Вирок № 119651617, 11.06.2024, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 11.06.2024

Справа № 334/107/24

Провадження № 1-кп/334/407/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження № 22023080000001886 від 27.11.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Переможне Мелітопольського району Запорізької області, громадянки України, з вищою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , заміжньої, маючої малолітню доньку 2012 року народження, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

установив:

згідно із положеннями Конституції України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1899 та 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Приблизно о 05 годині 00 хвилин 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України та віддав відповідний наказ підрозділам збройних сил та іншим збройним формуванням РФ про військове вторгнення на територію суверенної України через державні кордони в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснити збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, після чого здійснити військову окупацію частин території суверенної України.

24.02.2022, на виконання вищевказаних наказів, військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторгайсь на територію Україну через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, у тому числі Мелітопольського району, в який входить АДРЕСА_2 , яке було захоплено 24.02.2022 представниками держави-агресора, та створили незаконні органи влади на вказаній території.

24.02.2022 указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжена відповідними указами Президента України, затвердженими Законами України, і який діє наразі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон №1207-VII), тимчасово окупована РФ територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасова окупація РФ територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для РФ жодних територіальних прав.

Тимчасово окупованою територією, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону №1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.

Відтак, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Кирилівська селищна територіальна громада Мелітопольського району Запорізької області з 24.02.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Після повної окупації території Мелітопольського району Запорізької області, представниками збройних формувань РФ фактично узурповано всі владні повноваження на вище зазначеній території шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності територіальних громад, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення на захоплених територіях, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.

Разом з тим, в період між третьою декадою квітня 2022 року та першою декадою травня 2022 року (більш точні дата та час судом не встановлені), представниками збройних формувань РФ, всупереч порядку установленого Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншим діючим нормативно- правовим актам, цілеспрямовано створено окупаційну адміністрацію Мелітопольського району Запорізької області - т.зв. «военно-гражданскую администрацию Мелитопольского района», з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території та безпосередньої реалізації всіх узурпованих владних повноважень діючої Мелітопольської районної ради Запорізької області та відповідної державної адміністрації.

Продовжуючи встановлення тотального контролю та розповсюджуючи свою владу на захоплених військовим шляхом територіях Мелітопольського району Запорізької області, представники збройних формувань РФ разом із посадовими особами зазначеної окупаційної адміністрації Мелітопольського району Запорізької області, діючи за підтримки місцевих колаборантів та інших лояльних до держави- агресора верств місцевого населення, у невстановлені судом точні дату та час, але не пізніше 26.04.2022 року, створили на території Якимівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області підконтрольний «военно-гражданской администрации Мелитопольского района» незаконний орган влади «Акимовская военно-гражданская администрация» (адміністративна будівля знаходиться за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Якимівка, вул. Ігоря Щербини, буд. 6), у склад якої серед іншого входять окупаційні адмінстрації т.зв. «сельские советы Акимовской военно-гражданской администрации», які наділені всіма необхідними владними повноваженнями, узурпованими у діючих старостинських округів Якимівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області, які не припинили своєї діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України, з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території, встановлення тотального контролю та реалізації всіх узурпованих владних повноважень.

Зі створенням на тимчасово окупованій території незаконного органу влади (окупаційної адміністрації держави-агресора) - «Акимовская военно-гражданская администрация» (адміністративна будівля знаходиться за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Якимівка, вул. Ігоря Щербини, буд. 6), у структурі вказаної адміністрації було створено відповідні структурні відділи, які відповідають за різні напрямки роботи адміністрації. Так, у невстановлені судом дату та час, але не пізніше першої декади травня 2022 року у складі незаконного органу влади - «Акимовская военно-гражданская администрация» було утворено відділ освіти (мовою оригіналу: отдел образования).

