Постанова № 11966366, 28.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2010 року № 2а-9102/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКиївського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Підприємства з іноземною інвестицією товариства з обмеженою відповідальністю "Уінденерго ЛТД"

простягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в сумі 7 222,57грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Храбан О.В.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до підприємства з іноземною інвестицією товариства з обмеженою відповідальністю «Уінденерго ЛТД»про стягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в сумі 7 222,57грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачу на 2009 рік встановлено норматив для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робоче місце. Згідно даних, наданих відповідачем у звіті за формою № 10-ПІ, жодний інвалід на підприємстві не працевлаштований. Отже, відповідачем не виконано норматив робочого місця по працевлаштуванню інвалідів в зв'язку з чим утворилась заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 7 166,67 грн. Зазначена сума підлягала сплаті відповідачем на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, однак у визначений законом термін цього зроблено не було, у звязку з чим позивач просить суд стягнути вказану суму у примусовому порядку разом із нарахованою пенею за порушення терміну сплати санкцій у розмірі 44,98 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2010 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 01.07.2010.

Судове засідання 01.07.2010 було відкладено у зв'язку з неявкою відповідача.

У судових засіданнях 20.07.2010 та 30.07.2010 оголошувалась перерва.

Судове засідання 31.08.2010 було відкладено у зв'язку з неявкою відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 28.09.2010 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

У судове засідання 28.09.2010 представник відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

З урахуванням положень вищезазначеної норми суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи за відсутності відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство з іноземною інвестицією товариство з обмеженою відповідальністю «Уінденерго ЛТД»21.01.2010 подало до Київського міського центру зайнятості звіт за формою № 10-ПІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік" (річна-поштова), затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до поданого підприємством з іноземною інвестицією товариством з обмеженою відповідальністю «Уінденерго ЛТД»звіту за формою № 10-ПІ середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2009 році становила 9 осіб, відповідно до 4-х відсоткового нормативу підприємство з іноземною інвестицією товариство з обмеженою відповідальністю «Уінденерго ЛТД»повинно було працевлаштувати одного інваліда, а не працевлаштувало жодного.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Законодавством встановлена форма повідомлення про наявність вільних робочих місць державній службі зайнятості - форма №10-ПІ, яка подається щомісячно.

Відповідачем не надано суду доказів інформування державної служби зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів та про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, внаслідок чого перелічені органи не могли виконувати покладені на них функції щодо працевлаштування інвалідів. Відповідачем також не надано суду наказу керівника підприємства про створення спеціальної комісії підприємства для атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів з залученням представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, матеріали атестації відповідних робочих місць, накази про затвердження заходів щодо створення робочих місць для інвалідів на підприємстві, відповідні інструкції, Положення відповідача, колективний договір (для дослідження питання відносно включення суб'єктом господарювання заходів щодо створення робочих місць для інвалідів), інструкції про робоче місце інваліда та наказ керівника про її затвердження, атестаційний паспорт створення робочого місця для працевлаштування інвалідів, протоколи засідання комісії по атестації створеного робочого місця для працевлаштування інваліда на підприємстві, які б свідчили про добросовісне виконання відповідачем обов'язку по створенню робочих місць для інвалідів.

Отже, суд доходить висновку, що відповідачем не було дотримано законодавчо визначений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів шляхом створення відповідної кількості робочих місць, а також не виконано обовязок щодо інформування органів державної служби зайнятості про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форм власності і господарювання, де середньооблікова кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно - господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньо річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частинами третьою та четвертою статті 20 вказаного Закону передбачено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Згідно частини другої статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до звіту за формою № 10-ПІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік" поданого підприємством з іноземною інвестицією товариством з обмеженою відповідальністю «Уінденерго ЛТД»середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 7 166,50 грн.

Згідно розрахунку позовних вимог та розрахунку розміру пені, наявних в матеріалах справи, адміністративно-господарська санкція за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2009 році становить 7 166,50 грн., пеня за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій становить 55,90 грн. Загальна сума заборгованості включаючи пеню становить 7 222,57 грн. підприємства з іноземною інвестицією товариства з обмеженою відповідальністю «Уінденерго ЛТД».

Керуючим санацією підприємства з іноземною інвестицією товариства з обмеженою відповідальністю «Уінденерго ЛТД»було подано клопотання про зупинення провадження у справі оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2008 порушено провадження у справі № 15/64-б про визнання банкрутом та ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2010 відкрито процедуру санації Товариства з обмеженою відповідальністю «Уінденерго ЛТД»та призначено арбітражного керуючого. Також у клопотанні було зазначено про те, що відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 02.12.2008. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до частини 7 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Також він зазначив, що на момент розгляду справи судом, Господарським судом міста Києва не винесено рішення по справі про банкрутство підприємства і діє мораторій на нарахування неустойки і застосування інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків та зборів загальнообов'язкових платежів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобовязань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі статті 1 цього Закону України, де власне наведене визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобовязань є правопорушенням.

Отже, нарахування адміністративно-господарських санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобовязань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання зобовязань щодо сплати адміністративно-господарських санкцій настав у відповідача 16.04.2010, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання зобовязань щодо сплати адміністративно-господарських санкцій не розповсюджувалась.

Даний висновок кореспондує зі змістом частини першої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з яким нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості за зобовязаннями, строк виконання яких настав після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідач сам підтверджує той факт, що на час розгляду справи в суді Господарським судом міста Києва не прийнято постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність застосування Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені до відповідача за невиконання останнім нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2009 рік.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до підприємства з іноземною інвестицією товариства з обмеженою відповідальністю «Уінденерго ЛТД»про стягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в сумі 7 222,57грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з підприємства з іноземною інвестицією товариства з обмеженою відповідальністю «Уінденерго ЛТД»(04205 м.Київ, пр-т Оболонський, 23-А, код ЄДРПОУ 14334503) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Київ, вул. Боженка, 86-Б, код ЄДРПОУ 32309429) штрафні санкції за не створені робочі місця для інвалідів у 2009 році та пеню на загальну суму 7 222,57грн. (сім тисяч двісті двадцять дві грн. 12 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.П. Огурцов

Постанову складено у повному обсязі 04.10.2010