Постанова № 11966014, 27.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2010 року           16:25           № 2а-15666/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної інспекції з контролю за цінами в м.Києві

до

третяособа Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" ОСОБА_1 простягнення необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 14529452,53 грн.; про стягнення штрафу у розмірі 29058905,06 грн. На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ ОСПРАВИ:

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач, в порушення вимог рішення Київської міської ради від 26.09.2002 р. № 47/207 «Про встановлення правил благоустрою території, паркування транспортних засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках у м. Києві»(надалі –Правила благоустрою), протягом періоду з жовтня 2008 року по грудень 2008 року неправомірно застосував тарифи на послуги з паркування транспортних засобів в розмірі від 3,00 грн. до 7,00 грн. з ПДВ за 1 (одну) годину, в які включив інвестиційну складову. Зазначає, що вказане порушення призвело до завищення тарифу від 0,61 до 4, 61 грн. за 1 годину з ПДВ. Просить суд стягнути з Відповідача необґрунтовано одержану виручку та застосований штраф.

Відповідач у письмовому запереченні повідомив, що проти позову заперечує. Зазначає, що тарифи на надання послуг з паркування транспортних засобів не регулюються державою та не підлягають контролю з боку державних органів, а отже, не є предметом вилучення та застосування штрафних санкцій. При цьому посилається на, зокрема, норми постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»не передбачено обмеження виконавчих органів у встановленні тарифів на послуги з паркування. Також звертає увагу суду на порушення Позивачем приписів Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача в судовому засіданні повідомила, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс»зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 13.06.2007 р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 35210739 що підтверджується відповідним свідоцтвом серії А 01 № 130377.

Згідно наданої довідки № 4411 з ЄДРПОУ видами діяльності за КВЕД є: функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту; надання інших комерційних послуг; будівництво інших споруд.

15.09.2009 р. прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 105 та вирішено вилучити у КП «Київтранспарксервіс»суму необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 14529452,53 грн. та штрафу в розмірі 29058905,06 грн.

Як вбачається з акту перевірки № 219 від 08.10.09 р., у період з 18.09.08 р. по 08.10.09 р. Позивачем у відповідності до ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», постанови КМУ № 1819 від 13.12.00 р. «Питання Державної інспекції з контролю за цінами»та п.2.1.2 плану роботи на ІІІ квартал 2009 року, на підставі посвідчення від 17.09.09. № 609 було проведено перевірку КП «Київтранспарксервіс»щодо дотримання вимог чинного законодавства з питань ціноутворення при наданні платних послуг за період 2008 –серпень 2009 років.

У висновках вказаного акту зазначено, що перевіркою формування тарифів на послуги з паркування транспортних засобів встановлено, що за період з жовтня 2008 року по грудень 2008 року, в порушення вимог рішення Київської міської ради від 26 вересня 2002 року № 47/207 «Про встановлення Правил благоустрою території, паркування транспортних засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках у м. Києві», підприємство застосовувало тарифи на паркування, до складу яких включені не передбачені законодавством витрати (витрати на інвестиційну складову, які не передбачені даним рішенням) що призвело до необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 2415298,52 грн. Також встановлено, що в порушення вимог Рішення II сесії VI скликання Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051 за період з січня 2009 року по вересень 2009 року, підприємство застосовувало тарифи на паркування, сформовані з включенням у вартість послуг фактично не виконаних, або виконаних не в повному обсязі послуг, внаслідок чого необґрунтовано отримано виручку в розмірі 12114154,01 грн.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Згідно розділу V наданого Відповідачем статуту, підприємство в межах своєї компетенції має право, зокрема: самостійно планувати свою діяльність і визначати перспективи розвитку, виходячи з укладених договорів на виконання робіт і послуг; здійснювати інвестиційні проекти, укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язкові, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському та третейському суді; виконувати роботи, надавати послуги поза межами державного замовлення за тарифами, що встановлюються у встановленому порядку на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавством України, за фіксованими (регульованими) тарифами.