В свою чергу незаконними органами, посадовими та службовими особами відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь- які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Громадянка України, ОСОБА_6 , приблизно у травні 2022 року (точні дата та час судом не встановлені), будучи громадянкою України та водночас проросійськи налаштованою особою, перебуваючи на території Якимівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, яка з 24.02.2022 року по теперішній час є тимчасово окупованою територією збройними формуваннями держави-агресора РФ, діючи умисно, із власних корисливих мотивів, маючи відповідну освіту, фахові знання, управлінські навички, досвід роботи, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, маючи проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, всупереч нормам і Законам України, прийняла пропозицію від невстановлених судом осіб, із числа представників військової окупаційної адміністрації держави-агресора РФ, та з числа представників військової окупаційної адміністрації держави-агресора - т.зв. «Акимовская военно-гражданская администрация» (адміністративна будівля знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ), добровільно зайняла посаду начальника відділу освіти (мовою оригіналу: начальник отдела образования) у незаконно створеному на тимчасово окупованій території Мелітопольського району Запорізької області органі влади - т.зв. «Акимовская военно-гражданская администрация» (мовою оригіналу), яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій серед яких: управління та розпорядження майном, керівництво трудовим колективом відділу освіти незаконного органу влади - окупаційної адміністрації держави-агресора РФ т.зв. «Акимовская военно-гражданская администрация».

В подальшому, ОСОБА_6 , займаючи вказану посаду, будучи незаконно наділеною представниками окупаційної адміністрації держави-агресора РФ обов`язками та функціями, маючи відповідні навички та досвід роботи, діючи умисно, з власних корисливих, політичних та ідеологічних мотивів, бажаючи проявити себе та довести окупаційній владі свою лояльність та відданість, вчиняла протиправні дії, які проявлялись, зокрема, в загальній організації роботи та управління вказаного відділу незаконного органу влади, підбиранні та формуванні колективу підпорядкованого їй відділу, розпорядженні майном, що виділяються на функціонування відділу, наданні розпоряджень підлеглим, обов`язкових для виконання в інтересах окупаційної влади, що здійснюються від імені держави-агресора на тимчасово окупованій території Мелітопольського району Запорізької області, реалізація яких в свою чергу забезпечує становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом функціонування незаконно створеного окупаційного органу влади на тимчасово окупованій території України.

Таким чином громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинила кримінальне правопорушення (злочину), передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України - добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Згідно із ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.

З 24.02.2022 року АТ «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до РФ, а також поштових відправлень до тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч. 4 ст. 548 КПК України оригінал запиту про міжнародно-правову допомогу надсилається за кордон поштою, то в умовах припинення АТ «Укрпошта» приймання всіх видів поштових відправлень призначенням до РФ та поштових відправлень до тимчасово окупованої території, виконати вимоги КПК України та міжнародних договорів щодо вжиття необхідних заходів з метою отримання правової допомоги у кримінальному провадженні на території РФ та тимчасово окупованої території немає можливості.

Повістки про виклик ОСОБА_6 , повідомлення про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України, шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на стадії судового розгляду у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення», а копію процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_6 , на виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України направлялись захиснику. Будь-які клопотання від обвинуваченого на адресу суду не надходили.

Дорученням центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги адвоката ОСОБА_5 уповноважено у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст. 46, 47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу обвинуваченому.

05.12.2023 року ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надано дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023080000001886, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 листопада 2023 року відносно підозрюваної ОСОБА_6 .

З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку ОСОБА_6 , щоб забезпечити останній можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваної на стадії досудового розслідування.

Після постановлення ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2023 року, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 , відповідно до вимог ч. 4 ст. 46 КПК України, ст. 42 КПК України, п. 8 ч. 2 ст. 51 КПК України та ч. 2 ст. 297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) здійснював його захисник, який отримував необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження.

Крім цього, згідно з ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 квітня 2024 року відносно ОСОБА_6 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні приймала участь захисник ОСОБА_5 , яка була захисником на стадії досудового розслідування і обізнана з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.

Судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченої для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим на кожне судове засідання остання викликалась у порядку ст. 323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр».

Захисник обвинуваченої здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченої: приймав участь у дослідженні доказів, звертав увагу суду на роль обвинуваченої в інкримінованому кримінальному правопорушенні, виступав у дебатах.

Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у цьому кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваної та обвинуваченої ОСОБА_6 на захист та доступ до правосуддя.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачена була поінформована належним чином про дати слухання справи, а також дотримані її права на належне представництво у суді.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 323 КПК України, суд вважає що є всі правові підстави проводити розгляд цього кримінального провадження за правилами спеціального судового провадження.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у цьому випадку має бути підвищений.

Також прокурором долучено у судовому засіданні процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Вина обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України підтверджується зібраними та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами.

Показами допитаного у якості свідка ОСОБА_7 , яка пояснила суду, що вона довгий час працювала із ОСОБА_6 у відділі освіти до початку повномасштабного вторгнення. В подальшому, ОСОБА_6 добровільно зголосилась на пропозицію зайняти посаду начальника відділу освіти у незаконно створеному на тимчасово окупованій території Мелітопольського району Запорізької області органі влади - т.зв. «Акимовская военно-гражданская администрация» (адміністративна будівля знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ). Вона була представлена працівникам відділу ОСОБА_8 . Після зайняття цієї посади ОСОБА_6 почала активно пропагувати за відновлення навчання у школах, проте за російською програмою;

показами допитаного у якості свідка ОСОБА_9 , який пояснив суду, що до початку повномасштабного вторгнення вони із ОСОБА_6 працювали разом. Сама будівля у якій розміщується відділ освіти розташована поряд із будинком свідка і він часто бачив ОСОБА_6 вже після окупації, як вона ходила до відділу освіти;

показами свідка ОСОБА_10 , який пояснив суду, що до війни працював вчителем інформатики у гімназії, де працювала ОСОБА_6 . У травні 2022 року вона особисто телефонувала свідку та пропонувала вийти на роботу вчителем у школі, і вкрай негативно відреагувала на його відмову;

показами свідка ОСОБА_11 , яка пояснила суду, що ОСОБА_6 працювала у відділу освіти до повномасштабного вторгнення, після окупації селища свідок із ОСОБА_6 не спілкувалась, проте від третіх осіб їй відомо, що вона обійняла посаду начальника відділу освіти;

показами свідка ОСОБА_12 , який пояснив суду, що він працював на «швидкій допомозі», там також працював водієм і чоловік ОСОБА_6 . Йому відомо, що ОСОБА_6 активно спілкувалась із окупаційною владою та зайняла якусь керівну посаду;

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Також прокурор відмовився від допиту свідка ОСОБА_13 . Вказана відмова прийнята судом.

ОСОБА_14 обвинуваченого підтверджується також письмовими доказами.

Протоколом огляду від 11.10.2023 року та додатком до нього у якому зафіксовано відомості, розміщені у telegram-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у якому розміщені публікації щодо представлення ОСОБА_6 колективу у якості начальника відділу освіти;

протоколом огляду від 16.10.2023 року та додатком до нього у якому зафіксовано відомості, розміщені у telegram-каналі «За!ТВ. Новости Запорожской области» у якому розміщені публікації щодо участі начальника відділу освіти ОСОБА_6 у відправці українських дітей до літніх таборів;

протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем (розсекречено в установленому законом порядку) від 18.06.2023 із додатком до нього, відповідно до якого, здійснено огляд мобільного телефону ОСОБА_15 та її листування у якому ОСОБА_6 неодноразово фігурує у якості начальника відділу освіти;

протоколом огляду від 19.12.2023 року із додатком до нього у якому зафіксовано листування у додатку «telegram» мобільного телефону ОСОБА_15 та її листування у якому ОСОБА_6 неодноразово фігурує у якості начальника відділу освіти.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими та недостовірними. Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, який закріплений в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_15 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, за обставин, встановлених судом.

Дії обвинуваченої ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Згідно із приписами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо призначення покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_6 покарання, суд враховує, що обвинувачена вчинила тяжкий злочин, раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, заміжня, має на утриманні малолітню дитину.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченої відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлені.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченій відповідно до ст. 67 КК України суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій основного покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади з конфіскацією всього належного обвинуваченій майна, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів.

На переконання суду, призначення обвинуваченій саме такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Долю речових доказів судом не вирішується відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, оскільки вони суду не надавалися та судом не досліджувалися.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. 369-371, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією усього належного майна на користь держави.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту фактичного затримання.

Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування рахувати з моменту відбуття основного покарання.

Копію вироку, яка підлягає врученню обвинуваченому, вручити захиснику, відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1