Рішення № 119656744, 11.06.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2024 р. № 400/1658/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:

"Визнати неправомірну бездіяльність відповідачів: Міністерства оборони України. керівництва військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо моєї протиправної мобілізації від 27 березня 2023 року.

Визнати неправомірну бездіяльність відповідачів: Міністерства оборони України. керівництва військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо мого звільнення із військової служби до вимог п. 2 "Г" сг. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Зобов`язати відповідачів: Міністерство оборони України, керівництва військової частини НОМЕР_1 винести рішення про моє звільнення до вимог п. 2 "Г" ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", як військовослужбовця, який має на утриманні трьох дітей віком до 18 років".

Ухвалою від 26.02.2024 суд залишив позовну заяву без руху.

21.03.2024 до суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали від 26.02.2024, зокрема позовна заява в новій редакції, в якій позивач просить:

"Визнати неправомірні дії та неправомірну бездіяльність за моїми письмовими зверненнями відповідача: Міністерства оборони України з неправомірних дій та бездіяльності щодо підлеглих командирів військових підрозділів, та військових частин, які перебувають в його підпорядкуванні:

ІНФОРМАЦІЯ_1 , який протиправно мобілізував мене без моєї згоди у віці 26 років особу, яка не проходила BJIK, не проходила військову службу, не проходила підготовку до служби, не перебувала в запасі для комплектування Збройних Сил України, не проходила службу у військовому резерві, не перебувала на обліку в запасі, не дотримувалася правил військового обліку так, як двічі мені пред`являлися обвинувачення за вчинення тяжких кримінальних правопорушень ще в неповнолітньому віці із-за чого не мав ніяких навиків до проходження військової служби і не перебував на військовому обліку.

Керівництво ІНФОРМАЦІЯ_2 усунулося від контролю за неправомірних дій офіцерів четвертого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 де хизувалися на мною і "пояснили" із сарказмом та принижували мою честь та гідність щодо прийняття довідки від жіночої консультації про вагітність моєї дружини та тяжкого матеріального стану моєї сім`ї. Керівник спонукав та дозволяв вчиненню неправомірних дій офіцерам, які перебувають в його підлеглості виписувати на коліні на мене військовий квиток для комплектності (формальної) наявності документів для передачі мене до військової частини.

відповідач в особі командира військової частини НОМЕР_1 , який пребуває в підпорядкуванні Міністерства оборони України порушував та допускає до теперішнього часу порушення моїх право на звільнення із військової служби до вимог п. 2 Г ст. 26 Закону України Нро військовий обов`язок та військову службу, як військовослужбовця, який має на утриманні трьох дітей віком до 18 років. Не приймав мої письмові заяви про моєї звільнення з військової служби, повертав назад подані мною заяви про звільнення та надавав неправомірні вказівки своїм підлеглим не приймати від мене заяви про моє звільнення від 23 березня 2023 року до теперішнього часу.

Зобов`язати відповідача Міністерство оборони України поновити моє порушене право та відновити його в спосіб видання наказу про моє звільнення із військової частини НОМЕР_1 до вимог п. 2 Г ст. 26 Закону України ІІро військовий обов`язок та військову службу, як військовослужбовця, який має на утриманні трьох дітей віком до 18 років."

Ухвалою від 26.03.2024 суд повернув позовну заяву в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій, бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо мобілізації позивача 27.03.2023.

Ухвала від 26.03.2024 про повернення позовної заяви в частині позовних вимог вручена позивачу 18.04.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600258683550.

Ухвалою від 26.03.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі щодо позовних вимог, пред`явлених до Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 ; постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; зобов`язав відповідача - Військову частину НОМЕР_1 - одночасно з відзивом подати до суду докази на підтвердження розгляду рапорту позивача від 02.01.2024; зобов`язав відповідача - Міністерство оборони України - одночасно з відзивом подати до суду докази на підтвердження розгляду скарги позивача від 02.01.2024; запропонував позивачу протягом 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду докази направлення (вручення) скарги від 02.01.2024 до Міністерства оборони України; установив строки для подання сторонами заяв по суті справи та доказів, зокрема позивачу - відповідей на відзиви.

На обґрунтування позовних вимог до Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 позивач зазначає, що звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» як особи, яка має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, але відповідач протиправно не звільнив позивача.

У відзиві на позовну заяву Військова частина НОМЕР_1 (далі - відповідач 1) проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, зазначаючи, що позивач має трьох дітей від різних шлюбів, доказів розірвання шлюбу з попередньою дружиною не надав, доказів перебування на його утриманні трьох дітей не надав, зокрема довідку про відсутність заборгованості із сплати аліментів. Докази на підтвердження розгляду рапорту позивача від 02.01.2024 відповідач-1 до суду не подав. Докази направлення відзиву позивачу відсутні.

Міністерство оборони України (далі відповідач-2) подало відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові. У відзиві наведені аргументи та обставини розгляду відповідачем-2 скарги позивача від 02.01.2024 на дії відповідача-1. Відповідач-2 подав докази перенаправлення скарги позивача від 02.01.2024 до Генерального штабу Збройних Сил України та ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також копію листа відповідача-1 про розгляд скарги позивача. До відзиву доданий доказ його направлення позивачу.

Відповідь на відзив відповідача-2 до суду не надходила.

Ухвала від 26.03.2024 про відкриття провадження у справі вручена позивачу 18.04.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600258683550.

