Постанова № 11965169, 11.10.2010, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-2994/10/1970

"11" жовтня 2010 р. Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої Дерех Н.В.

секретаря Сенчак О.Є.

за участю:

представника позивача - Вдовиченко Н.Ф.;

представника відповідача Переймибіди Р.Б..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Тернопіль»до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень Тернопільської ОДПІ від 22 березня 2010 року №0001901602/0/18445, №0001911602/0/18446 та №0001891602/0/18447,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Тернопіль»(на далі позивач, товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі відповідач, Тернопільська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 березня 2010 року за №0001901602/0/18445 на суму 4707,75 грн., №0001911602/0/18446 на суму 2138,13 грн. та №0001891602/0/18447 на суму 1144,21 грн.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв- Тернопіль»в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, оскільки товариством вчасно сплачувались узгоджені суми податкових зобовязань. Вважає, що порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість створене податковим органом штучно, оскільки даними коштами податковий орган погашав заборгованість за інші періоди, ніж ті, що вказані як ціль платежу при перерахуванні платником податку сум, тобто податковий орган самостійно змінював призначення платежу визначеного платником податку.

Представник відповідача Тернопільської ОДПІ позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволені, оскільки у відповідності до п.7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»податковий орган має право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податку.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Працівниками Тернопільської ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість, про що складено Акт перевірки від 05.03.2010 р. №1834/16-02/31277009.

У відповідності до Акту невиїзної документальної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість Тернопільська ОДПІ прийняла наступні податкові повідомлення-рішення: №0001901602/0/18445, по якому зобовязано товариство сплатити штраф за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 4707,75 грн.; №0001911602/0/18446, по якому зобовязано товариство сплатити штраф за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 2138,13 грн.; №0001891602/0/18447, по якому зобовязано товариство сплатити штраф за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1144,21 грн.

В ході проведення перевірки податковим органом виявлено порушення вимог пп. 5.3.1, п.п.5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто, порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу виходячи з наступного.

Згідно пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Виходячи з приписів наведеної норми, Товариство своєчасно подавало звітність по податку на додану вартість та своєчасно сплачувало суми податкових зобов'язань, зазначених у них.

Як вбачається з матеріалів справи, не було затримки у сплаті податкового зобов'язання в сумі 8045,00 грн. згідно до податкової декларації від 20.07.09 р., так як вказана сума, по граничному строку сплати 20.08.07р.,відповідно до виписки банківської установи, сплачена товариством 27.07.09 р.

Своєчасно, із дотриманням строку сплати, оплачено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість згідно до податкової декларації від 20.08.09 р. Зокрема нарахована сума 6836,00 грн. сплачена 27.08.09 р.. в сумі 6836,00 грн.

Нарахована сума податку на додану вартість в сумі 145,00 грн. згідно до податкової декларації від 17.09.09 р., сплачена 30.09.09 р. ;

Нарахована сума по податку на додану вартість в сумі 9185,00 грн. згідно до податкової декларації від 20.10.09 р., сплачена 28.10.09 р.;

Нарахована сума по податку на додану вартість в сумі 2219,00 грн. згідно до податкової декларації від 20.11.09 р., сплачена 27.11.09 р.;

Нарахована сума по податку на додану вартість в сумі 4666,00 грн. згідно до податкової декларації від 20.01.10 р., сплачена 29.01.10 р.;

Нарахована сума по податку на додану вартість в сумі 780,00 грн. згідно до податкової декларації від 21.04.09 р., сплачена 28.04.09 р.;

Нарахована сума по податку на додану вартість в сумі 3736,00 грн., згідно до податкової декларації від 20.05.09 р., сплачена 24.06.09 р.;

Нарахована сума по податку на додану вартість в сумі 430,00 грн., згідно до податкової декларації від 20.02.09 р., сплачена 25.02.09 р.;

Нарахована сума по податку на додану вартість в сумі 465,00 грн., згідно до податкової декларації від 18.03.09 р., сплачена 28.03.09 р.;

Суд також вважає за необхідне зазначити, що п.22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»передбачено, що ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа та фіксування дати прийняття платіжного доручення банком до виконання.

В свою чергу, п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76 визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, світлокопій банківських виписок, розмір сплачених сум податку на додану вартість відповідав розміру нарахованих сум цього податку за відповідні звітні періоди.

Отже, чинним законодавством визначено, що визначення призначення платежу належить виключно платнику податків.

При цьому суд приймає до уваги твердження представника відповідача, що сума 1836 грн., що перерахована платником податку 29 березня 2010 року як податок на додану вартість за лютий місяць 2010 року та сума 904 грн., що перерахована платником 25 лютого 2010 року як податок на додану вартість за січень 2010 року зараховані податковим органом як переплата, оскільки у платника на момент перерахування даних сум боргу по сплаті ПДВ не було.

Суд також вважає за необхідне зазначити про неможливість застосування норми п.7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»шляхом самостійної зміни податковим органом призначення платежу, визначеного платником податку.

Таким чином, суд, приходить до висновку, що податковим органом не доведено факт виявлених порушень, а саме затримки сплати узгодженої суми податкових зобов'язань, а тому застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 171.7 п.17.1 ст.17 Закону 2181, визначених в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях, є направомріним.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, хоча представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, на думку суду,належними доказами не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки судом встановлено що податковий орган самостійно, без згоди платника податку на додану вартість змінив призначення платежу, тому суд вважає, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення прийняті в порушення вимог Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто без урахування всіх обставин справи., а відтак, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 22 березня 2010 року за №0001901602/0/18445 на суму 4707,75 грн., №0001911602/0/18446 на суму 2138,13 грн. та №0001891602/0/18447 на суму 1144,21 грн. підлягають до скасування..

У відповідності до п. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, що суд вважає за необхідним зробити у даному випадку та визнати протиправними податкові повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної Державної податкової інспекції від 22 березня 2010 року за №0001901602/0/18445, №0001911602/0/18446 та №0001891602/0/18447.

Керуючись Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 2,6,7,72,86,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Тернопіль»ДО Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ від 22 березня 2010 року за №0001901602/0/18445 на суму 4707,75 грн., №0001911602/0/18446 на суму 2138,13 грн. та №0001891602/0/18447 на суму 1144,21 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. А в разі складення постанови в повному обсязі - з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддяДерех Н.В.

копія вірна

СуддяДерех Н.В.