Постанова № 11965795, 14.10.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 жовтня 2009 року 15:25 № 2а-2021/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПідприємства з 100% іноземним капіталом "ААЗ Трейдінг Ко"

до Територіального управління Головавтотрансінспекції в м. Києві

про

проскасування постанови про застосування штрафних фінансових санкцій від 09.02.2009р. №070930

визнання за підприємством право відмовитися від пільгових пасажирських перевезень міжобласними рейсами до прийняття рішення урядовим органом Державтотрансінспекції про виплату компенсацій перевізнику за пільгові автобусні перевезення міжобласними маршрутами.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна адміністрація автомобільного транспорту Мінтрансзвязку України

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що, на його думку, Відповідачем неправомірно прийнята постанова № 070930 від 09.02.2009р. (далі Постанова № 070930) про застосування до нього штрафних фінансових санкцій у сумі 170,00 грн., оскільки ним були виконанні вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт»щодо пільгового перевезення пасажирів.

Відповідач письмового заперечення до суду не надав, усно в судовому засіданні повідомив, що проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що позивачем порушено вимоги ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Третя особа, а саме Державна адміністрація автомобільного транспорту Мінтрансзвязку України, в судове засідання не зявився, свого повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко»зареєстрована Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 09.06.1997р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 21622958.

Як зазначає позивач, 09 лютого 2009 року за ініціативою керівництва територіального управління Головавтотрансінспекції в місті Києві була здійснена позапланова перевірка дотримання підприємством із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко»вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами перевірки був складений акт № 012269 від 09.02.2009 року (далі - Акт перевірки), в додатку до якого було зазначено, що 07.02.2009 року громадянину Василенку В.В. було безпідставно відмовлено в пільговому перевезенні, чим порушено вимоги ст.37 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підставі вищевказаного акта перевірки була прийнята постанова територіального управління Головавтотрансінспекції в м. Києві від 09.02.2009 року, №070930 (далі - Постанова № 070930) про застосування до підприємства з 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко»фінансових санкцій в сумі 170 гривень.

Позивач не погоджується з зазначеною постановою про застосування до нього фінансових санкцій в сумі 170,00 грн. та просить суд її скасувати.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Приписи ч.2 ст.19 Конституції України закріплюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обовязки та відповідальність субєктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007р. № 877-V (надалі - Закон).

Згідно ст. 4 Закону орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч.4 ст. 5 Закону органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення субєкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Згідно ст. 6 Закону підставами для здійснення позапланових заходів є: подання субєктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обовязкової звітності, поданих субєктом господарювання; перевірка виконання субєктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних осіб про порушення субєктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін субєктом господарювання документів обовязкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Під час проведення позапланового заходу зясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обовязковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

Субєкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 7 Закону для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування субєкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу.

Вимогами ст.ст.5, 6, 7 вищевказаного Закону визначається перелік необхідних умов та підстав для проведення перевірки, Відповідачем не доведено того, що він повідомив Позивача про проведення планової чи позапланової перевірки, також, про ознайомлення з підставами та предметом проведення планової перевірки чи позапланового заходу та, що Позивач отримував копії відповідного документа.

Відповідачем не надано суду доказів які б підтверджували дотримання ним вищезазначених необхідних для проведення заходу норм Закону.

Лист Київської транспортної прокуратури від 07.02.09р. № 13с-09, на підставі якого було проведено дану перевірку, не може слугувати підставою для про ведення вищезазначеного заходу, оскільки, даний лист не входить в перелік вищезазначених необхідних підстав для проведення перевірки.

За таких обставин суд вважає, що у Відповідача не виникло права на перевірку.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновків, що постанова №070930 від 09.02.2009р. є протиправною та підлягає скасуванню.

Законодавством України визначено право пільгового проїзду для певної категорії громадян.

При цьому, ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначено, що за перевезення пасажирів пільгових категорій, автомобільним перевізникам має надаватися компенсація.

Відповідно до ст. 36, 41 вказаного вище закону передбачено, що відносини пасажирського перевізника з органами виконавчої влади визначаються договором про перевезення пасажирів автобусним маршрутом загального користування.

В договорі визначається державне замовлення на соціально важливі послуги автотранспорту загального користування, види й обсяги пільгових перевезень та порядок компенсацій пасажирським перевізникам збитків від цих перевезень за регульованими тарифами.

Згідно абзацу 2 ст. 37 вищевказаного закону автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Законодавство України не передбачає права перевізника у відмові громадянам, що мають пільги на проїзд, на підставі того, що урядовим органом не прийняте рішення про виплату компенсації перевізнику за автобусні перевезення пільгової категорії громадян.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відтак, в частині позову про визнання за підприємством права відмовитися від пільгових пасажирських перевезень міжобласними рейсами до прийняття рішення урядовим органом Державтотрансінспекції про виплату компенсацій перевізнику за пільгові автобусні перевезення міжобласними маршрутами слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вищенаведене свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а тому суд вважає за необхідне їх задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову територіального управління Головавтотрансінспекції в м. Києві про застосування фінансових санкцій №070930 від 09.02.2009р.

3.В решті позову відмовити.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 23.11.09р.

Суддя А.Г. Степанюк