Ухвала суду № 119644251, 11.06.2024, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 498/274/24

Провадження № 2/522/5100/24

УХВАЛА

11 червня 2024 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Косіцина В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг,-

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг, у якій позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 113937,28 гривень; моральну шкоду у розмірі 56968,64 гривні та здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 03 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Надано позивачеві 10-ти денний термін з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

07 червня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача адвоката Луконіної Наталі Валеріївни надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій заявник просить долучити до матеріалів справи копією квитанції про оплату судового збору.

Також, 10 червня 2024 року Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача адвоката Луконіної Наталі Валеріївни надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій вона просить вважати ціною позову грошову суму у розмірі 170900,92 гривні.

Зазначеними заявами усі зазначені в ухвалі суду від 03.06.2024 року недоліки виправлено.

04 червня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання ОСОБА_2 про відмову у відкритті провадження, у якому заявник просить відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг. Клопотання мотивовано тим, що оскільки відповідач є суб`єктом підприємницької діяльності, заява підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

З приводу цього, суд зазначає, що за статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися передбаченими у статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства, а саме: справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У п.1 ч.1 ст.20 ГПК України вказано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18 (провадження № 14-460цс19)).

В той же час, предметом спору у справі №498/274/24 є стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги від 10.11.2022 року №305/1, що був укладений між фізичною особою ОСОБА_1 та суб`єктом господарювання (фізичною особою-підприємцем) ОСОБА_2 , тобто, спір існує між фізичною особою та суб`єктом господарювання.

Суд бере до уваги те, що ГПК України не містить вказівки на те, що дана категорія справ підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Тому, враховуючи характер спірних відносин, їх суб`єктний склад та відсутність у статті 20 ГПК України вказівки на те, що дана категорія справ підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відмову у відкриті провадження.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.187 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Суд, встановивши, що недоліки позовної заяви було виправлено, а тому, позовна заява відповідає вимогам, що передбачені статтями 175 та 177 Цивільного процесуального кодексу України, переконавшись у тому, що підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відмови в відкритті провадження у справі відсутні та вона дійсно підсудна Приморському районному суду м. Одеси, вважає можливим відкрити провадження по справі.

Окрім того, суд вважає за можливе, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченим ЦПК України у порядку : 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження, а згідно із частиною 4 зазначеної статті, спрощене позовне провадження призначене для розгляду.

У п.1 ч.4 ст.19 ЦПК України вказано, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ.

Згідно п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства)

Відповідно до п.4 ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 277 Цивільного процесуального кодексу України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Суд також звертає увагу на те, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Враховуючи критерії, передбачені ч.3 ст.274 ЦПК України, на підставі яких суд може вирішити питання про порядок розгляду справи, беручи до уваги відсутність заборон, передбачених ч.4 ст.174 ЦПК України для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, дана справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 277 Цивільного процесуального кодексу України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У ч.5 ст.279 ЦПК України вказано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням приписів ст. 19, 274 та 279, змісту позову та доданих до нього доказів, суд вважає необхідним розглянути дану справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Також, у позовній заяві позивач просить витребувати у КДКА Одеської області належним чином засвідчену копію дисциплінарної справи №762/23 про притягнення адвоката Деменчука Д.А. до дисциплінарної відповідальності з усіма додатками до неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (п. 3); сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (п. 5).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що позивач не може самостійно отримати зазначені відомості, проте, останні можуть слугувати доказами у справі, що допоможуть встановити істину по справі, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про витребування доказів.

Керуючись ст. ст. 175, 178, 187, 189-196, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг.

Встановити, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Витребувати у Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області належним чином засвідчену копію дисциплінарної справи №762/23 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 із усіма додатками до неї.

Копію вказаної ухвали до виконання на адресу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, 65000, м. Одеса, вул. Жуковського, 23, квартира 1,1-А.

Вищезазначені документи необхідно надіслати до суду невідкладно після отримання ухвали задля недопущення порушення строків розгляду справи.

Встановити сторонам п`ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Визначити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів відповідачі зобов`язані надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Відповідачу, роз`яснюється, що відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України, у строк для подання відзиву має право пред`явити зустрічний позов.

Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву відповідачів для подання відповіді на відзив. Копія відповіді на відзив та доданих до неї документів позивач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи.

Відповідач має право в п`ятиденний строк надати заперечення на відповідь на відзив. Одночасно з надісланням (наданням) заперечень на відповідь на відзив до суду, копія заперечень та доданих до них документів відповідачі зобов`язані надіслати іншим учасникам справи.

Сторонам роз`яснюється, що відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Частиною 7 статті 81 ЦПК України прямо зазначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

-позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Також суд роз`яснює сторонам вимоги щодо оформлення письмових заяв, клопотань заперечень тощо.

Відповідно до вимог ст. 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (дляюридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (дляфізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) абомісце проживаннячи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України);

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали провідкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та іншихдоказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.

Вимога вказати взаяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний кодюридичної особив Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).Учасник справи має право додати до письмової заяви, клопотання проект ухвали, постановити яку він просить суд. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://pm.od.court.gov.ua/sud1522/.

Роз`яснити учасникам процесу, що надсилання процесуальних документів до суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд» з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Надіслання документів не за допомогою підсистеми «Електронний суд», а електронною поштою з використанням електронного цифрового підпису учасника процесу або його представника є способом звернення до суду, який не передбачений чинним процесуальним законодавством.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає.

Суддя Косіцина В.В.