 65 - 67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, а також обставини, що впливають на покарання.

ОСОБА_3 вчинив особливо тяжкий злочин, раніше не судимий, є військовослужбовцем, у шлюбі не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом визнається утримання ним неповнолітньої дитини. При цьому обставини, які обтяжують йому покарання судом не встановлені.

Враховуючи у сукупності тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, його особу, обставину, що пом`якшує йому покарання, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції, передбаченої частиною сьомою статті 111-1 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, у тому числі в правоохоронних органах.

На переконання суду призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Санкцією частини сьомої статті 111-1 КК України передбачене додаткове покарання у виді конфіскації майна або без такої.

Відповідно до статті 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Враховуючи, що органом досудового розслідування не встановлена наявність у власності ОСОБА_3 будь-якого майна та інші обставини, передбачені частиною першою статтею 65 КК України, суд не призначає обвинуваченому додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Процесуальні витрати, речові докази у кримінальному провадженню відсутні. Цивільний позов прокурором не заявлявся.

Керуючись статтями 297-1, 323, 369 - 371, 374, 376, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною сьомою статті 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади строком на десять років та без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту його фактичного затримання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Інформацію про ухвалений вирок опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті суду.

Суддя ОСОБА_1