Рішення № 119656765, 11.06.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2024 р. № 400/4928/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених статтями 268-272 Кодексу адміністративного судочинства України, з викликом сторін адміністративну справу

за позовомвійськова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаЦентрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Артилерійська, 18, оф. 5, м.Миколаїв, 54006, провизнання протиправною та скасування постанови від 22.01.2024 №73938781, від 11.04.2024 №73938781, від 02.05.2024 №73938781,

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява військової частини НОМЕР_1 (далі позивач) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов відповідача у виконавчому провадженні № 73938781:

від 22.01.2024 про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 28400,00 грн;

від 11.04.2024 про накладення штрафу на позивача у розмірі 5100,00 грн;

від 02.05.2024 про накладення штрафу на позивача у розмірі 10200,00 гривні.

Позов обґрунтовано тим, що зі змісту статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення на боржника штрафу має бути встановлений факт невиконання ним судового рішення без поважних причин. Поважними в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного виявлення. Однак, позивач, як боржник за виконавчим провадженням № 73938781, не тільки не ухиляється від виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 у справі № 240/6731/23, а навпаки вжив заходи відповідно до чинного законодавства на фактичне виконання рішення суду. Тому державний виконавець відповідача протиправно виніс постанови про накладення штрафів на позивача від 11.04.2024 та від 02.05.2024 у зв`язку невиконання ним без поважних причин рішення суду. Також протиправною є постанова державного виконавця від 22.11.2024 про стягнення виконавчого збору з позивача, оскільки відповідне рішення суду ним було виконано до відкриття виконавчого провадження № 73938781.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 прийнято справу до провадження з урахуванням особливостей, встановлених статтями 268-272 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) та відкрито провадження.

Позовна заява та ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 про відкриття провадження надіслані відповідачу в його електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримані ним відповідно 27.05.2024 і 30.05.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

У встановлений судом строк відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 у справі № 240/6731/23, яке набрало законної сили 28.11.2023, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 направити командувачу Військово-Морських Сил Збройних Сил України рапорт ОСОБА_1 від 20.10.2022 з відповідним поданням для вирішення питання про звільнення з військової служби.

14.12.2023 Житомирський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист по справі № 240/6731/23.

Згідно з реєстром (ф. 1 фз.) від 25.12.2023 позивач направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 лист за № 715/36/11171.

22.01.2024 державний виконавець відповідача виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 73938781 щодо примусового виконання виконавчого листа № 240/6731/23, виданого 14.12.2023, та постанову про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 28400,00 гривні. Вказані постанови були надіслані державним виконавцем на поштову адресу позивача, але вони не були ним отримані.

Листом від 04.03.2024 № 715/71/724 позивач повідомив відповідача про те, що рапорт ОСОБА_1 з відповідним поданням направлено командувачу Військово-Морських Сил Збройних Сил України за вих. № 715/36/11171 від 24.12.2023.

26.03.2024 державний виконавець відповідача надіслав на адресу Військово-Морських Сил Збройних Сил України запит № 37194, в якому зазначив:

«У зв`язку з тим, що до відділу від військової частини НОМЕР_1 надійшло повідомлення без доказів, (копія рапорта с супровідним листом чи інші документи, що підтверджують направлення) військовою частиною НОМЕР_1 , рапорту з відповідним подання командувачу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) за вих. № 715/36/11174 від 24.12.2023, а тому, враховуючи викладене прошу підтвердити або спростувати надходження від військової частини рапорту ОСОБА_1 від 20.10.2022 з відповідним подання для вирішення питання про звільнення з військової служби, оскільки на даний момент державним виконавцем вирішується питання стосовно притягнення боржника до відповідальності за невиконання рішення суду.»

У листі, який надійшов до відповідача 08.04.2024 і зареєстрований за вхідним № 7126, Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України зазначило, що на його поштову адресу рапорт ОСОБА_1 від 20.10.2022 з відповідним подання щодо звільнення з військової служби не надходили.

11.04.2024 державний виконавець склав Акт, згідно з яким позивач станом на 08.04.2024 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі № 240/6731/23, не виконав.

11.04.2024 державний виконавець виніс у виконавчому провадженні № 73938781 постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100 гривень, а 02.05.2024 постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 10200 гривень

14.05.2024 позивач надіслав на адресу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України рапорт ОСОБА_1 від 20.10.2022 з відповідним поданням для вирішення питання про звільнення з військової служби, що підтверджується листом позивача від 13.05.2024 № 715/71/1682 і реєстром від 14.05.2024 № 50.

