Ухвала суду № 119657258, 11.06.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15344/24

УХВАЛА

11 червня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Андрухів В.В.,

розглянувши матеріали:

за позовною заявою військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

про відшкодування шкоди, завданої державі,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:

- визнати дії ОСОБА_1 протиправними щодо завдання збитків державі, в особі військової частини НОМЕР_1 під час проходження військової служби в частині нанесення шкоди по речовій службі на загальну суму 26704 грн. 55 коп. (двадцять шість тисяч сімсот чотири гривні 55 копійок);

- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 завдану шкоду в розмірі 26704 грн. 55 коп. (двадцять шість тисяч сімсот чотири гривні 55 копійок) по продовольчій службі, яка встановлена службовим розслідуванням, за результатом якого видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2015 року №1244.

Ухвалою від 27.05.2024 року визнано неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку звернення до суду з даним позовом. Позов залишено без руху та роз`яснено позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом: звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з вказівкою інших поважних причин його пропуску; надання виправленої позовної заяви (із зазначенням місця реєстрації проживання, дати та року народження відповідача, як фізичної особи) з доказами її надіслання відповідачу; надання оригіналу документу судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Для усунення вказаних недоліків позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.

30.05.2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій на виконання ухвали суду від 27.05.2024 року зазначено дату та рік народження відповідача.

Також 30.05.2024 року представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом від 29.05.2024 року, яка обґрунтована наступним.

Позивач вказав, що у спірний період особливості застосування норм статті 233 КЗпП України визначалися дією карантину, установленого на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у зв`язку з чим запроваджувалися обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19 ( у тому числі встановлювався режим надзвичайної ситуації), що безпосередньо впливало на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, вводилися певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

З метою зменшення негативного впливу поширення коронавірусу COVID-19 та забезпечення виконання функцій держави законодавцем прийнятий Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 №540-IX (набрав чинності 28.04.2020), який спрямований на вдосконалення правових відносин у багатьох сферах життєдіяльності, які зазнали змін у зв`язку із поширенням коронавірусу COVID-19, серед яких і трудові відносини.

Цим Законом, серед іншого, КЗпП України доповнений главою ХІХ Прикінцеві положення такого змісту: 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID_19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Термін дії цього карантину безперервно і неодноразово продовжувався. Зокрема, на дату звільнення відповідача(05.03.2020), на всій території України діяв карантин і на той час строк його дії був визначений до 31.03.2022 (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 № 1336).

Згодом цей строк був неодноразово змінений згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423, від 24.04.2023 № 383 і таким чином датою його закінчення визначено 30.06.2023.

Отже, як вказав позивач, тримісячний строк звернення до суду з даним позовом розпочався 01.07.2023 та сплив 02.10.2023.

Позивачем по справі є військова частина НОМЕР_1 , яка входить до складу Збройних Сил України та відповідно до пункту другого Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 залучена до здійснення передбачених Законом України Про правовий режим воєнного стану заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Всі представники, які уповноважені на представництво військової частини НОМЕР_1 в суді, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.11.2022 №343, вибули із пункту постійної дислокації військової частини на виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупуванні Соледар, знаходяться в довготривалому відрядженні та залучені до виконання бойових завдань, ведення воєнних (бойових) дій у складі штатних підрозділів, та знов сформованих, в тому числі позаштатних, та до здійснення завдань із всебічного забезпечення підрозділів військової частини, та підрозділів які передані в оперативне підпорядкування безпосередньо в районах ведення бойових дій під час забезпечення здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Позивач вказав, що воєнний стан є однією із вагомих причин, що береться до уваги під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків,.

Розглянувши заяву представника позивача від 29.05.2024 року, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Як зазначає позивач в адміністративному позові під час проходження військової служби позивачем було завдано шкоди державі в особі військової частини НОМЕР_1 на суму 26704 грн. 55 коп., яка встановлена службовим розслідуванням, за результатом якого видано накази командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2015 року №1244.

Наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 від 15.09.2015 № 200 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини.

