Ухвала суду № 119663664, 10.06.2024, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/3984/24

провадження № 1-кп/619/320/24

УХВАЛА

10 червня 2024 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складіголовуючого - суддіОСОБА_1 за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2 прокурораОСОБА_3 обвинуваченогоОСОБА_4 захисникаОСОБА_5 розглянув у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №62023170020001039 від 18.05.2024 за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; у вчиненнізлочину,передбаченого ч.5ст.407 КК України,

установив:

До суду надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Під час підготовчого судового засідання не було встановлено підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено.

У судовому засіданні прокурор просив продовжити тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме:моживість обвинуваченим переховуватися відсуду, що підтверджується, тим що він являється військовослужбовцем військової служби, місцезнаходження військової частини в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того, вказані обставини створять складності явки або запізнення обвинуваченого до суду. Крім того, обвинувачений може незаконно впливати,свідка у цьому ж кримінальномупровадженні, що підтверджуєтьсятим,що вінрозуміючи ступіньтяжкості вчиненогозлочину,наслідки таризик втечідля нього,може самостійноабо заручившисьпідтримкою іншихосіб,своїх співслужбовцівздійснити впливна свідків,понятих,як благаючиабо умовляючиїх,так імаючи безперешкоднийдоступ довогнепальної зброїза допомогоюякої можепогрожувати свідкам,понятим,експертам щобвони відмовилисьвід своїхпоказань,які вонинадали надосудовому розслідуванніта вподальшому будутьнадавати присудовому розглядіз метоюуникнути покаранняза вчиненийзлочин.Також продовжуєіснувати ризик можливостіобвинуваченим перешкоджати кримінальномупровадженню іншимчином, щопідтверджується тим,що ОСОБА_4 перебуваючи наволі,з метоюухилитись відкримінальної відповідальностіза вчиненийзлочин,може умисновчинити самокаліченняабо симулюватихворобу,підробивши дляцього відповіднідокументи абоіншим обманом,щоб неперебувати вумовах ізоляціїдо завершеннясудового слідства.Зокрема,достовірність перевіркипідстав неявкидо органудосудового розслідуванняабо судувимагатимуть відсторони обвинуваченняпевного часу,що всвою чергупризведе донеобґрунтованого затягуваннястроків досудовогорозслідування тастворить можливостідля підозрюваногонезаконно впливатина свідківу цьомуж кримінальномупровадженні.В тойже часостанній,перебуваючи наволі небуде позбавленийможливості використаннямобільних телефонів,здійснювати впливна іншихучасників кримінальногопровадження.Крім того,обвинувачений можевчинити іншекримінальне правопорушеннячи продовжитикримінальне правопорушення,у якомуобвинувачується підтверджуєтьсятим,що вінперебуваючи наволі,як військовослужбовецьвійськової служби,може вчинитиінший військовийзлочин,а саменепокорі,тобто відкритійвідмові виконатинаказ начальникавчиненого вумовах воєнногостану,передбаченого ч.5ст.407 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину. Крім цього останній може продовжити вчиняти злочин у якому обвинувачується. Зазначене свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували проти клопотання. Вважають, що ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України необґрунтовані. Просили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.

Заслухавши клопотання прокурора та думку присутніх осіб, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п.п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про продовження тримання під вартою обвинуваченого з таких підстав.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

З огляду на надані суду матеріали, ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13 червня 2024 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під часпідготовчого судовогозасідання судза клопотаннямучасників судовогопровадження маєправо обрати,змінити,продовжити чискасувати заходизабезпечення кримінальногопровадження,в томучислі запобіжнийзахід,обраний щодообвинуваченого.При розглядітаких клопотаньсуд додержуєтьсяправил,передбаченихрозділом IIцьогоКодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим ОСОБА_4 переховуватися від суду, незаконно впливати на свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.

Згідновідомостей,що єнаявними вматеріалах справи,ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно дофактичних обставинсправи вбачається,що ОСОБА_4 ,який проходить військовуслужбу напосаді номераобслуги міномета1-гомінометного взводумінометної батареї1-гобатальону оперативногопризначення в/ч НОМЕР_1 ,обвинувачується увчиненні тяжкогозлочину усфері злочинівпроти встановленогопорядку несеннявійськової служби,вчинене вумовах воєнногостану, щооб`єктивносвідчить пропродовження існуванняризиків,передбачених пунктами1,3,4,5ч.1ст.177КПК України, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

У п. 36 рішення «Москаленко проти України» № 37466/04 від 20.05.2010 Європейський Суд з прав людини нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява №33977/96, пункти 80-81, рішення від 26.07.2001).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 умисного тяжкого злочину свідчить про підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також відомостями про особу обвинуваченого, вказують на обґрунтованість заявленого прокурором клопотання.

Відповідно ч. 1 ст. 183 КК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПКУкраїни, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютасьомоюстатті 176 КПК України.

Згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України під часдії воєнногостану довійськовослужбовців,які підозрюютьсяабо обвинувачуютьсяу вчиненнізлочинів,передбаченихстаттями 402-405,407,408,429Кримінальногокодексу України,застосовується виключнозапобіжний захід,визначенийпунктом 5частинипершої цієїстатті.

Таким чином, з огляду на введення воєнного стану в Україні та відповідно до ч. 8 ст.176 КПК України,суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_4 під вартою, оскількизастосувати до військовослужбовця, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, інший запобіжний захід, окрім такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою, КПК України не передбачено.

Вищенаведені обставини вказують на неможливість в цьому конкретному випадку застосування до обвинуваченого іншого менш суворого запобіжного заходу.

Отже, суд вважає, що наявні обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, для продовження тримання під вартою ОСОБА_4 , оскільки є достатньо підстав вважати, що обвинувачений з огляду на його моральні якості може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

До того ж, судове провадження не завершено, не досліджені всі докази, при цьому суд вважає, що існують ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, у зв`язку з цим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому необхідно продовжити.

Разом з тим, при постановленні ухвали, з урахуванням ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 та обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб (3028 х 20), а саме - в сумі 60 560,00 грн з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 394 КПК України ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Частиною 2 статті 400 КПК України визначено, що подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Ураховуючи викладенета керуючисьстаттями315, 316, 394, 400 ч. 2 КПК України, суд

постановив:

Призначити кримінальне провадження до судового розгляду на 12год 00хв 19червня 2024року у залі судових засідань приміщення Дергачівського районного суду Харківської області.

Розгляд справи провести у відкритому судовому засіданні.

Викликати в судове засідання осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 до08 серпня 2024 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 60 560,00 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень), які необхідно внести на депозитний рахунок UA208201720355299002000006674, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача (МФО) 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 10 червня 2024 року у справі № 619/3984/24 (провадження № 1-кп/619/320/24) стосовно ОСОБА_4 .

Підозрюваний ОСОБА_4 звільняється з-під варти після внесення застави у розмірі 60 560,00 грн, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення, під вартою в якому знаходиться обвинувачений ОСОБА_4 , негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави у розмірі 60 560,00 гривень на обвинуваченого ОСОБА_4 на строк два місяці з дня внесення застави покласти наступні обов`язки:

- не відлучатися з м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області без дозволу прокурора абосуду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Після закінчення строку, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про продовження запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

У разі невиконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, та суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала можебути оскарженабезпосередньо доХарківського апеляційногосуду захисником,прокурором протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1