Не погоджуючись із правомірністю постанов державного виконавця від 22.01.2024 про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 28400,00 грн, від 11.04.2024 про накладення штрафу на позивача у розмірі 5100,00 грн та від 02.05.2024 про накладення штрафу на позивача у розмірі 10200,00 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника юридичної особи (частина третя статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Абзацом другим статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальна заробітна плата з 1 січня по 31 березня 2024 року становить 7100,00 гривень.

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Таким чином, державний виконавець з винесенням у період з 01.01.2024 по 31.03.2024 постанови про відкриття виконавчого провадження за примусовим виконанням рішенням немайнового характеру щодо боржника, який є юридичною особою, повинен був винести одночасно постанову про стягнення виконавчого збору з боржника в розмірі 28400,00 грн (?7100,00 х 4 = ?28400,00).

Першим реченням частини дев`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, у разі виконання боржником рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, то виконавчий збір з нього не підлягає стягненню.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Абзацом першим частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Суд встановив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 у справі № 240/6731/23, яке набрало законної сили 28.11.2023, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 направити командувачу Військово-Морських Сил Збройних Сил України рапорт ОСОБА_1 від 20.10.2022 з відповідним поданням для вирішення питання про звільнення з військової служби.

Згідно з реєстром (ф. 1 фз.) від 25.12.2023 позивач направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 лист за № 715/36/11171.

За твердженням позивача, наведеним в адресованому до відповідача листі від 04.03.2024 № 715/71/724, листом № 715/36/11171 ним було надіслано вказаному Командуванню рапорт ОСОБА_1 від 20.10.2022.

Однак, копію листа від 25.12.2023 № 715/36/11171 позивач не надав ні відповідачу, ні суду.

Крім цього, у листі, який надійшов до відповідача 08.04.2024 і зареєстрований за вхідним № 7126, Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України зазначило, що на його поштову адресу рапорт ОСОБА_1 від 20.10.2022 з відповідним подання щодо звільнення з військової служби не надходили.

Вказаний рапорт був надісланий позивачем до командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України 14.05.2024, що підтверджується листом позивача від 13.05.2024 № 715/71/1682 і реєстром від 14.05.2024 № 50.

Отже, у матеріалах справи відсутні достовірні докази того, що позивач надсилав до 14.05.2024 до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України рапорт ОСОБА_1 від 20.10.2022 з відповідним поданням для вирішення питання про звільнення з військової служби, тобто що до цієї дати було виконано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 у справі № 240/6731/23.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вище викладене, суд прийшов до висновку, що позивач не виконав рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 у справі № 240/6731/23 станом на:

22.01.2024 день винесення державним виконавцем відповідача постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору в розмірі 28400,00 грн;

11.04.2024 день винесення державним виконавцем відповідача постанови про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100 гривень.

Згідно з листом відповідача від 12.04.2024 № 44170 позивачу було надіслано постанову від 12.04.2024.

У матеріалах справи відсутня будь-яка постанова державного виконавця, винесена ним 12.04.2024.

Поряд з цим, відповідач не надав суду жодних доказів того, що постанова державного виконавця від 11.04.2024 про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100 грн була надіслана позивачу, а отже що він був ознайомлений з вимогою виконати протягом 10 робочих днів рішення суду, що підлягає виконанню.

З наведеного слідує, що державний виконавець виніс 02.05.2024 постанову про накладення на позивача штрафу за повторне невиконання рішення суду в розмірі 10200 грн менш ніж за 10 робочих днів, з дня ознайомлення позивачем з постановою від 11.04.2024 про накладення на нього штрафу в розмірі 5100 гривень.

Таким чином, постанова державного виконавця від 02.05.2024 про накладення штрафу винесена з порушенням вимог частини другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», а отже є протиправною і підлягає скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У позовній заяві позивач заявив клопотання про стягнення з відповідача на його користь судових витрат.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач є суб`єктом владних повноважень, і в матеріалах справи відсутні докази понесення ним витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведення експертиз, тому суд розподіл судових витрат не здійснював.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 9, 139, 241-246, 268, 269, 271, 272, 287, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Артилерійська, 18, оф. 5, м. Миколаїв, 54001; код ЄДРПОУ: 35065742) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.05.2024 у виконавчому провадженні № 73938781 про накладення штрафу в розмірі 10200 гривень.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 73938781:

від 22.01.2024 про стягнення виконавчого збору у розмірі 28400,00 гривень;

від 11.04.2024 про накладення штрафу в розмірі 5100 гривень.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 11 червня 2024 року