Ухвала суду № 119644362, 06.06.2024, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/205/24

Провадження № 2/523/512/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2024 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої судді Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання Орлової В.Я.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань №24в м.Одеса клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження з розгляду цивільної справи № 523/205/24 за позовом представника позивача Мінаєва Дмитра Дмитровича в інтересах ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Мінаєва Д.Д. в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд констатує, що представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду клопотання, в якому просила суд закрити провадження з розгляду даної справи.

Обґрунтовуючи вимоги поданого клопотання, представник відповідача вказує на те, що позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.09.2021 по 23.08.2022 в розмірі 148 037,76 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2022 у справі № 757/46668/20 ОСОБА_3 був поновлений на роботі на посаді головного фахівця відділу економічної безпеки та запобігання корупції Одеського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» та на його користь з АТ «Укрзалізниця» був стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 123753,87 грн. У позовній заяві позивач вказує на те, що при розгляді справи №757/46668/20 ним не заявлялися вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 15.09.2021 по дату ухвалення рішення 23.08.2022 року. Разом із цим, як вбачається з позовної заяви від 21.10.2020 року у справі № 757/46668/20 ОСОБА_3 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу без зазначення конкретного періоду та суми. Таким чином, за змістом позовної заяви ОСОБА_3 у справі № 757/46668/20 він просив стягнути з АТ «Укрзалізниця» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Під час розгляду справи № 757/46668/20, предметом якої були вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, під час ухвалення рішення 23.08.2022 року, одночасно з ухваленням рішення про поновлення ОСОБА_3 на роботі Печерський районний суд м. Києва у справі №757/46668/20-ц стягнув на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 123753,87 грн без зазначення періоду за який стягується ця сума. Позивач оскаржив таке рішення до суду апеляційної інстанції, а в подальшому і до суду касаційної інстанції. Так, Постановою від 08.11.2023 року у справі № 757/46668/20-ц Верховний Суд залишив без змін рішення Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2022 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки, станом на сьогоднішній день існує рішення суду, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, представник відповідача просить суд закрити провадження з розгляду даної справи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився. Однак, подав до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити та провести розгляд даної справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні подане нею клопотання про закриття провадження по справі підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у такому клопотанні, просила суд закрити провадження по справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Представник позивача Мінаєва Д.Д. в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 148037,76 грн.

Із матеріалів позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що такий середній заробіток позивач просить стягнути за період вимушеного прогулу з 15.09.2021 року по 23.08.2022 року, тобто дня ухвалення рішення Перечерського районного суду м. Києва у справі № 757/46668/20-ц.

Так, судом встановлено, що у провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала на розгляді цивільні справа № 757/46668/20-ц за позовом ОСОБА_3 до АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зокрема, як вбачається із доданої до матеріалів відзиву на позовну заяву представником відповідача копії позовної заяви, ОСОБА_3 у справі № 757/46668/20-ц просив суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ № 1895/ос від 18.09.2020 року про звільнення, поновити на роботі та стягнути з АТ «Укрзалізниця» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

За результатами розгляду справи № 757/46668/20-ц Печерським районним судом м. Києва 23.08.2022 року було ухвалено рішення, яким позовну заяву ОСОБА_3 було задоволено, в тому числі стягнуто з АТ «Укрзалізниця» середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 126753,87 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2022 року, представником ОСОБА_3 ОСОБА_4 було подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.

Даний факт підтверджується доданою стороною відповідача до відзиву на позовну заяву копією апеляційної скарги.

Так, не погоджуючись із рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2022 року представник позивача вказував на те, що суд не взяв до уваги, що ОСОБА_3 розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу було здійснено станом на 15.08.2021 року, а не на день винесення рішення у справі. А тому, вважає рішення суду в частині розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу необґрунтованим, оскільки сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.09.2020року по23.08.2022року складає 295442,88 грн. без врахування податків і платежів, яка повинна бути стягнута.

