Ухвала суду № 119643630, 29.05.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №147/144/16-к

Провадження № 1-кп/127/578/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020300000289 від 02.08.2015 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області на розгляді перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про скасування запобіжного заходу у вигляді застави обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_3 та повернення сплаченої суми застави у розмірі 97440 грн. заставодавцю ОСОБА_6 .

Вказане клопотання захисник мотивував тим, що вказаний запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 застосований понад 9 років, досудове розслідування у вказаному провадженні давно закінчене, ризики передбачені ст. 177 КПК України відпали.

У ході судового провадження захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 підтримали своє клопотання та просили суд його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання сторони захисту, зазначив, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді застави забезпечує виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків.

Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Так, згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті.

Відповідно до ст. ст. 176, 182 КПК України застава є одним із запобіжних заходів, який полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Норми ч. 5, ч. 7 ст. 194 КПК України при обранні запобіжного заходу, в тому числі, у виді застави на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців можуть бути покладені обов`язки, необхідність покладення яких була доведена прокурором. У разі необхідності строк дії обов`язків може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.08.2015 до обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з моменту затримання строком на 55 днів, тобто до 04.10.2015. Визначено ОСОБА_3 заставу в розмірі 97440 грн., які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі внесення ОСОБА_3 застави на нього будуть покладені обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю до слідчого за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають прави на виїзд з України у в`їзд в Україну.

В подальшому, 13.08.2015 заставодавцем ОСОБА_7 було внесено заставу у розмірі 97440 грн. та обвинуваченого ОСОБА_3 було звільнено з під варти, отже відносно останнього покладено обов`язки, визначені ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області, які діють по цей час.

Виходячи із системного аналізу положень чинного КПК України, строк дії запобіжного заході у вигляді застави не визначений, тому він діє до його зміни чи скасування на підставах та в порядку, передбачених КПК України. При цьому скасування обов`язків (у зв`язку із закінченням строку їхньої дії), покладних на обвинуваченого ухвалою слідчого судді про обрання цього запобіжного заходу, жодним чином не впливають на дію самого запобіжного заходу, про що свідчить положення ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до якої після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу саме в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Суд зазначає, що окрім обов`язків, які можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого ухвалою слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, існують процесуальні обов`язки підозрюваного, обвинуваченого, покладені на нього відповідно до ч. 7 ст. 42 КПК України, в тому числі, обов`язок прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк заздалегідь повідомити про це зазначених осіб. Забезпечення виконання такого обов`язку обвинуваченого також є метою запобіжного заходу у вигляді застави. Такий висновок випливає із законодавчого формулювання ч. 8 ст. 182 КПК України, відповідно до якої якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, без поважних причин не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому для використання коштів судового збору.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченим КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. Згідно ч. ч. 1, 3 ст. КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.

Разом з тим, окрім посилання на тривалий час застосування вказаного запобіжного заходу, стороною захисту не надано інших доказів на підтвердження обставин, які вказують на зменшення ризиків непроцесуальної поведінки обвинуваченого та можуть бути підставою для скасування обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді застави.

Таким чином, враховуючи, що дія запобіжного заходу у вигляді застави не припинилась, судовий розгляд даного кримінального провадження не завершено, з метою забезпечення подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов`язків, суд не вбачає підстав для скасування застосованого запобіжного заходу, а тому приходить до висновку про відмову в клопотанні сторони захисту.

Крім того,обвинувачений ОСОБА_3 звернувся досуду ізклопотанням проскасування арештунакладеного ухвалоюВінницького міськогосуду Вінницькоїобласті наавтомобіль марки «Volkswagen Touareg», державний номерний знак. НОМЕР_1 .

Вказане клопотання обвинувачений мотивував тим, що автомобіль належить матері обвинуваченого ОСОБА_8 , арешт на нього був накладений 06.08.2015. Зазначений транспортний засіб зберігається на арешт майданчику більше 9 років, його стан суттєво псується, жодних слідчих дій за вказаний проміжок часу з автомобілем не проводилось.

У ході судового провадження обвинувачений ОСОБА_3 подане клопотання підтримав з мотивів викладених у ньому та просив суд його задовольнити.

Захисник ОСОБА_5 підтримав клопотання обвинуваченого, зазначив, що жодної доцільності перебування автомобіля на арешт майданчику не має.

Прокурор ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання обвинуваченого, зазначив, що вирішення усіх питань пов`язаних із скасуванням заходів забезпечення кримінального провадження вирішується судом під час прийняття кінцевого рішення у справі, а тому просив суд відмовити у клопотанні обвинуваченого.

Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання обвинуваченого та матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснювалося провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Разом тим, ч. 9 ст. 100 КПК України передбачено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

Судом встановлено, що в рамках вказаного кримінального провадження ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.08.2015 було накладено арешт на автомобіль марки «Volkswagen Touareg», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого являється ОСОБА_8 .

В подальшому, вказаний автомобіль було поміщено на територію Тростянецького РВ УМВС України у Вінницькій області.

У ході судового засідання було встановлено, що автомобіль перебуває на майданчику близько 9 років, там відсутні умови для зберігання транспортного засобу, оскільки він перебуває під відкритим небом, піддається впливу атмосферних явищ (опадів), що в свою чергу тягне за собою пошкодження транспортного засобу та виникнення корозії.

Крім того, суд звертає увагу, що власником автомобіля, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу являється саме ОСОБА_8 , автомобіль не належить обвинуваченому.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної власності, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Таким чином, враховуючи, що станом на сьогоднішній день підстав задля обмеження ОСОБА_8 у користуванні її майном, а саме автомобілем, не має, суд вважає за доцільне клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково, арешт накладений на транспортний засіб Volkswagen Touareg», державний номерний знак. НОМЕР_1 скасувати частково, передати його на відповідальне зберігання власнику, з правом користування автомобілем, однак без права його відчуження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 174, 182, 370, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_3 про скасування запобіжного заходу у вигляді застави обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_3 та повернення сплаченої суми застави у розмірі 97440 грн. заставодавцю ОСОБА_6 відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про скасуванняарешту накладеногоухвалою Вінницькогоміського судуВінницької областіна автомобіль марки «Volkswagen Touareg», державний номерний знак. НОМЕР_1 задовольнити частково.

Арешт накладенийухвалою Вінницькогоміського судуВінницької областівід 06.08.2015на автомобіль марки «Volkswagen Touareg», державний номерний знак НОМЕР_1 - скасувати частково.

Автомобіль марки «Volkswagen Touareg», державний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться на території Тростянецького РВ УМВС України у Вінницькій області - передати на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_8 , з правом користування автомобілем, однак без права його відчуження.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя: