Вирок № 119662774, 29.05.2024, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 237/848/24

Провадження № 1-кп/229/1356/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2024 р. м. Дружківка Донецької області

Дружківський міський суд Донецької областіу складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду кримінальне провадження№ 22024050000000430 від 16 лютого 2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Первомайська Луганськоїобласті,громадянина України,з середньоюосвітою,одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24 серпня 1991 року схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межа існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селиша і села.

Всупереч положенням ст. 5l Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Загальної Декларації про права людини, вказаним нормам міжнародного гуманітарного права Президент РФ, а також інші представники влади РФ, досудове розслідування та судовий розгляді щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв?язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об?єднаних Націй від 09 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (XXV) від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв?язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.

Військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, на виконання вишевказаного наказу 24 лютого 2022 року незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об?єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 49/2024, затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-1X, яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, Указом від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-1Х, Указом від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ, Указом від 01 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ), Указом від 06 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-ІX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, відповідно до ст. 65 Конституції України має своїм обов`язком здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який у відповідності до частин 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, свідомо порушуючи свій конституційний обов?язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, в умовах військового стану, умисно, з корисливих мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, добровільно погодився прийняти участь у бойових діях на боці держави, що здійснює збройну агресію проти України Російської Федерації.

Громадянин України ОСОБА_7 , перебуваючи у м. Балашиха Московської області Російської Федерації за власною ініціативою, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а також на зміну меж території та державного кордону України у спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, маючи на меті сприяння збройній агресії РФ проти України, 01 грудня 2023 року звернувся до військового комісаріату, де вступив у злочинну змову із невстановленими представниками збройних сил РФ, перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, 01 грудня 2023 року уклав контракт з міністерством оборони РФ та був зарахований до в/ч № 20004 ЗС РФ. При цьому, ОСОБА_7 не вчиняв жодних дій, направлених на ухилення від проходження служби в збройних формуваннях держави, що здійснює збройну агресію проти України РФ або на добровільну здачу в полон Збройним Силам України (далі за текстом - ЗСУ).

В подальшому ОСОБА_7 призначено на посаду стрільця штурмового взводу 1 штурмової роти 2 батальйону 242 гвардійського мотострілецького полку в/ч № 20004 20 мотострілецької дивізії 8 загальновійськової армії сухопутних військ Збройних Сил Російської Федерації з присвоєнням військового звання «рядовий» та надано позивний « ОСОБА_9 ». Також ОСОБА_7 був забезпечений камуфльованою формою одягу, бронежилетом, каскою.

У період з 02 грудня 2023 року до 05 лютого 2024 року ОСОБА_7 , перебуваючи на полігоні « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в районі АДРЕСА_3 , проходив навчання з вогневої та медичної підготовки, здобув навики володіння бойовою зброєю, першочергові навички ведення бойових та штурмових дій в складі підрозділу.

Крім того, йому було видано автомат Калашникова зразка 2012 року (АК-12), 6 магазинів до нього, 2 РГО (ручна граната оборонна) та 2 РГН (ручна граната наступальна).

Надалі, 05 лютого 2024 року ОСОБА_7 у складі 1 штурмового взводу штурмової роти 2 батальйону НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , перемістили в АДРЕСА_4 , де розмістили в бліндажах в лісосмузі та повідомили про очікування розпорядження командира роти про вихід на лінію бойових лій з метою ведення штурмових дій позицій ЗС України. За час перебування на даному місці ОСОБА_7 був забезпечений бойовими патронами до автомата АК-12, гранатами Ф-1 та РГД-5, а також їжею.

ОСОБА_7 , отримавши бойову задачу по здійсненню оборони позиції «454» у складі вказаного вище підрозділу, 12 лютого 2024 року висунувся на вказану позицию біля м. Мар?їнка Донецької області.

13 лютого 2024 року підрозділи ЗСУ в ході контрнаступальних дій оточили позицію «454» та ОСОБА_7 було взято в полон.

Крім того, Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - від 21 грудня 1965 року№ 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; від 24 жовтня 1970 року № 2625 (XXV), що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; від 16 грудня 1970 року № 2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), що містить визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов?язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

У статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

-застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

-застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є РФ.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24 серпня 1991 року схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 17 Конституції України на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією України та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв?язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актами, с окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, на виконання наказу на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України вищевказаного наказу 24 лютого 2022 року незаконно вторглись на територію України через державні кордони України та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об?єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 49/2024, затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-1X, яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-1X, Указом від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року 2915-IX, Указом від 01 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-1X, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-1Х), Указом від 06 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року№ 3429-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року.

Громадянин України ОСОБА_7 , перебуваючи у м. Балашиха Московської області Російської Федерації, діючи умисно, добровільно, з метою завдання шкоди Україні, 01 грудня 2023 року уклав контракт з Міністерством оборони РФ, був зарахований до в/ч № 20004 3С РФ, тим самим почав приймати добровільну участь в незаконних збройних формуваннях держави-агресора РФ у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

В подальшому ОСОБА_7 призначено на посаду стрільця 1 штурмового взводу 1 штурмової роти 2 батальйону 242 гвардійського мотострілецького полку, в/ч НОМЕР_2 мотострілецької дивізії 8 загальновійськової армії сухопутних військ збройних сил російської федерації, присвоєно звання рядовий, та надано позивний « ОСОБА_9 ». Також ОСОБА_7 був забезпечений камуфльованою формою одягу, бронежилетом, каскою, вогнепальною зброєю АК-12 та бойовими припасами до неї.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у період часу з 02 грудня 2023 року до 05 лютого 2024 року ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на добровільну участь громадянина України в незаконних збройних формуваннях держави-агресора - РФ у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, перебуваючи на полігоні « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в районі АДРЕСА_3 , проходив навчання з вогневої та медичної підготовки, здобув навики володіння бойовою зброєю, першочергові навички ведення бойових та штурмових дій в складі підрозділу.

Крім того, йому було видано автомат Калашникова зразка 2012 року (АК-12), 6 магазинів до нього, 2 РГО (ручна граната оборонна) та 2 РГН (ручна граната наступальна).

Надалі, 05 лютого 2024 року ОСОБА_7 , у складі 1 штурмового взводу штурмової роти 2 батальйону НОМЕР_1 гвардійського мотострілецького полку в/ч № 20004 20 мотострілецької дивізії 8 загальновійськової армії сухопутних військ Збройних Сил Російської Федерації, перемістили в АДРЕСА_4 , де розмістили в бліндажах в лісосмузі та повідомили про очікування розпорядження командира роти про вихід на лінію бойових дій з метою ведення штурмових дій позицій ЗС України. За час перебування на даному місці ОСОБА_7 був забезпечений бойовими патронами до автомата АК-12, гранатами Ф-1 та РГД-5, а також їжею.

12 лютого 2024 року ОСОБА_7 , отримавши бойову задачу по здійсненню оборони позиції «454», у складі вказаного вище підрозділу висунувся на вказану позицію біля м. Мар?їнка Донецької області.

13 лютого 2024 року підрозділи ЗСУ в ході контрнаступальних дій, оточили позицію «454» та ОСОБА_7 було взято в полон.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочинів. Зокрема, обвинувачений пояснив, що 01 грудня 2023 року уклав добровільно контракт з Міністерством оборони РФ та був направлений на полігон, де пройшов навчання, після чого його призначили на посаду стрільця 1 штурмового взводу 1 штурмової роти 2 батальйону 242 гвардейського мотострілецького полку в/ч НОМЕР_3 мотострілецької дивізії 8 загальновійськової армії сухопутних військ збройних сил РФ, присвоєно військове звання «рядовий», його забезпечили автоматом, бронежилетом, камуфльованим військовим одягом. Напочатку лютого 2024 року він був доставлений на територію Донецької області в с. Оленівка, звідки вже 12 лютого 2023 року він висунувся на бойову позицію біля АДРЕСА_5 , де наступного дня був взятий в полон військовослужбовцями Збройних Сил України. Також обвинувачений пояснив, що він отримав громадянство РФ у 2020 році, проте, від громадянства України не відмовлявся, паспорт громадянина України не здавав. Контракт уклав з метою поліпшення свого фінансового становища, проте, зарплату так і не отримав за контрактом, при цьому зазначив, що до цього працював монтажником металопластикових вікон, в армії не служив. Обвинувачений зауважив, що розкаявся у вчиненому та шкодує щодо укладення контракту.

