Рішення № 119649015, 30.05.2024, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа 524/10049/23

Провадження № 2/524/91/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Воблікової І.О., представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 47422 грн, ухвалив таке рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.10.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір № 2431411 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримав позику у розмірі 11900 грн. на строк 30 днів. Кредит надано шляхом переказу на банківську картку. За користування кредитом нараховуються відсотки у розмірі 0,8 % від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами. 26.07.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передало (відступило) ТОВ «УМ Факторинг» за плату належні йому права вимоги до відповідача. Своїх зобов`язань за договором відповідач не виконав і допустив заборгованість в сумі 47422 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

У відзиві відповідач не заперечував факту укладення договору та отримання кредитних коштів. Одна, вважав, що розмір відсотків є завищеними та несправедливими, оскільки їх розмір перевищує тіло кредиту. Вказав, що строк кредитування було визначено до 03.11.2021, а тому кредитодавець мав право нараховувати відсотки на умовах кредиту до вказаного строку, після закінчення вказаного строку права позивача були захищені ст. 625 ЦК України.

Звертав увагу на те, що 24.12.2023 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким ч. 7 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» доповнено п. 2, якою встановлювалась заборона автоматичного продовження строку дії договору. З цих підстав просив відмовити у задоволенні вимоги про стягнення відсотків в період після 03.11.2021.

Просив зменшити витрати на правничу допомогу.

Представник відповідача проти задоволення позову частково заперечував.

УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ

03.10.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір №2431411 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Укладення даного договору здійснювалось в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Сума кредитуза договоромскладає 11900грн,строк кредиту 30днів, стандартна процентна ставка 1,99% на день, занижена - 0,80% в день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою за весь строк кредиту-29653,85% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою складає 19004,30 грн. а з урахуванням періоду застосування заниженої процентної ставки - 14741,72 грн.

26.07.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено договір факторингу №26072023. Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу , первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги від ОСОБА_3 коштів, право одержання яких належить первісному кредитору на підставі кредитного договору № 2431411.

НОРМИ ПРАВА

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до положень статті1046,1049 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей - стаття 1047 ЦК України.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі Закон № 675-VIII) , який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закон № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В ч.1 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОЦІНКА СУДУ

Кредитні відносини передбачають наявність певних зобов`язань між сторонами, зокрема обов`язку кредитора надати кошти, а позичальника повернути кошти та сплатити проценти.

В даній справі спір між сторонами виник спір з приводу нарахування відсотків після 03.11.2021.

Суд констатує, що автопролонгація кредитного договору була чітко передбачена п. 4.2 кредитного договору, в свою чергу п. 4.2.2 містить умову щодо погодження клієнтом автопролонгації договору, тобто сторони погодили всі істотні умови кредитного договору, зокрема щодо визначення розміру процентів за його користування та умови автопролонгації договору.

Суд вважає необґрунтованим посилання представника відповідача на ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», оскільки вказаний закон набрав законну силу через рік після припинення нарахування відсотків.

Приймаючи до уваги положення договору в частині погодження сторонами автопролонгації суд вважає, що відсотки були нараховані в межах строку кредитування.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04вересня 2019року по справі № 752/4239/15-ц.

Суд відзначає, що умови договору місять всю необхідну інформацію в тому числі щодо реальної відсоткової ставки та вартості кредиту, а тому суд вважає безпідставним посилання представника відповідача на несправедливість умов.

Враховуючи те, що відповідачем не були виконані умови договору суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими. що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу.

Суд не вбачає підстав для зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки суд вважає, що заявлений позивачем розмір відповідає складності справи та обсягу виконаних робіт.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 258, 259, 263 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» (код ЄДРПОУ 40274286, 04060, Україна, місто Київ, вулиця Ризька, будинок, 73г, офіс, 7/1) заборгованість в сумі 47422 грн та судові витрати в сумі 6684 грн.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.06.2024

Суддя Діна АНДРІЄЦЬ