На запит представника позивача адвоката Ляшенка М.Д. суд додатково листом від 15.04.2024 надав інформацію про рух справи, зокрема про факт направлення ухвал від 26.03.2024 на адресу позивача та роз`яснив представнику його право на ознайомлення з матеріалами справи, у тому числі в електронній формі за допомогою електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, для чого представнику необхідно мати зареєстрований електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС і повідомити суду свій РНОКПП. Суд звернув увагу представника позивача, що учасники справи та їхні представники реалізовують своє право на отримання інформації в процесуальному порядку.

Ухвали від 26.03.2024 додатково направлені представнику позивача 15.04.2024 на повідомлену ним у запиті електронну пошту.

Правом ознайомитися з матеріалами справи засобами ЄСІТС представник позивача не скористався, свого РНОКПП не повідомив, відомостей про наявність електронного кабінету не подав, натомість надіслав повторний запит, в якому стверджує про відсутність у його клієнта будь-якої інформації про рух справи за період з 15.03.2024 дотепер.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає спосіб інформування судом учасників справи про рух справи та, відповідно, отримання сторонами зазначеної інформації, в тому числі ознайомлення з матеріалами справи.

Позивачу належно вручені копії ухвал від 26.03.2024 в паперовій формі. Правом отримати доступ до справи в електронній формі представник позивача не скористався.

Ураховуючи вручення позивачу ухвал від 26.03.2024 поштою та направлення 15.04.2024 зазначених ухвал представнику позивача на повідомлену ним електронну пошту, а також відсутність реакції позивача та/або його представника на пропозицію надати зазначені в ухвалі від 26.03.2024 докази вручення відповідачу-2 скарги від 02.01.2024, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Керуючись частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд самостійно оглянув вебсайт АТ «Укрпошта», відстежив поштове відправлення № 5600209777393, долучив до справи відомості щодо вручення одержувачу такого відправлення, тим самим зібравши докази вручення відповідачу-1 рапорту позивача від 02.01.2024.

Суд повторює, що справа розглядається в частині позовних вимог, пред`явлених до Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 .

У зв`язку з тим, що від учасників справи не надходило заяв про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач з 13.05.2023 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у військовому званні солдата, що сторонами визнається.

Позивач має трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.

03.01.2024 позивач направив відповідачу-1 рапорт від 02.01.2024 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» як особи, яка має на утриманні трьох дітей. До рапорту були додані такі документи: копія паспорта позивача та картки платника податків, копія рапорту командиру Військової частини НОМЕР_1 за підписами тимчасово виконуючого обов`язки командира батареї забезпечення забезпечення навчального процесу ОСОБА_5 , командира дивізіону забезпечення навчального процесу ОСОБА_6 (які клопотали по суті рапорту позивача), копія витягу з реєстру територіальної громади, копії трьох свідоцтв про народження трьох неповнолітніх дітей позивача, копії довідок від 12.06.2023.

Рапорт отриманий відповідачем-1 10.01.2024, що підтверджується в сукупності копією фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 03.01.2024 та трекінгом поштового відправлення № 5600209777393.

Відповідач-1 рапорт позивача не розглянув, про що свідчить відсутність доказів такого розгляду. Як зазначено вище, такі докази витребувалися ухвалою від 26.03.2024, але до суду не подані.

Позивач звернувся до відповідача-2 із скаргою від 02.01.2024 на дії керівництва відповідача-1, в якій просив «прийняти заходів до керівництва в/ч НОМЕР_1 щодо неправомірної тяганини мого звільнення з військової служби під час воєнного стану до вимог п. 2Г ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», як особу, яка має на утриманні троє дітей віком до 18 років».

Відповідач-2 перенаправив скаргу позивача на розгляд до Генерального штабу Збройних Сил України та Командування Сухопутних військ Збройних Сил України. Відповідь на скаргу оформлена листом відповідача-1 від 29.03.2024 № 1556/1 і мотивована ненаданням позивачем доказів перебування на його утриманні трьох дітей. Доказів направлення / вручення позивачу такої відповіді матеріали справи не містять.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.

За приписами підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» в редакції, яка діяла станом на дату подання позивачем рапорту від 02.01.2024 про звільнення з військової служби та його отримання відповідачем 10.01.2024, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), як перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Позивач звернувся до відповідача-1 з рапортом про звільнення з військової служби, додавши до нього докази наявності у нього трьох рідних дітей віком до 18 років.

Факт народження зазначених дітей не від однієї матері не має юридичного значення для встановлення того, чи перебувають вони на утриманні батька.

Відповідно до частини першої статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язок утримання батьком своїх неповнолітніх дітей закріплений в законодавстві і не залежить від наявності чи відсутності рішення про стягнення аліментів, факту перебування в зареєстрованому шлюбі чи факту розірвання такого шлюбу тощо.

Отримавши 10.01.2024 рапорт позивача від 02.01.2024, відповідач-1 повинен був розглянути його за чинним на той час законодавством, яке не вимагало подання доказів відсутності боргу із сплати аліментів або надання інших будь-яких документів про перебування дітей на утриманні.

Відповідач-1 не звільнив позивача з військової служби за його рапортом від 02.01.2024.

За такого відповідна бездіяльність відповідача-1 є протиправною.

Відповідно до підпункту 2 пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від від 10.12.2008 № 1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Тобто звільняти позивача, який має звання солдата, з військової служби має не Міністерство оборони, до якого звернута відповідна позовна вимога, а командир Військової частини НОМЕР_1 .

Отже, позовну заяву належить задовольнити частково.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код - 00034022), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в незвільненні ОСОБА_1 з військової служби за його рапортом від 02.01.2024 як особи, яка має на утриманні трьох неповнолітніх дітей віком до 18 років.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) звільнити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

4. У задоволенні позовних вимог до Міністерства оборони України відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Днем складенння повного судового рішення є дата його ухвалення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна