Постанова № 11966105, 28.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 квітня 2010 року 10:50 № 2а-2300/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В. розглянувши справу

за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міко-центр"

доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києві

проскасування податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ ОСПРАВИ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку Позивача, Відповідач пропустив строк проведення камеральної перевірки податкового розрахунку земельного податку за 2009 р. Також зазначає, що на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення між Позивачем та органом місцевого самоврядування не було укладено договору оренди земельної ділянки, а тому, у відповідності до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», Позивач не мав правових підстав вносити плату за землю у вигляді орендної плати.

Повноважний представник Відповідача в судовому засіданні усно повідомив, що проти позову заперечує. Зазначає, що Позивачу правомірно нарахована сума податкового зобовязання зі сплати земельного податку з юридичних осіб. Позовні вимоги вважає необґрунтованими.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті Окружний адміністративний суд м. Києва -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міко-центр»зареєстроване у Оболонській районній у місті Києві державній адміністрації 24.11.2003 року, ідентифікаційний код 32705932, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 596727.

Згідно довідки № 003426 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності за КВЕД є: діяльність кафе, роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями; роздрібна торгівля тютюновими виробами; складське господарство; інша діяльність у сфері спорту; діяльність барів.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-центр»з питань правильності відображення в податковій декларації (розрахунку) податкового зобов'язання по земельному податку.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем було складено акт від 30.07.2009року №2882/15-306 (далі - Акт перевірки), на підставі якого16.09.2009року було винесене повідомлення-рішення №0013561503/0 (далі оскаржуване рішення), де Позивача було зобов'язано сплатити 2479,04 грн. - донараховану плату за землю та 123,95 грн. штрафних санкцій.

Як на підставу, щодо донарахування земельного податку та застосування штрафних санкцій у відповідності п.п.17.1.4. п.17.1 ст.17 та згідно п.п.«в»п.4.2.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181 (надалі Закону № 2181), Відповідач посилається на п.2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві», у якому зазначено, що плата за земельні ділянки, які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України "Про оренду землі".

Акт перевірки та оскаржуване рішення направлялись на адресу Позивача, а саме: м. Київ, вул. Прирічна, 11-а, кв. 23, проте вручені останньому не були. Відповідачем було складено відповідні акти про неможливість вручення акту перевірки від 16.09.09 р. та про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення від 22.10.09 р. № 193/15-3. Оскаржуване рішення 22.10.09 р. було розміщено на дошці податкових оголошень.

06.11.2009 р. Позивачу була направлена перша податкова вимога № 1/4122.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішення, вважаючи його таким, що підлягаю скасуванню, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно п.3 Наказу Державної податкової адміністрації України від 17.07.2006р. № 416 «Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів»встановлено строки проведення посадовими особами органів державної податкової служби камеральних перевірок податкових декларацій (розрахунків) щодо земельного податку, а саме протягом 60 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання таких декларацій (розрахунків).

Статтею 14 Закону України «Про плату за землю»визначено, що «платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій».

Відповідно до п.4.1.4 Закону № 2181, платник податку звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

Позивачем було подано декларацію податкового розрахунку земельного податку за 2009 рік, яка Відповідачем отримана 22.01.09 р.

Таким чином, камеральна перевірка податкового розрахунку земельного податку на 2009 рік повинна була проводитись не пізніше 06.04.2009року.

Провівши перевірку у липні 2009 року Відповідач порушив приписи наказу ДПА України від 17.07.2006р. № 416.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю визначається відповідно до закону.

Таким спеціальним Законом, котрий визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України «Про плату за землю».

Згідно ст.2 Закону України «Про плату за землю»плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Згідно ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про оренду землі», орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

В статті 21 вказаного Закону визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доЗакону України "Про плату за землю").

Як зазначає Позивач, на момент винесення оскаржуваного рішення між ним та органом місцевого самоврядування не було укладено договору оренди земельної ділянки, тому Позивач не мав правових підстав вносити плату за землю у вигляді орендної плати відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду землі».

Суд вважає за необхідне зазначити, що посилання Відповідача в акті перевірки на рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві»не може слугувати підставою для донарахування плати за землю у вигляді орендної плати виходячи з наступного:

Пунктом 24 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено повноваження міських рад вирішувати питання щодо встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом.

Згідно ст.92 Конституції України, виключно законами України встановлюються, зокрема: система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про систему оподаткування», встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Статтею 13 вказаного Закону встановлено, що в Україні справляється загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

В статтях 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування»визначений перелік податків і зборів, які відносяться до загальнодержавних, а які до місцевих.

Плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) є загальнодержавний податок. Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються по всій території України.

Крім того, відповідно до ст.4 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

В статті 7 вказаного закону передбачено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Суд також звертає увагу на лист Державного комітету України із земельних ресурсів від 26.06.2009 р. № 7949/17/11-09 щодо розяснення деяких питань земельного законодавства в якому, зокрема, зазначено, що правовою підставою для сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності виникає з моменту реєстрації договору оренди землі, а земельного податку після реєстрації права власності на земельну ділянку, що проводить у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 р. № 439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку».

Враховуючи вище викладене та те, що Позивач не є власником та орендарем зазначеної земельної ділянки суд приходить до висновку про протиправність податкового-повідомлення рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 0013561503/0 від 16.09.09 р. та першої податкової вимоги від 16.11.2009 р. № 1/4122.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підстав в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятих ним рішень.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0013561503/0 від 16.09.2009 р.

3.Визнати протиправною та скасувати першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 1/4122 від 06.11.2009 р.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 03.06.10 р.