Статтею 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення»визначені повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення до яких віднесено: забезпечення здійснення в республіці державної політики цін; визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначення повноважень органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" затверджено повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо регулювання (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торгівельних (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, запровадження обов'язкового декларування зміни) цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг згідно з додатком, та передбачено, що зазначені повноваження не поширюються на тарифи, що встановлюються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповім до статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

У відповідності до ст. 28 зазначеного закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальні громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Також згідно ч.1 ст. 191 Господарського кодексу України передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" не передбачено обмеження виконавчих органів у встановлені тарифів на послуги з паркування.

Отже, тарифи на надання послуг з паркування транспортних засобів не регулюються державою.

Рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25 грудня 2008 року було затверджено Правила благоустрою міста Києва розділом ХVII яких регулюються правила паркування транспортних засобів у м. Києві. Згідно п.17.1.2 вони розроблені з метою впровадження у системі платного паркування населених пунктів єдиної політики з питань нормативного регулювання, організації, функціонування, ціноутворення, координації і контролю.

Відповідно до п.7.2 Правил плата за послуги паркування включає в себе ставку збору за паркування, відшкодування витрат на утримання та обслуговування місць для платного паркування, забезпечення планового прибутку уповноваженої особи (оператора) та може включати інвестиційну складову у разі затвердження Київською міською радою інвестиційної програми, якою передбачена зазначена складова. Інвестиційна складова - кошти враховані в тарифі за паркування транспортних засобів, які використовуються оператором на впровадження інноваційних технологій в організацію паркування автотранспортних засобів на території міста.

Слід також врахувати, що до прийняття рішення КМР № 1051/1051 від 25 грудня 2008 року питання щодо паркування транспортних засобів регулювалось рішенням КМР від 26.09.2002 р. № 47/207. В розділі VI було закріплено, що єдині зональні тарифи на користування місцями для платного паркування на території міста Києва, які включають в себе ставку збору за паркування та плату за послуги платного паркування, абонементні талони в залежності від терміну їх дії, запроваджуються оператором за погодженням з Головним управлінням з питань цінової політики виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідачем в судовому засіданні були надані затверджені наказом № 5 та погоджені з Головним управлінням з питань цінової політики виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 27.06.2007 р. № 21 тарифи на послуги з паркування транспортних засобів. Наказ Відповідача № 120 від 01.12.08 р. яким були змінені вказані тарифи також було погоджено з КМДА 26.12.08 р. № 36.

Суд також звертає увагу на те, що рішенням Київської міської ради від 22 серпня 2007 року № 145/1979 було затверджено Інвестиційну програму впровадження інноваційних технологій в паркування транспортних засобів у м. Києві (2007 - 2011 роки).

Враховуючи вказані вище норми суд приходить до висновку, що затверджені наказом № 1051/1051 від 25.12.08 р. тарифи з надання послуг з паркування транспортних засобів не підпадають під сферу державного регулювання цін.

Щодо посилання Відповідача на порушення Позивачем приписів Закону про держнагляд суд вважає їх безпідставним виходячи з наступного.

Суд встановлено, що Позивачем було оформлено посвідчення від 17.09 2009р. № 609 про проведення перевірки, із зазначенням підстав здійснення заходу, а саме наказу від 17 вересня 2009р. № 200 та пункт 2.1.2 плану роботи на ІІІ квартал 2009р. Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві. У посвідченні зазначено термін дії посвідчення –з 18.09. по 08.10. 2009 року. Тобто, перевірка тривала п'ятнадцять робочих днів. Щодо дати складання рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 105 суд враховує, що дату 15 вересня 2009р. було зазначено помилково, внаслідок описки Позивача. Рішення № 105 було прийнято 15.10.2009р., про що свідчить витяг з Журналу обліку рішень Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що Позивачем не доведено факту порушення Відповідачем державної дисципліни цін при встановленні тарифів на надання послуг з паркування транспортних засобів. Позовні вимоги щодо стягнення з КП «Київтранспарксервіс»необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 14529452,53 грн. та штрафу у розмірі 29058905,06 грн. суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Суддя                                                                       А.Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 20.05.2010 р.