Окрім показань обвинуваченого, його вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Так, з протоколу огляду від 19 лютого 2024 року вбачається, що слідчим оглянуто сторінку в мережі Інтернет, а саме публікації, розміщені на інтернет-ресурсі « ІНФОРМАЦІЯ_5 », в якій міститься інформація про підрозділ російських окупаційних військ « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Зокрема, на даній сторінці виявлено, що у вказаний підрозділ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » входить підрозділ « ІНФОРМАЦІЯ_7 , ордена Суворова дивизия (г. Волгоград, г. Камышин)» та міститься посилання на інформацію про вказаний підрозділ (а.с. 107-145).

Згідно протоколу огляду від 19 лютого 2024 року слідчим оглянуто публікації, розміщені на інтернет-ресурсі « ІНФОРМАЦІЯ_8 », в якій міститься інформація про підрозділ російських окупаційних військ «242-ой гвардейский мотострелковый ІНФОРМАЦІЯ_9 , Краснознамённый, орденов Суворова, Кутузова и Богдана Хмельницького полк» (а.с. 146-155).

Відповідно до протоколу огляду від 20 лютого 2024 року слідчим оглянуто публікації, розміщені на інтернет-ресурсі « ІНФОРМАЦІЯ_10 », в якій міститься інформація про підрозділ російських окупаційних військ «8-ма загальновійськова армія (рф)», а також публікація про підрозділ російських окупаційних військ «20-та мотострілецька дивізія (рф)», який входить в «8-му загальновійськову армію (рф)», в свою чергу до підрозділу російських окупаційних військ «2-та мотострілецька дивізія (рф)» входить підрозділ «242-1 гвардейський мотострілецький полк, в/ч НОМЕР_4 » (а.с. 156-183).

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 лютого 2024 року вбачається, що свідок ОСОБА_10 в присутності двох понятих впізнав за рисами обличчя та ознаками зовнішності ОСОБА_7 з позивним « ОСОБА_11 », якого він особисто взяв в полон 13 лютого 2024 року під час штурму позицій РФ (а.с. 184-187).

Згідно протоколу слідчого експерименту від 20 лютого 2024 року, під час якого ОСОБА_7 , в присутності захисника, показав на відкритій Google карті місця, де саме він уклав контракт зі збройними силами РФ, розташування полігонів, на яких він проходив підготовку перед відправленням на територію України для участі у бойових діях, а також місце, де він був взятий у полон військовослужбовцями Збройних Сил України (а.с. 193-200).

В судовому засіданні ОСОБА_7 підтвердив свою участь у проведенні слідчого експерименту та зауважив, що надавав показання та показував місця на картах добровільно, без примусу.

З копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Золотівським ВМ Первомайського МВУМВС України в Луганській області 14 лютого 2003 року, з подальшою реєстрацією 18 червня 2010 року вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 20 лютого 2003 року за адресою: АДРЕСА_1 , одружений з 03 листопада 2010 року та має дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 103-106).

Таким чином суд вважає винуватість ОСОБА_7 доведеною в межах пред`явленого обвинувачення та кваліфікує його дії за за ч. 2ст. 111 КК Україниякдержавна зрада, тобто вчинення громадянином України умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в переході на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, та за ч. 7 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільна участь громадянина України в незаконних збройних формуваннях держави-агресора.

При призначенні покарання ОСОБА_7 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, ураховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Зокрема, судом враховано, що ОСОБА_7 раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено. Колегія суддів не вбачає у поведінці та діях обвинуваченого щирого каяття у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_7 , обставин вчинення ним злочинів, його поведінки до, під час та після вчинення злочинів, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а так само необхідності і достатності обраного покарання для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, згідно якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, суд дістається висновку, що його виправлення та перевиховання можливі тільки в ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі, з урахуванням вимог ст. 65 КК України, з конфіскацією всього, належного йому на праві власності майна, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності.

Саме таке покарання, на думку колегії суддів, слугуватиме не тільки справедливою карою за вчинені кримінальні правопорушення, але й запобігатиме вчиненню обвинуваченим нових злочинів і буде необхідним для попередження нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлений.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід відносно обвинуваченого, не обиралися та не застосовувалися.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 349,368,370,374,376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 111 КК України у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі зконфіскацію всього належного йому на праві власності майна;

-за ч. 7 ст. 111-1 КК України у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 10 (десять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 10 (десять) років.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_7 обчислювати з дати звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3