Відтак, на момент обізнаності позивача про завдання відповідачем майнової шкоди та звільнення відповідача зі служби було чинним Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України № 243/95-ВР від 23.06.1995 року (надалі Положення № 243/95-ВР), яке втратило чинність 31.10.2019 року, з дня набрання чинності Законом України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі від 03.10.2019 року №160-ІХ.

При цьому, суд зазначає, що Положення № 243/95-ВР не містить приписів, якими встановлювалися строки для звернення до суду з позовом про відшкодування заподіяної державі шкоди, а пункт 5 цього Положення містить лише граничні строки, які не можуть перевищувати строків позовної давності, та які стосуються притягнення винної особи до матеріальної відповідальності, що не є тотожнім строку звернення до суду.

31.10.2019 року набрав чинності Закон України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі від 03.10.2019 року № 160-ІХ ( далі - Закон № 160-ІХ), який визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Вказаний закон не містить положень щодо поширення його дії у часі на правовідносини які виникли до набрання цим законом чинності.

Проте, суд вказує, що відповідно до ст.4 Закону №160-ІХ особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Вказана норма, як і норма Положення №243/95-ВР передбачає можливість притягнення винної особи до матеріальної відповідальності, яка є видом юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку винної особи покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з її вини.

Згідно ст. 12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Тобто, зазначеними вище положеннями встановлено строк, протягом якого винна особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності, а не строк, протягом якого особа може звернутися до суду про стягнення матеріальної шкоди, що є різними поняттями та регулюється різними нормами матеріального та процесуального права відповідно.

Враховуючи наведені приписи, як Положення №243/95-ВР, так і Закону №160-ІХ, до спірних правовідносин має бути застосований строк звернення до суду, встановлений КАС України для звернення до суду суб`єкт владних повноважень.

Аналогічні висновки щодо застосування 3-місячного строку звернення до суду у справах щодо стягнення майнової шкоди викладені у постановах Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №620/1720/20, від 28 січня 2021 року у справі №140/6315/20 та від 24 червня 2021 року у справі №420/4099/20.

Наразі, частиною другою статті 122 КАС України в чинній на момент звернення позивача до суду редакції передбачено тримісячний строк звернення до суду з позовом суб`єкта владних повноважень.

Станом на момент притягнення відповідача до матеріальної відповідальності та звільнення зі служби абзацом 2 ч.2 ст.99 КАС України передбачалося, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення передбачених законом вимог.

Зазначений строк позивачем пропущено.

Оскільки предметом стягнення у даній справі є матеріальна шкода, встановлена за результатами службового розслідування, про що видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2015 року №1244, вказане свідчить про те, що про порушення свого права позивач був обізнаний у липні 2015 року, або ж у вересні 2015 року, коли відповідач був звільнений зі служби (оскільки шкода згідно наказу від 16.07.2015 року №1244 відповідачем не відшкодовувалася), а до суду позивач звернувся з позовом лише у травні 2024 року, тобто поза межами встановленого КАС України станом на 2015 рік 6-місячного строку звернення до суду.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та наявності підстав для його поновлення з урахуванням вказаних доводів позивача, суд враховує наступне.

Обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом.

Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

З огляду на вказане, суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано, яким саме чином запровадження воєнного стану з 24.02.2022 року вплинуло на неспроможність військової частини НОМЕР_1 своєчасно звернутись до суду в межах строку на звернення до суду, передбаченого КАС України.

При цьому, суд зауважує, що наказ про результати службового розслідування виданий військовою частиною НОМЕР_1 16.07.2015 року, звільнено відповідача зі служби від 15.09.2015 року, тобто задовго до введення воєнного стану.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі МШ Голуб проти України, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2019 року по справі №9901/82/19.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду та наявність правових підстав для повернення заявнику позовної заяви військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та відшкодування шкоди, завданої державі.

Також суд зазначає, що на виконання ухвали від 27.05.2024 року позивачем не надано оригіналу документу судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Згідно п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно ч.5 ст.169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.123, ч.4 ст.169, ст.ст.248, 256, 293 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку звернення до суду з даним позовом, викладені в заяві від 29.05.2024 року.

Адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та відшкодування шкоди, завданої державі повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали.

Суддя В.В. Андрухів