Суд констатує, що за результатами розгляду апеляційних скарги представника позивача ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_2 у справі № 757/46668/20 Київським апеляційним судом 23.03.2023 року було винесено Постанову, якою рішення Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2022 було скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного суду від 23.03.2023 року представником позивача ОСОБА_4 було подано касаційну скаргу до Касаційного цивільного суду, за результатами розгляду якої постановою КЦС/ВС від 08.11.2023 року постанову Київського апеляційного суду від 23.03.2023 року було скасовано, рішення Печерського районного суду міста Києва від 23.08.2022 року змінено з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові Верховного Суду. Абзац п`ятий резолютивної частини рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня 2022 року після слів «Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок вісім) грн 80 коп.» доповнити словами «та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн». В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня 2022 року залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як вбачається згідно п. 59 62 постанови КЦС/ВС від 08.11.2023 року у справі № 757/466668/20-ц, Верховним Судом встановлено, що у матеріалах справи наявні розрахунки заробітної плати, платіжні доручення про оплату праці, роздруківки про банківські операції про зарахування заробітної плати за червень-вересень 2020 року, довідка про доходи, які містять належну та достатню інформацію, необхідну для розрахунку середнього заробітку позивача. Крім того, позивач надавав власні розрахунки датовані 14 вересня 2021 року та 15 серпня 2022 року, зокрема останній наданий на вимогу суду, що підтверджено протоколом судового засідання від 15 серпня 2022 року. Відповідно до наданих розрахунків позивач просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 123753,87 грн, тому суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги наданий позивачем розрахунок, вказавши про це в рішенні від 23 серпня 2022 року. Цим спростовані узагальнені доводи касаційної скарги щодо неправильного вирішення судом першої інстанції вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

А тому, у п. 63 постанови КЦС/ВС від 08.11.2023 року у справі № 757/466668/20-ц, Верховний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доводам сторін, наданим ними доказам та дійшов загалом обґрунтованого висновку про визнання незаконним та скасування наказу від 18 вересня 2020 року №1895/ос про звільнення ОСОБА_3 , поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2022 року в рамках розгляду цивільної справи № 757/46668/20-ц ОСОБА_3 до АТ «Укрзалізниця» про скасування наказу та поновлення на роботі було вирішено питання в порядку ст. 235 КЗпП України про стягнення на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, всі доводи та заперечення позивача та його представника щодо незгоди з рішення суду від 23.08.2022 року в частині розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, були розглянуті Київським апеляційним судом та Касаційним цивільним судом в межах розгляду апеляційної та касаційної скарги, суд доходить висновку, що подання даного позову до Суворовського районного суду м. Одеси за місцем проживання позивача з підстав, викладених у позовній заяві, є фактичною незгодою сторони позивача із рішенням суду, яке вступило в законну силу та ініціюванням нового судового розгляду з приводу повторного вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що суперечить засадам верховенства права, одним із основоположних аспектів якого є принцим «Res judicata», що означає остаточність рішення суду, яке набрало чинності і не може бути переглянуте.

У справах щодо України Європейський Суд неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справи: Салов проти України, п.93, Проценко проти України, п.26, Кравченко проти Росії, п.45). Зокрема, відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (рішення у справі Сутяжник проти Росії, п.38).

Відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили з тими самими вимогами.

З огляду на вище викладене, беручи до уваги той факт, що в провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала на розгляді цивільна справа № 757/46668/20-ц за позовом ОСОБА_3 між тими самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав, за результатами розгляду якої було ухвалено рішення від 23.08.2022 року, яке в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було залишено без змін постановою КЦС/ВС від 08.11.2023 року, суд доходить висновку, що провадження з розгляду даної скарги підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 255, 260, 354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження з розгляду цивільної справи № 523/205/24 за позовом представника позивача Мінаєва Дмитра Дмитровича в інтересах ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повної ухвали суду.

Повний текстухвали судускладено 11 червня 2024 року.

Суддя Суворовського

районного суду м. Одеси: І.О. Кремер